Вирок № 124797678, 30.01.2025, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/3945/24

Провадження № 1-кп/726/54/25

Категорія 93

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024262020003908 від 29.10.2024 щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця за національністю, громадянина України, уродженця м. Чернівці, із середньою освітою, що не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: останній раз за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці 08.08.2018 за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

27.10.2024, приблизно о 04:30, ОСОБА_3 , перебуваючи в під`їзді будинку № 7 по вул. Заводській у м. Чернівці, діючи в умовах дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, та який продовжений до цього часу, з корисливих мотивів, маючи на меті особисте збагачення, умисно, протиправно, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав велосипед марки «TopRider 611», розміром коліс 29, поєднанням зеленого та чорного кольорів, вартість якого згідно із висновку експерта №СЕ-19/126-24/12102-ТВ становить 5842 грн. 74 коп.

Після того, ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 5842 грн. 74 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), за кваліфікуючими ознаками вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, у присутності свого захисника, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст. 185 КК України, - визнав повністю. Пояснив, що обставини, викладені прокурором у пред`явленому обвинуваченні, що знайшли своє відображення в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Так, дійсно 27.10.2024 викрав велосипед. Шкодує про вчинене. Просив суворо не карати. Усвідомив протиправність своїх дій, а тому більше не вчинятиме правопорушень. Просив звільнити від відбування покарання з іспитовим строком.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні, у зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонував порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Щодо міри покарання, просив суд призначити обвинуваченому покарання за ч.4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. Також просив вирішити питання судових витрат, які стягнути із обвинуваченого та речових доказів. До вступу вироку у законну силу просив обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_5 також погодився із запропонованими прокурором порядком дослідження, а щодо міри покарання своєму підзахисному просив суд покарання із застосуванням ст. 69 КК України та суворо не каарати.

Потерпіла ОСОБА_6 скерувала заяву у якій просила провести розгляд за її відсутності, підтримала покази надані на досудовому слідстві. Вказала, що матеріальні збитки їй відшкодовано, претензій до обвинуваченого немає, просить його суворо не карати.

З`ясувавши думку учасників судового провадження, оскільки обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_3 правильно зрозумів зміст пред`явленого йому обвинувачення, а в учасників процесу та суду відсутні сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат.

При цьому, судом з`ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Покази обвинуваченого, надані у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння останнім змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.

Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, доведена повністю, а останній вчинив вказане кримінальне правопорушення за обставин наведених у вироку.

Виходячи з вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а тому суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано вірно за ч. 4 ст. 185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за кваліфікуючими ознаками вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із такого.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, що, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів; дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, не вперше притягується до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти власності, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, однак був зареєстрований 02.10.2002 в ОКНП «ЧОНД» з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, а в 2003 році з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів та канабіоїдів зі шкодою для здоров`я.

Відповідно до даних висновку судово-психіатричного експерта № 1678 від 10.11.2024 ОСОБА_3 на даний час ознак психічного захворювання не виявляє, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставинами, згідно із ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд враховує: визнання вини, щире каяття та відшкодування завданих збитків.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, повне визнання особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки ОСОБА_3 щиро каючись у вчиненні кримінального правопорушення, виклав всі обставини вчиненого, що сприяло встановленню істини у справі.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, щире каяття обґрунтовується тим, що таке каяття є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки та характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. При цьому суд виходить із того, що ОСОБА_3 після вчиненого повернув викрадене, тим самим усунув заподіяну шкоду.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, визначених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Таким чином, повторність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 вказана як одна із кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, а тому врахування її знову ж як обставини, яка обтяжує покарання, є неможливим.

Верховний Суду постановівід 17квітня 2018року усправі №298/95/16-к(провадження№51-2501км18)вказав,що участині 2статті 65КК Українивстановлено презумпціюпризначення більшм`якого покарання,якщо недоведено,що вононе єдостатнім длядосягнення метипокарання.

Таким чином, виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно із ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (абзац п`ятий підпункту 4.1); правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям (абзац четвертий підпункту 4.2).

Суд враховує, що дії ОСОБА_3 отримали кваліфікацію як тяжкий злочин тільки за ознакою його вчинення «в умовах воєнного стану», а за умови відсутності воєнного або надзвичайного стану, введеного на усій території України, його дії не охоплювались би поняттям тяжкого злочину.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Враховуючи вищезазначені положення ст. 69 КК України, при призначенні покарання за ч.4 ст. 185 КК України, реалізуючи надані суду дискреційні повноваження, керуючись суддівським розсудом, зважаючи на обставини кримінального провадження: в ході якого викрадено велосипед, враховуючи, що матеріальну шкоду відшкодовано; беручи до уваги позицію потерпілої, яка претензій до обвинуваченого не має, за наявності встановлених кількох обставин, що пом`якшують покарання та при цьому істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції частини 4 статті 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Разом із тим, беручи до уваги те, що обвинувачений не вперше притягується до кримінальної відповідальності, знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності, а тому в даному конкретному випадку, суд, доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а тому не знаходить підстав для застосування щодо ОСОБА_3 положень ст.75 КК України та можливості звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

В даному конкретному випадку, з огляду на те що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникає, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, суд вважає, що призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, яке слід відбувати реально, буде достатнім, справедливим, необхіднім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також адекватним характеру вчинених ним дій, їх небезпечності.

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці ОСОБА_8 від 20.11.2024 у справі № 725/11008/24 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який слід залишити в силі до набрання вироком законної сили.

При цьому суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, зважаючи на призначене судом реальне покарання та поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , який не з`являвся у судові засідання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.

Процесуальні витрати, у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395, ч.15 ст. 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Міру запобіжногозаходу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили обрати у вигляді тримання під вартою.

Взяти під варту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із зали суду негайно.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 30.01.2025.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з 20.11.2024 по 20.01.2025 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1 193 (одна тисяча сто дев`яносто три) гривні 85 копійок.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

-велосипед марки «TopRider 611», розміром коліс 29, поєднанням зеленого та чорного кольорів, що визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 залишити за належністю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-металевий гачок срібного кольору знищити;

-мобільний телефон марки «Редмі» чорного кольору, імей 1 НОМЕР_1 , імей 2 НОМЕР_2 ,що визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 залишити за належністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_1