Ухвала суду № 124826727, 31.01.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21802/23

Провадження №: 1-кп/752/960/25

У Х В А Л А

31.01.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

у ході проведення відкритого судового засідання приміщенні суду у місті Києві у кримінальному провадженні № 12023100010002696, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд зазначеного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - шахрайстві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілій ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_4 з квітня 2024 року не з`являється до суду, про поважність причин своєї неявки суд не повідомляє.

У зв`язку з неявкою обвинуваченого розгляд справи неодноразово відкладався.

13.05.2024 та 10.07.2024 постановлювалися ухвали про примусовий привод обвинуваченого з урахуванням відомої суду адреси його реєстрації, можливого мешкання. Відповідальними особами Національної поліції за наслідками виконання судового рішення про привід обвинуваченого не видалося за можливе вручити йому повістку про виклик до суду та забезпечити його примусовий привід, адже за місцем мешкання ОСОБА_4 не був виявлений, його близькі не надали достовірних даних щодо місяця його перебування, встановити його місцеперебування не видалося за можливе.

16.10.2024 судом постановлено ухвалу, якою за клопотанням прокурора надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу до Голосіївського районного суду міста Києва для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до цієї ж ухвали ОСОБА_4 оголошено у розшук через ухилення від явки до суду, судове провадження було зупинено.

31.01.2025 обвинуваченого доставлено до суду уповноваженою особою Голосіївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві у зв`язку з його розшуком згідно з ухвалою від 16.10.2024, а тому судове провадження було відновлено та призначено до розгляду.

У судовому засіданні, яке було розпочато невідкладно за фактом доставки ОСОБА_4 до суду для розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу прокурор підтримав і мотивував своє клопотання, посилалася на приписи чинного процесуального законодавства в частині підстав для застосування до обвинуваченого тримання під вартою та наявності ризиків за ст. 177 КПК України, просив суд зважити на те, що ОСОБА_4 тривалий час не з`являвся до суду та усвідомлено уникав виконання процесуальних обов`язків, перешкоджав своїми діями кримінальному провадженню, а тому ризик переховування від суду є об`єктивно наявним.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу, суд враховує, що повноваження захисника ОСОБА_6 , яка здійснювала захист ОСОБА_4 за призначенням після оголошення обвинуваченого у розшук, припинилися.

Під час затримання обвинуваченого в Одеській області така процесуальна дія відбувалася за участі захисника - адвоката ОСОБА_7 , повноваження його охоплювалися саме процедурою затримання.

На уточнюючі запитання суду обвинувачений пояснив, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу представлятиме себе самостійно і захисника не потребує на окрему процесуальну дію.

У зв`язку з цим вирішення клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу вирішується за участі прокурора та обвинуваченого.

По суті заявленого клопотання ОСОБА_4 заперечив проти його тримання під вартою, пояснив, що ні від кого не переховувався, ходив до територіального центру комплектування за місцем мешкання, працював, просто не знав коли у нього суд та не знав, як про це дізнатися, не міг зателефонувати, бо не мав телефону.

Заслухавши сторін, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 331 КПК України унормовано, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується).

Як вказувалося вище, матеріалами кримінальної справи підтверджується, що обвинувачений востаннє був в суді у лютому 2024 року, після чого не з`являвся до суду, про поважність причин своєї неявки суд не повідомляв.

У зв`язку з неявкою обвинуваченого розгляд справи неодноразово відкладався.

13.05.2024 та 10.07.2024 постановлювалися ухвали про примусовий привод обвинуваченого з урахуванням відомої суду адреси його реєстрації, можливого мешкання. Відповідальними особами Національної поліції за наслідками виконання судового рішення про привід обвинуваченого не видалося за можливе вручити йому повістку про виклик до суду та забезпечити його примусовий привід, адже за місцем мешкання ОСОБА_4 не був виявлений, його близькі не надали достовірних даних щодо місяця його перебування, встановити його місцеперебування не видалося за можливе.

Матеріалами кримінальної справи № 752/21802/23 доводиться, що ОСОБА_4 обізнаний з тим, що у провадженні цього суду перебуває кримінальне провадження, де проти нього державною висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, адже отримував обвинувальний акт, був присутній в судових засіданнях, складав розписку щодо повідомлення йому уповноваженим працівником суду дати, часу і місця проведення судового засідання у цьому кримінальному провадженні, тримався під вартою, був звільнений під особисте зобов`язання у зв`язку зі змінами в законодавстві та відсутності процесуальних підстав станом на лютий 2024 року для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв`язку зі звинуваченням за ч. 3 ст. 190 КК України, надавав показання в ході судового розгляду в суді.

31.01.2025 в судовому засіданні обвинувачений визнав, що тривалий час не прибував до суду і на запитання суду не зміг вказати, яким чином він повідомляв суд про причини своєї систематичної неявки.

Тривала неявка ОСОБА_4 до суду перешкоджала довгий час досягненню завдань і цілей кримінального провадження, несе ризики спливу процесуальних строків.

Інформація про призначення до розгляду справи відносно ОСОБА_4 кожного разу розміщується на офіційному веб-сайті судової влади у загальному доступні та є доступною для ознайомлення широким загалом, повістка про виклик формується на направляється обвинуваченому завчасно щодо кожного судового засідання.

Описані обставини беззаперечно доводять обізнаність обвинуваченого про необхідність прибуття до Голосіївського районного суду міста Києва.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі "Смірнов проти України" заява № 3655/02, п. 41 "Пономарьов проти України" заява № 3236/03).

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч.1 ст. 177 КПК України).

Пункт 1 ч. 7 ст. 42 КПК України покладає на обвинуваченого обов`язок прибути за викликом суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це.

Суд констатує, що станом на 31.01.2025 заяв, повідомлень, клопотань від обвинуваченого з приводу його особистих, сімейних обставин, стану здоров`я, працевлаштування, зміни адреси проживання за період перебування обвинувального акта у суді до матеріалів справи не надходило.

В ухвалах про примусовий привод обвинуваченого, продозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу до Голосіївського районного суду міста Києва для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про розшук обвинуваченого судом визначалося, що обвинувачений пояснень, повідомлень, заяв, клопотань до суду завчасно не направив, не повідомляв заздалегідь про поважність причин своєї неодноразової неявки до суду. Було враховано, що до суду не надходило клопотань ОСОБА_4 про розгляд справи в режимі відеоконференцзв`язку, повідомлень про можливий його призов на військову службу за мобілізацію, про тяжку хворобу тощо. Аргументацією цих судових рішень слугувало те, що ОСОБА_8 порушує свої процесуальні обов`язки, вчиняє дії, які свідчать про ухилення від суду, усвідомлено не повідомляє суд і прокурора про своє місцезнаходження, не повідомляє поважність причин не прибуття до суду, його поведінка та характеризуючі дані (наявність погашених судимості серед іншого за ст. 185, 125 КК України) оцінена судом як така, що становить ризики подальшого переховування від суду.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Враховуючи викладене та з огляду на наявність в матеріалах кримінальної справи чисельних повісток, телефонограм, довідок про офіційне sms-інфомування, суд відхиляє посилання ОСОБА_4 про те, що він не був обізнаний з викликами до суду, не знав про призначення судових засідань, адже вони є нелогічними.

Наразі судом з`ясовано, що ОСОБА_4 був затриманий у Одеській області та доставлений до суду.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу суд вважає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, зважаючи на описані вище фактори, що свідчать про тривале ухилення обвинуваченого від суду, його переховування від суду, а також зважаючи на обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , його тяжкості та кваліфікацію, спричинену майнову шкоду.

Також суд зважає на особу обвинуваченого, який не має власної родини, ніколи не був офіційно працевлаштований, що свідчить про відсутність емоційної прив`язки до м. Києва та доводить ризики подальшого переховування від суду, вчинення нових кримінальних правопорушень задля забезпечення себе.

При цьому, суд враховує, що з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у державі запроваджено воєнний стан, тривають бойові дії, працівники правоохоронних структур несуть посилену службу та залучені до заходів із забезпечення обороноздатності держави, відновлення ушкоджених районів, що дає підстави вести мову про відсутність гарантій належного контролю за дотриманням обвинуваченим умов відбуття іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у разі обрання такого заходу.

Також суд зважає на усталену практику Європейський суд з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

За наведених обставин суд вважає за можливе обрати для обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, адже на переконання суду менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, як-то домашній арешт чи особисте зобов`язання, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну процесуальну поведінку.

Зважаючи на не спростовані обставини переховування ОСОБА_4 від суду, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора, підстави для застування менш суворого запобіжного заходу, не вбачаються.

Поряд з цим, суд зобов`язаний визначити розмір застави для обвинуваченого застави в цьому кримінальному провадженні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 цієї статті.

При визначення розмірі застави для обвинуваченого суд зважає на збитки, про які заявили потерпілі, проте є обмеженим вимогами законодавства, зокрема ч. 5 ст. 182 КПК України, де передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 182, 177, 315, 372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу задовольнити.

2.Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб по 31.03.2025 включно.

3.Відлік строку запобіжного заходу рахувати з 31.01.2025.

4. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти під варту в залі суду негайно.

5.Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в межах, що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Отримувач коштів ТУ ДСА України в м. Києві, код отримувача (ідентифікаційний код 26268059), МФО 820172, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Києва, рахунок отримувача- UA128201720355259002001012089, призначення платежу застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені....(П.І.Б. особи, що вносить заставу).

6.Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.

7.На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки: не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

8.Роз`яснити обвинуваченому що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Київський слідчий ізолятор".

9.Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Київський слідчий ізолятор" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд міста Києва про це.

10.У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.

11.З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

12.У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

13.Копію ухвали направити до Державної установи "Київський слідчий ізолятор" для постановлення ОСОБА_4 на відповідний облік.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1