Ухвала суду № 124804647, 30.01.2025, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/58/25

Провадження №2/603/82/2025

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

30 січня 2025 року м.Монастириська

Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Пасічник А.З.,ознайомившись із матеріалами позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»), в інтересах якого діє представник по довіреності Какун А.М., звернулось до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за:

-договором позики №79721157 в розмірі 29537,5 грн., з яких: 8500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 21037,5 грн сума заборгованості за відсотками;

-договором позики №2451489 в розмірі 6950 грн., з яких: 2000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 4950 грн сума заборгованості за відсотками;

-кредитним договором №1460260 в розмірі 13095 грн., з яких: 1800 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 10395 грн сума заборгованості за відсотками та 900 грн сума заборгованості за пенею.

Всього просять стягнути з відповідача заборгованості за договорами у загальному розмірі 49 582,50 грн, а також понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

У розумінні наведеного, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від дотримання положень процесуального закону, в даному випадку - норм ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Тобто, об`єднані в одне провадження можуть бути декілька позовних вимог, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, тобто є похідними.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує одночасність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються пов`язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.

Метою об`єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання непов`язаних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому, об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).

Звертаючись з вищевказаною позовною заявою в суд, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кількома договорами (договорами позики та кредитним договором), відносини за якими врегульовані різними нормами Цивільного кодексу України. Водночас право набуття грошової вимоги за договорами набувались позивачем на підставі різних договорів факторингу. Зокрема, право вимоги за договорами позики №79721157 від 19 лютого 2024 року та №2451489 від 24 лютого 2024 року набувалось позивачем на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відповідно за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1460260 від 24 лютого 2024 року право вимоги за позивачем набувалось на підставі договору факторингу №14102024 від 14 жовтня 2024 року, укладеного з ТОВ «Слон Кредит».

Вважаю, що заявлені вимоги не можуть бути об`єднані в одне провадження та сумісний їх розгляд є неможливим. Під час розгляду справи суд має надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правовій природі кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов`язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

При цьому, судом не встановлено наявності підстав для застосування положеньст. 188 ЦПК Українищодо роз`єднання позовних вимог, оскільки роз`єднаними можуть бути вимоги, які за правилами ч. 1ст. 188 ЦПК Україниможуть бути об`єднаними.

Відповідно до п. 2 ч. 4ст. 185 ЦПК Українизаява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положеньстатті 188 цього Кодексу).

Виходячи з вищенаведеного, прихожу до висновку, що звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви.

Відповідно до ч. 7ст. 185 ЦПК Україниповернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.175,177,185, 188,260,261,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.З. Пасічник