Рішення № 124820719, 27.01.2025, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/697/24

Провадження № 2-а/747/6/25

РІШЕННЯ

іменем України

27.01.2025 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі

головуючої судді - Тіщенко Л.В.

секретаря - Зірки В.П.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Ковалюха В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Талалаївка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування позову зазначає, що постановою серії ЕНА № 3605021 від 04.12.2024 року, винесеною поліцейським ВП № 1 Прилуцького РВП Адуашвілі П.З. позивач ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 04.12.2024 року в 20:24:38 год на трасі Н-07 188 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п 2.1. ґ ПДР України. Але позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, він звільняється від обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до п 13.1 ст 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, зокрема, що учасники бойових дій звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Тому представник позивача просить суд скасувати постанову серії ЕНА 3605021 від 04.12.2024 поліцейського ВП № 1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Адуашлвілі П.З.

Ухвалою від 02 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 27 січня 2025 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали і просили задовольнити, оскільки постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена неправомірно. Позивач являється учасником бойових дій, і тому звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про це він повідомив працівників поліції, надав їм посвідчення учасника бойових дій, але вони, незважаючи на це, винесли постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 126 КУпАП та накладено адміністратвине сятгення у вигляді штрафу в сумі 425 грн за те, що він керував транспортним засобом без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому позивач і його представник в судовому засіданні просили суд скасувати постанову серії ЕНА № 3605021 від 04.12.2024 і закрити провадженя по справі.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області- в судове засідання не з`явився, хоча сторона відповідача повідомлена належним чином матеріали справи місять поштову розписку про вручення відповідачу судового виклику. Крім того, відповідач є користувачем підсистеми «Електронний суд», і тому обізнаний про наявність даної адміністративної справи в провадженні суду. Будь-яких заяв чи клопотань від представника відповідача до суду не надходило, відзив на позов не поданий. Тому за згодою позивача та його представника розгляд справи проведений без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів у відповідності до положень ч. 1 ст. 205 КАС України.

Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 04.12.2024 поліцейським ВП № 1 Прилуцького РВП Адуашвілі П.З. винесена постанова серії ЕНА № 3605021 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 04.12.2024 року в 20:24:38 год на трасі Н-07 188 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 , належність ОСОБА_3 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п 2.1. ґ ПДР України (а.с.7) ОСОБА_1 являється учасником бойових дій , що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.04.2005 року (а.с. 8)

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Відповідно ч.1 п.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Згідно п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону. Згідно п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Відповідно офіційного тлумачення положень п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в Рішенні № 7-рп/2014 від 23.12.2014 року Конституційний Суд вирішив: в аспекті конституційного звернення положення пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV зі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі. Згідно п.1.6 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, відповідачем не доведена, оскільки позивачу інкримінується порушення вимог п.2.1 ґ) ПДР України відсутність у водія чинного страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в той час як судом після дослідження матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а отже на нього не поширюється вимога щодо необхідності обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України згідно п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що також підтверджено Рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2014 від 23.12.2014 року, оскільки він володів транспортним засобом ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_3 , на іншій правовій підставі, а саме працює водієм у ПП ОСОБА_4 , що узгоджується з п.1.6 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно якого власники транспортних засобів це також фізичні особи, які відповідно до законів України правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Таким чином, суд приходить висновку, що поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з`ясовано всі обставини, передбачені ст.280 КУпАП, у зв`язку з чим безпідставно та неправомірно винесено постанову серії ЕНА № 3605021 від 04.12.2024 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст.251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Так, частиною 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Отже, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідачами до суду не надано належних і допустимих доказів підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 126 КУпАП, зокрема відеозапису вказаного порушення, хоча відповідно до положень Закону України «Про національну поліцію» такий відеозапис правопорушення повинен був вестись безперервно. Тобто суд приходить до висновку, що факт порушення позивачем п.2.1 ґ) ПДР України відповідачем не доведений. Таким чином, суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП. Відповідач, відповідно до ст.78 КАС України, не надав беззаперечних доказів в обґрунтування складання оскаржуваної постанови, та скоєння позивачем порушення ПДР України. Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В силу положень ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 73-77, 194, 229, 241-246, 255, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 3605021 від 04.12.2024 року, винесену поліцейським ВП № 1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Адуашвілі Павлом Зурабовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн і провадженя по справі закрити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1

Відповідач Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, проспект Перемоги, 74 м Чернігів, 1400, код ЄДРПОУ 40108651.

Повний текст рішення суду виготовлений 31 січня 2025 року.

Суддя Л.В.Тіщенко