Ухвала суду № 124792058, 30.01.2025, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/253/25

Провадження № 1-кс/192/51/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління № 1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 по внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню №12025042160000073 від 27 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України про арешт майна,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, на обґрунтування якого зазначив, що до ВП № 1 надійшло повідомлення від ОСОБА_5 , яка працює начальником служби у справах дітей Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло малолітньої сестри ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відомості за даним фактом 27 січня 2025 року були внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування №12025042160000073 за попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 152 КК, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаного із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди.

У клопотанні зазначено, що під час проведення огляду місця події 27 січня 2025 року було проведено огляд мобільних телефонів, якими користуються ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Під час проведення огляду вказаних мобільних телефонів, останні були вилучені до ВП № 1, а постановою слідчого від 27 січня 2025 року визнані речовими доказами по вказаному кримінальному провадженню.

У клопотанні вказано, що оскільки мобільні телефони є речовим доказом по даному кримінальному провадженню у зв`язку з тим, що містять відеозапис вчиненого зґвалтування, тому у слідчих органів виникла необхідність у збереженні таких доказів через арешт шляхом заборони користуватися, відчужувати та розпоряджатися ними.

Слідчий в судове засідання не з`явився, а його неявка згідно ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання. Користувачі та власники майна до суду не з`явилися.

Прокурор просив повернути клопотання для усунення недоліків.

Слідчий суддя вислухавши пояснення прокурора, дослідивши клопотання про арешт майна, приходить до такого висновку.

Статтею 171 КПК України передбачено вимоги до клопотання про арешт майна та вказано, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до положень ч. ч. 1-8 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, в тексті клопотання вказано, що користувачами мобільних телефонів є неповнолітні: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно положень Сімейного кодексу України, батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом (ст. 173). Статтями 174, 175, 177 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини, а майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. Діти мають право на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим (частина друга статті 183 Цивільного кодексу України), діти, які мають право на виділ частки із майна у натурі, мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Разом з тим в клопотанні про арешт майна не вказано, хто саме є власниками мобільних телефонів, які слідчий просить арештувати, не вказано чи є таке майно особистою власністю неповнолітніх осіб та хто є їхніми батьками.

Частиною 2 ст. 10 КПК України передбачено, що у випадках і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Частиною 4 ст. 135 КПК України встановлено, що повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

В той же час, в клопотанні не вказано відомості про батьків або законних представників неповнолітніх осіб, мобільні телефони яких просить арештувати слідчий, а тому слідчий суддя вважає, що в цій частині клопотання не відповідає вимогам КПК України, оскільки не можливо виконати вимоги ст. 172 КПК України.

Також, згідно вимог ст. 64-2 КПК України з клопотанням про арешт майна третьої особи до слідчого судді повинен звертатися прокурор.

Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий, що суперечить, вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 172 КПК України - слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

У зв`язку з тим, що клопотання не відповідає вимогам ст. 642, 171 КПК України, воно підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків у строк, встановлений ч. 3 ст. 172 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 171, 172 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління № 1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 по внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню №12025042160000073 від 27 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України про арешт майна, - повернути прокурору для усунення недоліків.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з часу оголошення ухвали слідчого судді про повернення клопотання для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1