Ухвала суду № 124803586, 30.01.2025, Франківський районний суд м. Львова

465/537/25

2/465/1910/25

У Х В А Л А

30.01.2025 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О. І., розглянувши питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права користування на реконструйовану квартиру,

в с т а н о в и в:

27 січня 2025 року позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою, у якій просить суд визнати за ОСОБА_1 право користування на реконстуйовану квартиру АДРЕСА_1 , частка 1/1.

У позовній заяві зазначає про придбання указаної квартири із прибудовами та про те, що згодом до неї навідаличь представники ЛКП «Львівський ліхтар» та Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, з проханням демонтувати існуючі надбудови. Пояснення позивача ними до уваги не прийнято, спроби узаконити балкон завершились відмовами та роз`ясненнями.

До позовної заяви додано: копію паспорта громадянина України; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №16318663, щодо об`єкта нерухомого майна, належного на праві спільної сумісної власності трьом суб`єктам; свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті одного із співвласників; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Як на правову підставу позову позивач посилається на приписи статей, які регулюють правовідносини щодо визнання права власності.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175,177 ЦПК Українита підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Приписами ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У порушення встановлених вимог надані в копіях письмові докази незасвідчено належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви не долучено документа про сплату судового збору, тож позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. за подання позовної заяви.

Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Франківського районного суду м.Львова:

отримувач коштів - ГУК Львiв/Франківський р-н/22030101;

код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38008294;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

рахунок отримувача - UA168999980313141206000013953;

код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Чого позивачем не зроблено.

Крім цього, у відповідності до встановлених вимог, позовна заява повинна містити, проте не містить:

- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який несуперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);

- виклад обставин,якими позивачобґрунтовує своївимоги;зазначення доказів,що підтверджуютьвказані обставини (п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Як зазначено позивачем ним придбано квартиру з існуючими прибудовами, якими саме не конкретизовано, далі зазначає про спроби узаконити балкон. Тож ні із змісту позовної заяви, ні із її додатків не можливо встановити обставини, на які посилається позивач, як і того, що саме є самочинним будівництвом.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме: суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

Згідно із положеннями частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до статті 152 ЖК України у попередній редакції переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується (в редакції Закону№ 191-VIII від 12.02.2015).

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Підпунктом 1.4.1. пункту 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 встановлено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради відповідно до законодавства.

Крім цього, відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08жовтня 2008 року прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою згідно з додатком 1.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється.

Позивач не зазначає про те чи спірна добудова позивача приймалась до експлуатації, документи, які б підтверджували прийняття такої до експлуатації в установленому законом порядку, у матеріалах справи відсутні.

Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

В свою чергу, за змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 36 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина восьма статті 39 цього Закону.

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Необхідно зазначити, що у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), розробленої та затвердженої в установленому порядку проєктної документації (будівельного паспорта), оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

Як вже зазначалося, позивач звертаючись до суду зазначила про «прибудову» (правовий статус добудови). Разом із цим правові підстави здійснення добудови (рішення виконкому, погодженої документації, орендована земельна ділянка, відсутність порушення будівельних норм та правил).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об`єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин.

Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі №1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19) зроблено висновок, що державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване будівництво має здійснюватися за наявності даних, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2019 року у справі №308/5988/17, від 19.05.2022 року у справі №263/8509/20 та інше.

З матеріалів позовної заяви взагалі не вбачається, що питання оформлення права на самочинне будівництво було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.

Невідомо чи оформлялась декларація про готовність об`єкта нерухомого майна до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю, відповідно й рішення про її реєстрацію чи повернення, а отже чи збудована (реконструйована) нерухомість введена в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім цього, невідомо про правовий статус земельної ділянки, зокрема правова підстава її використання на правах оренди, суперфіцію, сервітуту.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 376 ЦК України, земельна ділянка може бути надана особі у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, а в подальшому, за умови дотримання будівельних норм та правил, можливе вирішення питання про прийняття в експлуатацію спірної будівлі в адміністративному порядку.

У даному випадку йдеться про квартиру АДРЕСА_2 є підстави вважати про те, що земельна ділянка під прибудовою знаходиться в загальному користуванні всіх співвласників квартир в багатоквартирному будинку. Тож виділення її частини для одного з мешканців порушуватиме права інших власників.

Однак, позивач не викладає обставин справи, у зв`язку із чим незрозуміло чим саме обґрунтовується зміст позовних вимог і його не суперечність закону. Крім цього, позивач ставить питання про визнання права користування на неконкретизовані речі (прибудови, балкон), право власності на які ні за ким не закріплено.

За таких обставин вважаю, що позовну заяву, необхідно залишити без руху для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині, у відповідності до ч. 2ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 95,175,177,185 ЦПК України суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права користування на реконструйовану квартиру залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що згідно з ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо позивач або його представник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконають вимоги, визначені ст.175і177цьогокодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Баран О. І.