Рішення № 124831245, 30.01.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/21/25

Провадження № 2/135/96/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

30.01.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

06.01.2025 ТзОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 20359 грн 64 коп. та понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Дана позовна заява мотивована тим, що 28.04.2023 року між ТОВ «Фінансово-кредитний Супермаркет» та ОСОБА_1 укладено Договір № 6253624 про надання кредиту, на підставі якого ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» надало відповідачеві грошові кошти в сумі 23500 грн 00 коп. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі, шляхом перерахування на рахунок відповідача. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу кошти, у той же час відповідач зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2024 року становить: 20359 грн 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 11840 грн 98 коп.; заборгованість по відсотках - 1938 грн 66 коп.; заборгованість по комісії - 6580 грн 00 коп.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не подавав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 30.01.2025. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від відповідача до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу. Відповідач повідомлявся про розгляду справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками на адресу його зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення, як видно з трекінгу відстеження, не вручене під час доставки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимогиЦПК Українищодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч.1ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, у суду наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставінаявних доказів, про що постановлено ухвалу, відповідно до вимогстатей 280 -281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другоїстатті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

28.04.2023 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 укладено Договір № 6253624 про надання кредиту, на підставі якого ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» надало відповідачеві грошові кошти в сумі 23500 грн для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зазначений у додатку №2, який є невід`ємною частиною договору, а позичальник зобов`язується своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом та сплатити одноразову комісію за надання кредиту. Кредит надано строком до 15.04.2025 (а.с. 10-28).

Відповідач зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку 28 % річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього договору (Пункт 1.1. Кредитного договору).

Пунктом 2.5. Кредитного договору передбачено, що позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4 % від суми кредиту, зазначену у п. 1.1. Договору кредиту.

28.04.2023 ТОВ «Фінансово - кредитний супермаркет» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти за кредитним договором № 6253624 від 28.04.2023 в розмірі 23030 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1790 від 28.04.2023 (а.с. 31).

Відповідно до розрахунку позивача у відповідача за кредитним договором № 6253624 від 28.04.2023 станом на 01.12.2024 утворилась заборгованість у розмірі 20359грн 64коп.,з яких:заборгованість закредитом -11840грн 98коп.;заборгованість повідсотках -1938грн 66коп.;заборгованість покомісії -6580грн 00коп. (а.с.8-9).

V. Оцінка Суду.

Підставою позову зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані з отриманням ним кредитних коштів.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмоїстатті 11Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачаться, що відповідач уклала із первісним кредитором відповідний кредитний договір, який підписаний кваліфікованим електронним підписом.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 1049 ЦК Українизобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього Кодексу.

Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зіст. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставіст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимогст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно дост. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. ,

Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам указаного Закону, є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.

У постановіВерховногоСудувід 14листопада2018рокувсправі №2-383/2010(провадження№14-308цс18)зробленовисновок,що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду відзиву, заперечень щодо факту отримання кредиту, жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів наданих позивачем.

У постановіВерховногоСудувід 14липня2020рокувсправі №367/4970/13-ц,зробленовисновок,що: «заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника».

Оцінивши допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за договором № 6253624 від 28.04.2023, яка станом на 01.12.2024 становить 20359 грн 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 11840 грн 98 коп.; заборгованість по відсотках - 1938 грн 66 коп.; заборгованість по комісії - 6580 грн 00 коп.

Таким чиномвраховуючи,що позивачнадав доказиукладення договоруз відповідачемта наявностізаборгованості закредитним договором,оскільки такідокази неспростовані відповідачем,а томує всіпідстави длястягнення звідповідача заборгованостіза кредитнимдоговором.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові втрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Позивачем сплачено 3028 грн 00 коп. судового збору, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст.ст. 273, 274-279, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансово-кредитнийсупермаркет» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь «Фінансово-кредитний супермаркет» заборгованість за кредитним договором № 6253624 від 28.04.2023, яка станом на 01.12.2024 становить 20359 (двадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет», місце знаходження: вул. Лейпцизька, буд. 16, м. Київ, 01015, ЄДРПОУ 38604217;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 30.01.2025.

Суддя