Рішення № 124828019, 31.01.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2025м. ДніпроСправа № 904/5169/24Суддя Рудь І.А. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 30 783 грн 94 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 15.11.2024 № 10660/32, в якому просить стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 30 783 грн 94 коп., з яких: 24 530 грн 15 коп. - заборгованість за спожиту теплову енергію (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) за період з листопада 2022 року по березень 2023 року, 1 611 грн 64 коп. - пеня, 1 322 грн 89 коп. - 3% річних, 3 221 грн 56 коп. - інфляційні втрати, 97 грн 70 коп. - плата за абонентське обслуговування, відповідно до умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 № 3259/жб.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження визначено відповідачем фізичну особу - ОСОБА_1 .

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Шаповал Я.Р. дата запису: 03.08.2023; номер запису: 22270170000008444; підстава: власне рішення (а.с.97), проте період за яким повивачем нарахована заборгованість, а саме з 01.11.2021 по 31.03.2023, підпадає під здійснення підприємницької діяльності відповідачем.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 роз`яснила наступне: "З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача (абз. 2 ч. 1 ст. 176 ГПК України).

Судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 02.12.2024 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

02.01.2025 на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 02.12.2024, що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв`язку: адресат відсутні.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наданням послуг теплопостачання, їх обсягом та вартістю, а також наявністю підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у заявленому розмірі, наявність підстав для стягнення плати за абонентське обслуговування, а також наявність підстав для застосування наслідків прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань у вигляд стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

В подальшому змінено тип товариства з Публічного Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (нове найменування Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водовідведення для будинку АДРЕСА_1 (після перейменування Миколи Зінчевського) є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до реєстраційного посвідчення (а.с. 12-13) вбачається, що власником нежитлового приміщення вбудованого в напівпідвальний поверх житлового будинку загальною площею 85,3 кв.м. за адресою: вул. Миколи Зінчевського, буд. 12 у м. Кривий Ріг є Заболотна Ольга Василівна.

Відповідно до акту-приписів від 03.09.2000 вбачається, що в нежитловому приміщенні в буд. 12 по вул. Миколи Зінчевського у м. Кривий Ріг встановлено автономне опалення, стояки з централізованого опалення ізольовані.

Проте власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення, зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 311/3489/18.

Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).

Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 р., викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

01.10.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від співвласників багатоквартирного будинку 12 по вул. ХХ Партз`їзду (після перейменування Миколи Зінчевського) у м. Кривий Ріг, не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, по вул. ХХ Партз`їзду (після перейменування Миколи Зінчевського), буд. 12 між Фізичною особою-підприємцем Заболотною Ольгою Василівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінвестальянс" є укладеним з 01.11.2021 та обліковується за реквізитами № 3259/жб.

Так, 01.11.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Заболотною Ольгою Василівною фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір, а.с. 8-10), відповідно до пункту 5 якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.

Згідно з пунктом 5 договору обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з умовами пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У підпункті 3 пункту 41 договору зазначено, що споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до пункту 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

За листопад-грудень 2021 року, січень 2022 року обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі в залежності від кількості поверхів будівлі. Частка споживання будівлі за даною адресою складає 12% (Розділ ІІІ п.2 Методики № 315). Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за критеріями приміщень згідно з додатком 1 до Методики № 315 пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об`ємів.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі для індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами 15% та розподіляється між усіма споживачами будівлі (Розділ V п. 1,2 Методики № 315).

З 01.01.2022 року внесено зміни до Методики №315, відповідно до Розділу IV, п. 8 Методики № 315, який визначає обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що складає для 1-5 поверхових будинків 25%.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень (Розділ IV п. 12 Методики №315).

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення і транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до Розділу II пункт 2.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії, включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання та розподіляється між всіма споживачами пропорційно опалюваній площі квартири.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Актом-припису від 03.09.2000 підтверджено зняття теплового навантаження шляхом видимого розриву; стояки заізольовані, в приміщенні встановлено автоматичне опалення.

Тому, співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Факт поставки теплової енергії у період листопад 2021 року березень 2023 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок 12 по вул. Миколи Зінчевського у місті Кривий Ріг (а.с. 17-20).

Подача та припинення подачі теплоносія здійснювалося на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме:

- рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.09.2021 № 490 Про початок опалювального сезону 2021-2022 років;

- рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2022 № 158 Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 років;

- рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 № 760 Про початок опалювального сезону 2022-2023 років;

- рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.03.2023 № 338 Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років (а.с. 70-83).

В будинку 12 по вул. Миколи Зінчевського у м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом про технічний огляд приладів обліку теплової енергії та актом від 16.10.2020 та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної технік, що діє до 12.10.2024.

Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Як зазначалося вище, нежитлове приміщення в будинку 12 по вулиці М. Зінчевського забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення.

Проте, згідно вказаних вище нормативно-правових приписів, власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Зінчевського, 12 у період з листопада 2022 року березень 2023 року відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Миколи Зінчевського, буд. 12 було спожито теплову енергію на загальну суму 24 530 грн 15 коп.

Крім того, відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та актів надання послуг з абонентського обслуговування за адресою: вул. Миколи Зінчевського буд. 12 було надано послуги на загальну суму з абонентського обслуговування у розмірі 97 грн 70 коп.

Всі вищенаведені акти надсилалися відповідачеві засобами поштового зв`язку, проте підписані ним не були. Окрім того, на виконання п. 33 Типового договору позивач на адресу відповідача надсилав рахунки на оплату спожитої теплової енергії та послуги з абонентського обслуговування (а.с. 26-76).

При цьому, доказів оплати вказаних рахунків матеріали справи не містять.

Позивач посилається на порушенням відповідачем зобов`язань за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з листопада 2022 року по березень 2023 року послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Зінчевського, 12, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 24 530 грн 15 коп., а також заборгованість з абонентського обслуговування у розмірі 97 грн 70 коп.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 45 типового договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.01.2023 по 12.11.2024 в сумі 1 611 грн. 64 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року в сумі 3 221 грн. 56 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 02.01.2023 по 12.11.2024 у сумі 1 322 грн. 89 коп.

Вказані обставини і стали причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі № 904/6293/17.

Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення укладеного сторонами договору визначено, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії та плати за абонентське обслуговування є такими, що настали.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи встановлений судом факт існування обов`язку відповідача вносити плату за абонентське обслуговування, а також встановлений судом факт надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Миколи Зінчевського, буд. 12, в період з листопада 2022 року по березень 2023 року, а також настання строку їх оплати, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у сумі 24 530 грн 15 коп. за спожиту теплову енергію та 97 грн 70 коп. плати за абонентське обслуговування визнаються судом обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати по кожному договору.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до пункту 45 договорів у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за теплову енергію, позивач розрахував та просить суд стягнути пеню у розмірі 1 611 грн 64 коп. за загальний період з 02.01.2023 по 12.11.2024.

Господарський суд встановив, що послуги, які надані відповідачу з теплопостачання, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

17.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Оскільки в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" введено карантин, який припинений 30.06.2023, тому підстави для нарахування пені за період з 02.01.2023 по 30.07.2023 відсутні.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як зазначено судом вище, карантин скований 30.06.2023, відповідно з 01.07.2023 нарахування пені обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні пені нарахованої за зобов`язаннями які виникли в період, що підпадав під дію обмежень, встановлених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 720 грн 65 коп.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені інфляційні втрати в розмірі 3 221 грн 56 коп. за загальний період з січня 2023 року по жовтень 2024 року та 3% річних в розмірі 1 322 грн 89 коп. за загальний період з 02.01.2023 по 12.11.2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені, відносно того, що останнім не враховано положення ч.5 ст. 254 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 24 530 грн 15 коп., плата за абонентське обслуговування у розмірі 97 грн 70 коп., пеня у розмірі 720 грн 65 коп., 3% річних у розмірі 1 322 грн 89 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 221 грн 56 коп., а всього 29 892, 95грн.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи Заболотної Ольги Василівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) 24 530 грн 15 коп. заборгованість за спожиту теплову енергію, 97 грн 70 коп. абонентську плату, 720 грн 65 коп., - пені, 3 221 грн 56 коп. - інфляційних втрат, 1 322 грн 89 коп. - 3% річних, 2 940 грн 66 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.01.2025.

Суддя І.А. Рудь