Ухвала суду № 124823388, 28.01.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6745/24

Провадження № 4-с/0203/1/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Кринюк М.С.

за участю представника скаржника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання дій неправомірними, скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена скарга, в якій зазначено, що 13.06.2024 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів заробітку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 29.09.2022 року та до досягнення дітьми повноліття. На виконання вказаного рішення судом було видано два виконавці листи від 06.12.2023 року про стягнення аліментів на утримання кожної дитини.

Постановами державного виконавця Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі Амур-Нижньодніпровський ВДВС) від 14.12.2023 року було відкрито виконавче провадження №73592045 про стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконавче провадження №73591757 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.11.2024 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №73591757 та №73592045 у зведене виконавче провадження №76632998.

Посилаючись на те, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, постанова про об`єднання виконавчих проваджень була винесена не в день винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №73591757 та №73592045, тобто 14.12.2023 року, а через 11 місяців 23.11.2024 року, який до того ж був вихідним днем (субота), скаржник просив визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови від 23.11.2024 року неправомірними та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.11.2024 року скаргу було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав подану скаргу та посилаючись на викладені в ній підстави, просив задовольнити останню.

Представник заінтересованої особи стягувача ОСОБА_3 , в судовому засіданні 14.01.2025 року проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що скаржником не доведено факту порушення його прав, як сторони виконавчого провадження, внаслідок винесення оскаржуваної постанови. В призначене на 28.01.2025 року судове засідання ОСОБА_3 та його представник не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Інша заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський ВДВС, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Пояснень по суті скарги не надав.

За вказаних обставин, враховуючи належне повідомлення заінтересованих осіб про день та час слухання справи, положення ч.2 ст.450 ЦК України, суд визнав за можливе провести подальший розгляд справи по суті за фактичної явки сторін.

Перевіривши доводи скарги, заслухавши пояснення представника скаржника та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з ЄДРСР, відомості якого суд має право користуватись при здійсненні судочинства відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень», що рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від у цивільній справі №203/3756/22, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів заробітку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 29.09.2022 року та до досягнення дітьми повноліття. На виконання вказаного рішення судом було видано два виконавці листи від 06.12.2023 року про стягнення аліментів на утримання кожної дитини.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили, 06.12.2023 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська було видано два виконавчі листи, які пред`явлені стягувачем для примусового виконання до Амур-Нижньодніпровського ВДВС.

Постановами державного виконавця Амур-Нижньодніпровський ВДВС від 14.12.2023 року було відкрито виконавче провадження №73592045 про стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконавче провадження №73591757 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.11.2024 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №73591757 та №73592045 у зведене виконавче провадження №76632998.

Частинами 2 та 3 ст.183 СК України передбачено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченогоСімейним кодексом України.

Відповідно дост.13Закону України«Про виконавчепровадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Пунктом 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження у відповідності до ст.447 ЦПК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Так, ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.447 ЦПК України передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами, права чи свободи яких порушено, до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені від повідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2020 року в справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19) зазначено, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В поданій скарзі ОСОБА_2 посилаючись на те, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, постанова про об`єднання виконавчих проваджень була винесена не в день винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №73591757 та №73592045, тобто 14.12.2023 року, а через 11 місяців 23.11.2024 року, який до того ж був вихідним днем (субота), скаржник боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 , просила визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови від 23.11.2024 року неправомірними та скасувати вказану постанову.

Перевіряючи вказані доводи, суд враховує, що в поданій скарзі та під час її розгляду скаржником не наведено належних обгрунтувань тому, що внаслідок винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 23.11.2024 року про об`єднання виконавчих проваджень, було порушено будь-які права та законні інтереси ОСОБА_2 , як боржника у виконавчому провадженні.

Навпаки, в даному випадку об`єднання виконавчих проваджень №73591757 та №73592045 в зведене виконавче провадження оскаржуваною постановою від 23.11.2024 року відповідало приписам ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» та п.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року та інтересам боржника ОСОБА_2 з огляду на те, що в рамках зазначених виконавчих проваджень виконувались виконавчі листи про стягнення аліментів з одного боржника на користь одного стягувача, що видані на виконання одного рішення про стягнення аліментів на двох дітей в єдиній частці, які мають стягуватись в порядку, передбаченому ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.ч.2,3 ст.183 СК України.

За вказаних обставин, винесення постанови від 23.11.2024 року про об`єднання виконавчих проваджень в зведене без дотримання строків, визначених п.14 зазначеної вище Інструкції та у вихідний день, не є свідченням порушення будь-яких прав ОСОБА_2 , як боржника у цих виконавчих проваджень.

Також суд вважає безпідставними доводи скаржника на порушення державним виконавцем приписів ст.29 Закону України «Про виконавче провадження» внаслідок винесення постанови від 23.11.2024 року у вихідний день (суботу), оскільки вказаною статтею врегульовано час проведення виконавчих дій.

Проте, винесення постанови є рішенням державного, а не виконавчою дією. Будь-яких обмежень щодо її винесення у неробочий день Закону України «Про виконавче провадження не містить».

Крім того, суд приймає до уваги положення абзацу третього ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З урахуванням вищенаведеного та недоведеність скаржником, що внаслідок винесення постанови від 23.11.2024 року державним виконавцем були допущені порушення, що впливають на його права, як боржника у виконавчих провадженнях, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13,29,30,71,74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,211,223,258-260,447,451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання дій неправомірними, скасування постанови відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 31 січня 2025 року.

Суддя С.Ю.Казак