Рішення № 124794215, 20.01.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26706/24

Провадження №: 2/752/3355/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

20.01.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

за участю секретаря - Замай А. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 01 січня 2024 року № 4285014 в розмірі 67 500,00 грн та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладено договір № 4285014 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування ( 912,5 % річних). ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 67 500,00 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 57 500,00 грн.

26 серпня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС» укладено Договір факторингу №26/08/2024 від 26 серпня 2024 року, за умовами якого право вимоги за договором № 4285014 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2024 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС».

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

До суду надійшло клопотання позивача, в якому просить розглядати справу за відсутності його представника та проведення заочного розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання позивача, витребувано в Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо карткового рахунку та руху грошових коштів платіжної картки № НОМЕР_2 відкритого на ім`я ОСОБА_1 . Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи, встановлено відповідні строки та витребувано докази.

Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщено оголошення для ОСОБА_1 про розгляд Голосіївським районним судом міста Києва справи № 752/26706/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 10 січня 2024 року між ТОВ «ЛЕНЕУРА УКРАЇНА» (торгова марка Credit7) та ОСОБА_1 укладено договір № 4285014 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора 76570, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов пунктом 1.2 Договору № 4285014 (далі - Договір) ТОВ «ЛЕНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язався надати позичальникові грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Сума кредиту - 10 000 грн.

Пункт 1.3 Договору визначає: строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів - кожні 10 днів. Деталі повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці, що є додатком № 1 до договору.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту (360 днів). Знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується, якщо клієнт до 19.01.2024 року сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Згідно з пунктом 1.5 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 407 372,81 % орієнтовна загальна вартість кредиту 100000,00, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 107018,30% - 97500, 00 грн.

Метою кредиту є споживчі (особисті) потреби (пункт 1.8 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 кредитного Договору кредитодавець надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу ( платіжної карти) № НОМЕР_3 .

Згідно з вимогами пункту 2.2 Договору дати надання кредиту 10 січня 2024 або 11 січня 2024 року.

Кредит вважається наданим в день перерахування кредитодавцем суми коштів на банківській рахунок позичальника ( п. 2. 4 Договору), кредит вважається погашеним в день отримання кредитодавцем коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5 Договору).

Пунктом 4.4. Договору визначено, що у разі затримання клієнтом сплати процентів та /або частини кредиту ( якщо таке повернення (виплата ) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі .

10 січня 2024 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти кредитний договір та підписав кредитний договір від 10 січня 2024 року шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 76570, надісланий на номер телефону, що наданий відповідачем.

Згідно з листом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250108/29113-БТ на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) емітовано картку № НОМЕР_5 , номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій ( фінансовий номер) в період з 10 січня 2024 по 15 січня 2024 року : 0689273749. З виписки наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором №б/н за період 10 січня 2024 року - 15 січня 2024 року на картковий рахунок ОСОБА_1 10 січня 2024 року нараховано 10000 грн (IPAY_CREDIT_VISA1, VISA DIRECT).

26 серпня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС» укладено Договір факторингу №26/08/2024 від 26 серпня 2024 року, за умовами якого право вимоги за договором №4285014 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2024 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із дослідженого судом договору від 10 січня 2024 року № 4285014 встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, договір від 10 січня 2024 року № 4285014 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 10 січня 2024 року № 4285014 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 2202-2808 від 28 серпня 2024 року на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 10 січня 2024 року зараховано 10000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua- 329966256

Згідно з листом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250108/29113-БТ на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) емітовано картку № НОМЕР_5 , номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій ( фінансовий номер) в період з 10 січня 2024 по 15 січня 2024 року : 0689273749. З виписки наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором №б/н за період 10 січня 2024 року - 15 січня 2024 року на картковий рахунок ОСОБА_1 10 січня 2024 року нараховано 10000 грн (IPAY_CREDIT_VISA1, VISA DIRECT)

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої вимоги за договором № 4285014 від 10 січня 2024 року виконало у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача кошти, проте відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором належним чином не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 67500,00 грн.

За умовами укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС» №26/08/2024, до позивача перейшло право вимоги за договором №4285014 в розмірі 67500,00 грн та складається за період з 10 січня 2024 року по 26 серпня 2024 року та складається: заборгованість за кредитом - 10 000, 00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 57 500 грн - нарахованими відповідно до вимог п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування.

Контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжної інструкції від 04 грудня 2024 року № 1763, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131 св 19.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги від 02 серпня 2024 року № 02/08/2024, укладеного між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС» та Руденко К. В. , копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 18 від 23 жовтня 2018 року, копію акту № 7 складеного на виконання умов договору від 02 серпня 2024 року № 02/08/2024 та витягом з реєстру № 1 до акту приймання - передачі наданих послуг № 7, копію платіжної інструкції № 1355 від 06 вересня 2024 року.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на провову допомогу в сумі 10 000,00 грн долучалися позивачем до позовної заяви та направлялися відповідачу. Однак до даного часу жодних заперечень щодо розподілу судових витрат від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи, що відповідачем не оспорено розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку просить стягнути сторона позивача на свою користь, позивачем підтверджено розмір понесених витрат належними доказами, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514,526, 549, 610,611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України статтями 12,13,49,81,89,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2024 року № 4285014 в розмірі 67500 грн (шістдесят сім тисяч п`ятсот гривень), що складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000 грн (десять тисяч гривень), за процентами - 57 500 грн (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 10 000 грн (десять тисяч гривень) понесених витрат на оплату правничої допомоги при розгляді справи у суді.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС», місце знаходження бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ, 03124, ЄДРПОУ 41915308.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 27 січня 2025 року.

Суддя І. А. Кирильчук