Постанова № 124785123, 28.01.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/22/25

провадження № 3/631/70/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 839801, складеного 01 січня 2025 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області сержантом поліції Воровіком Максимом Олександровичем, убачається, що 01 січня 2025 року о 01 годині 12 хвилини в селищі Нова Водолага, вулиця Гагаріна, поблизу будинку № 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «DAEWOO SENS T 13110», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», тест № 533, результат тесту 0,93‰. З результатом огляду ОСОБА_1 не згоден. У медичному закладі проходити огляд водій відмовився. Від керування транспортним засобом громадянин ОСОБА_1 відсторонений.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимогпункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом надіслання судових повісток на адресу місця проживання правопорушника, що вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, а також шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.

17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 289/25-вх., відповідно до якої просив суд розгляд справи провести за його відсутності та надав пояснення, відповідно до яких вказав, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає в повному обсязі, з протоком згоден.

З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до частини 1 статті 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьомучастина 6 статті 38 Кодексу України про адміністративнівизначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.

З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, азабезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративніне містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення застаттею 130 Кодексу України про адміністративніза відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, вивчивши заяву та пояснення особи щодо якої розглядається питання про притягнення до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннямистатті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями283,254 Кодексу України про адміністративні правопорушення.У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено, що доказами в справі проадміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюютьсяпротоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих,свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладівта технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючимив автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом провилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Правові тасоціальні основидорожнього рухуз метоюзахисту життята здоров`ягромадян,створення безпечнихі комфортнихумов дляучасників рухута охоронинавколишнього природногосередовища визначеніположеннями ЗаконуУкраїни від30червня 1993року №3353-ХІІ«Про дорожнійрух»,частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожньогоруху зобов`язані,зокрема,знати інеухильно дотримувативимог цьогоЗакону,Правил дорожньогоруху таінших нормативно-правовихактів зпитань безпекидорожнього руху;створювати безпечніумови длядорожнього руху,не завдаватисвоїми діямиабо бездіяльністюшкоди підприємствам,установам,організаціям ігромадянам,тощо (частина5статті 14Закону України «Про дорожній рух»).

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху).

Відповідальність запорушення вимогпункту 2.5Правил дорожньогоруху передбаченастаттею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так,частина 1статті 130Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз вищенаведеної норми права свідчить про те, що її диспозиція містить кілька окремих складів адміністративного правопорушення, які є самостійними і відрізняються за своєю об`єктивною стороною, тобто за характером вчинених особою дій, за які цю особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Такі дії, зокрема, можуть виражатися у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, або відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння.

При цьому, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності для того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена положеннями статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1103.

Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно положень пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольногосп`яніння є: запахалкоголю зпорожнини рота; порушеннякоординації рухів; порушеннямови; вираженетремтіння пальціврук; різказміна забарвленняшкірного покривуобличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 розділу І Інструкції).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції, за наявностіознак,передбачених пунктом3розділу Іцієї Інструкції,поліцейський проводитьогляд настан сп`янінняза допомогоюспеціальних технічнихзасобів,дозволених дозастосування МОЗта Держспоживстандартом.

Огляд настан сп`янінняпроводиться: поліцейськимна місцізупинки транспортногозасобу звикористанням спеціальнихтехнічних засобів,дозволених дозастосування МОЗта Держспоживстандартом(далі спеціальнітехнічні засоби);лікарем закладуохорони здоров`я(усільській місцевостіза відсутностілікаря фельдшером фельдшерсько-акушерськогопункту,який пройшовспеціальну підготовку) (пункт 6 розділу І Інструкції).

Відповідно допунктів 3та 4розділу ІІІнструкції поліцейськимивикористовуються спеціальнітехнічні засоби,які мають,зокрема,сертифікат відповідностіта свідоцтвопро повіркуробочого засобувимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати оглядуна стансп`яніння водіятранспортного засобу,проведеного поліцейським,зазначаються вакті оглядуна станалкогольного сп`янінняз використаннямспеціальних технічнихзасобів (додаток2)(далі актогляду).У випадкуустановлення станусп`яніння результатиогляду,проведеного поліцейським,зазначаються упротоколі проадміністративне правопорушення,до якогодолучається актогляду.Акт оглядускладається удвох примірниках,один зяких вручаєтьсяводію,а другийзалишається уполіцейського та/абодолучається допротоколу проадміністративне правопорушенняу разівстановлення станусп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункти 7 та 10 розділу ІІ Інструкції).

При цьому як визначено у пункті 7 розділу І Інструкції, разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (пункт 9 розділу ІІ Інструкції).

Отже, у розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Відповідно до положень пунктів 2 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейськимна місцізупинки транспортногозасобу звикористанням спеціальнихтехнічних засобів(законодавчорегульованих засобіввимірювальної техніки,які відповідаютьвимогам законодавствапро метрологіюта метрологічнудіяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

У відповідності до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечуєпроведення оглядуводія транспортногозасобу взакладі охорониздоров`яне пізнішеніж протягомдвох годинз моментувиявлення відповіднихпідстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункти 7 та 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду»).

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 839801 від 01 січня 2025 року, складений саме за те, що після проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», прилад № ARJL 0261, ОСОБА_1 з його результатом не погодився, проте від подальшого проходження огляду в медичному закладі відмовився.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.

Аналізуючи зміст цього протоколу, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі з вказівкою «пояснення надам у суді».

Окрім визнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтверджується сукупністю даних, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:

- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 839801, складеному 01 січня 2025 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області сержантом поліції Воровіком М. О., у якому зафіксовано, що 01 січня 2025 року о 01 годині 12 хвилини в селищі Нова Водолага, вулиця Гагаріна, поблизу будинку № 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «DAEWOO SENS T 13110», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», тест № 533, результат тесту 0,93‰. З результатом огляду ОСОБА_1 не згоден. У медичному закладі проходити огляд водій відмовився. Від керування транспортним засобом громадянин ОСОБА_1 відсторонений. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 , та містить його підпис. Крім того, останній своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріалу (а. с. 2);

- даними тестування на алкоголь, проведеного 01 січня 2025 року о 01 годині 22 хвилини за допомогою газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», прилад № ARJL 0261, принтер № ARJК 0468, тест № 533, який є додатком до протоколу серії ААД № 839801, де вказано результат тесту 0,93‰. Даний результат підписаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без зауважень (а. с. 4);

-актом оглядуна станалкогольного сп`янінняз використаннямспеціальних технічнихзасобів,який єдодатком 2до Інструкціїпро порядоквиявлення уводіїв транспортнихзасобів ознакалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,затвердженої НаказомМіністерства внутрішніхсправ України,Міністерства охорониздоров`яУкраїни №1452/735від 09листопада 2015року (пункт10розділу ІІ),та складенийу присутності ОСОБА_1 ,у якомузафіксовано фактвикористання газоаналізатора«DragerАlcotest6820»,результат якоговиявився позитивним 0,93‰ тавказано,що оглядбув проведенийу зв`язкуз виявленимиознаками:запах алкоголюз порожнинирота,порушення координаціїрухів,порушення мови.З результатомогляду настан сп`яніння ОСОБА_1 не погодився,про щовласноруч вказаву акті (а. с. 5);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ), який є додатком до протоколу до адміністративне правопорушення серії ААД № 839801, з якого убачається, що 01 січня 2025 року о 01 годині 25 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами виявленими ознаками сп`яніння направлявся до медичного закладу Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня» від проходження огляду відмовився (а. с. 6).

Крім того,у судовомузасіданні булидосліджені тавідтворені відеозаписиз бодікамер ТЕСSARBDС-53-02,інвентаризаційний номер 1113057280-4(1),ТЕСSARBDС-53-02,інвентаризаційний номер1113057280-4(2),ТЕСSARBDС-53-02,інвентаризаційний номер 1113057280-19(1),що долученідо матеріалівсправи,на якихвідображено перебігподій,що малимісце 01січня 2025року,а самете,як підчас спілкуванняз водієм, ОСОБА_1 , працівником поліції було повідомлено останньому про те, що є підозра на те, що той перебуває у стані алкогольного сп`яніння. На пропозицію поліцейського пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився та добровільно пройшов тест на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Аlcotest 6820». При цьому працівником поліції було роз`яснено водію порядок здійснення такого огляду. Після проходження ОСОБА_1 тесту за допомогою газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820» було виявлено позитивний результат, який склав 0,93 ‰, з яким водій не погодився. На пропозицію працівників поліції пройти огляд у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Після чого ОСОБА_1 було роз`яснено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Надавати будь-які письмові пояснення ОСОБА_1 відмовився, зазначивши, що пояснення будуть надані у суді.

Вищевказані відеофайли також містять записи, на яких відображено процес складання протоколу у відношенні ОСОБА_1 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також розгляд адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесення відповідної постанови серії ЕНА № 3766685, копія якої міститься у матеріалах справи (а. с. 9).

Ніякого фізичного чи психологічного тиску з боку працівників поліції до ОСОБА_1 застосовано не було, що також підтверджено дослідженими у судовому засіданні відеозаписами.

Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, судом не встановлено. Відеозапис працівниками поліції вівся безперервно. Підстав уважати, що відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, є змонтовані з метою неправомірного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у суду немає та останнім не доведено. Ознак фальсифікації вказані записи не містять. До того ж, на відеозаписах чітко зафіксовані обставини справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме: підтвердження факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, при не згоді з результатом проведеного тестування за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, а також роз`яснення поліцейським наслідків такої відмови.

Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, яка його складала, а також, яка проводила тестування за допомогою газоаналізатора, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, а саме: скарг до керівництва працівників поліції, позовної заяви до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України, останній не подавав.

В цілому протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог статтей 254 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Також, з огляду на те, що подія була зафіксована поліцейськими за допомогою технічного засобу відеозапису, і відеозаписи були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулось з дотриманням вимог закону, у тому числі статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що досліджені у судовому засіданні відеозаписи є об`єктивними доказами, оскільки містить у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогоюприладу «Drager Alсotest», результат якого виявився позитивним та з яким останній не погодився, від проходження подальшого такого огляду в медичному закладі, відмовився.

На переконання суду протокол про адміністративне правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.

Також слід зазначити, що вирішуючи справу суд має приймати інформоване рішення, тобто робити свої висновки щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, виходячи з усієї релевантної інформації, яку сторонам вдалося отримати і надати суду.

Правила недопустимості доказів становлять собою обмеження цього загального принципу, дозволяючи або зобов`язуючи виключати з процесу доказування інформацію, яка потенційно може мати істотне, а іноді й вирішальне значення для справи.

Тому виключення потенційно важливих відомостей, тобто визнання їх недопустимими незалежно від їх стосунку до справи і доказового значення, є крайнім заходом, до якого слід звертатися у разі, якщо іншими засобами неможливо забезпечити справедливого судового розгляду.

В основі створення правил про недопустимість доказів лежать кілька міркувань.

Насамперед це виключення потенційно недостовірних доказів або доказів, достовірність яких неможливо перевірити.

Також запровадження правил про недопустимість доказів має за мету створити стримуючий ефект для державних органів. Загроза виключення доказів, отриманих внаслідок істотного порушення фундаментальних прав і свобод людини, знеохочує органи правопорядку вдаватися до таких порушень.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи отримання доказів за допомогою катувань і поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та права на допомогу захисника, відвертого порушення права на недоторканість або тих чи інших аспектів приватного життя тощо не може бути терпимим у правосудді.

Тому концепція, що лежить в основі правил щодо допустимості доказів, на переконання суду, виходить з розуміння, що в центрі уваги суду, який вирішує питання про допустимість доказу, мають знаходитися права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.

Водночас, порушення численних формальностей, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Верховний Суд в постанові від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».

Суд в цій справі вважає такий підхід, сформований Верховним Судом, правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.

Як вже зазначалося, проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.

Разом з тим в цій справі не установлено факту істотного порушення указаних положень щодо алгоритму дій працівників поліції та фундаментальних прав і свобод порушника.

Натомість, саме відмова (ухилення) від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає в цьому випадку, саме за відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в спеціалізованому медичному закладі, що знайшло своє підтвердження у відомостях відеозаписів та інших письмових доказах, що, в свою чергу, вказує на наявність ознак складу цього правопорушення.

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Суддя також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» № 15809/02 і 25624/02) від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя визнає обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 розкаяння винного.

Обставин, що обтяжують відповідальність, відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суддя зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша репресивно-каральна («штрафна») полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція запобіжно-виховна тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративнеправопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідноз частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 4059-IX від 19 листопада 2024 року «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Підстав для звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від сплати судового збору як учасника бойових дій на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд не вбачає з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої Україниу справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма закону є бланкетною, тобто має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Разом із тим, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у статті 22 якого передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Законом України № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» суд має перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Законом України № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Законом України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на правовідносини, що виникають із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ураховуючи те, що у даній справі ОСОБА_1 є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, судовий збір у відповідності до положень статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення належить сплаті на загальний підставах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8 9 11, 23, 34, 35, частиною 6 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 246, 256, частиною 2 статті 268, пунктом 7 частини 1 статті 247, статтями 249 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 34000 гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набираєзаконної сили після закінчення строку оскарження,а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя: Т. М. Трояновська