Рішення № 124824054, 27.01.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4100/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Грищенко Н. А.,

за участю представника відповідача Яреська Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін м. Овруч в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

01.11.2024 представник Кожухівський Я.І. в інтересах ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», що знаходиться в м. Київ по вул. Симона Петлюри, 30 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №76692151 в розмірі 21180 грн., за кредитним договором №4351388 в розмірі 30185 грн., а всього у загальному розмірі 51365,00 грн. та понесені судові витрати. Мотивуючи тим, що 03.11.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №4351388. Також, 10.11.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №76692151. 14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 30185 грн. та 21180 грн. відповідно. Відповідач не виконує свої зобов`язання, після відступлення права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 14000 грн. посилаючись на те, що Кредитний договір № 76692151 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем був укладений 10.11.2023 р., Кредитний договір № 4351388 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем був укладений 03.11.2023 тоді як Договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено 14.06.2021 р. - БІЛЬШЕ НІЖ ЗА ДВА З ПОЛОВИНОЮ РОКИ ДО УКЛАДЕННЯ КРЕДИТНИХ ДОГОВОРІВ. Станом на 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем не існувало жодних правовідносин. На дату укладення Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не було кредитором Відповідача, відповідно права вимоги до Відповідача ще не існувало, тому воно не могло бути передано до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Тобто на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником. Окрім того, Позивач не долучив повний текст Договору факторингу № 14/06/21, зокрема відсутні сторінки, що врегульовують порядок оплати, строк дії договору. В матеріалах справи відсутній Реєстр боржників до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р. по обом договорам позики. Зі змісту Витягу з реєстру прав вимоги № 22 від 18.10.2022 р. до Договору факторингу № 14/06/21 та Витягу з реєстру прав вимоги № 23 від 11.04.2024 р. до Договору факторингу № 14/06/21 вбачається, що вони сформовані в односторонньому порядку ТОВ «ФК ЄАПБ», який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), шляхом довільного внесення до змісту документа відомостей про особу боржника, номера договору позики, суми заборгованості. Зазначені Витяги не містять підпису первісного кредитора. Таким чином, Позивач не набув прав нового кредитора за Кредитним договором, а отже не має права пред`являти свої вимоги до Відповідача. Отже, Позивачем не набуто право вимоги за договорами, по яким Позивачем заявлено позовні вимоги. Позивач не подав жодного належного, допустимого та достатнього доказу для того, щоб довести свої позовні вимоги, підтвердити їх обґрунтованість, або хоча б взагалі підтвердити своє право на подачу даної Позовної заяви, також Позивач не обґрунтовував неможливість подання таких доказів, не подавав клопотання на їх витребування з відповідними обґрунтуваннями. Крім цього, Позивачем долучено до позову Договір позики № 4351388 від 03.11.2023, згідно якого Відповідачу було видано позику у розмірі 1000,00 грн. Натомість Позивач заявив вимогу про стягнення 8000,00 грн. Доказів видачі коштів в матеріалах справи немає. Позивач зобов`язаний був надати всі належні та допустимі докази існування заборгованості Відповідача перед Позивачем разом з позовною заявою. Тобто, для того щоб стягувати з Відповідача якусь уявну заборгованість Позивач зобов`язаний був довести належними та допустимими доказами (первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») сам факт надання коштів Відповідачу Первісним кредитором, що зроблено не було. Також, Відповідач є діючим військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Звертає увагу Суду, що Позивач невірно нараховував проценти згідно наданих договорів, оскільки рахував їх поза межами строку кредитування, штучно збільшуючи заборгованість та не врахував, що Відповідач має пільгу, як військовослужбовець. Так, зокрема, на Відповідача поширюються пільги, встановлені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не нараховуються проценти за користування кредитом: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Позивач відповіді на відзив не подав.

Ухвалою суду від 26.12.2024 року, за заявою представника відповідача здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просить в їх задоволенні відмовити з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.11.2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4351388, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 1000 грн. строком на 15 днів, зі сплатою відсотків 3.00.

Також, 10.11.2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76692151, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 3000 грн. строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 2.5.

14.11.2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №76692151 до договору позики №76692151 від 10.11.2023 року, відповідно до умов якої позикодавець збільшує суму наданої Позичальнику позики 3000 грн. на 3000 грн. Таким чином, загальний розмір позики становить 6000 грн..

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

11.04.2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду №22 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року.

Також, 11.04.2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» підписано акт прийому передачі Реєстру Боржників №22 від 11.04.2024 за договором факторинг №14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників №22 від 11.04.2024 року кількістю 7145, після чого, з урахуванням пункт 1.2 Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості.

З витягів Реєстру боржників №№22, 23 до договору факторингу №14/06/2021 від 11.04.2024 року та розрахунків заборгованості видно, що заборгованість відповідача за договором позики №76692151 становить 21180 грн., з яких 6000 грн. за основною сумою боргу; 15180 грн. за відсотками; за договором позики №4351388 становить 30185 грн., з яких 8000 грн. за основною сумою боргу; 22185 грн. за відсотками.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договорами позики, а відповідач ці кошти отримав.

Як видно з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості за кредитними договорами містять інформацію про те, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №76692151 становить 21180 грн., з яких 6000 грн. за основною сумою боргу; 15180 грн. за відсотками; за договором позики №4351388 становить 30185 грн., з яких 8000 грн. за основною сумою боргу; 22185 грн. за відсотками.

Однак вказані розрахунки заборгованості не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитних договорів, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов`язань).

Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеними кредитними договорами позивачем суду не надано.

Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.

Крім того, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Довідками № 30048 від 05.12.2024 року та №32386/6 від 29.12.2024 військової частини НОМЕР_1 підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, зокрема, у період із 01.11.2023 по 30.01.2024; у період із 16.02.2024 по 01.03.2024; у період із 08.04.2024 по 22.04.2024; у період із 23.05.2024 по 06.06.2024; у період із 08.06.2024 по 11.06.2024; у період із 21.06.2024 по 14.10.2024; у період і 30.10.2024 по т.ч..

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, відповідач мав статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за кредитними договорами, а також того факту, що у ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Щодо витрат відповідача на правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано суду: копію договору № 24223 про надання правничої (правової) допомоги від 04.12.2024; копію розрахункової квитанції № 04/12/24 про оплату витрат на правничу допомогу в розмірі 14000 грн.; копію детального опису робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги №24223 від 04.12.2024; копію акту приймання передачі послуг №1 від 04.12.2024 (а.с.62-64).

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягу виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 612, 626 628, 1048 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що знаходиться в м. Київ по вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч

Повний текст рішення складено 31 січня 2025 року