Рішення № 124784954, 29.01.2025, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/4008/24

Провадження № 2-др/621/4/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю"Юніт Капітал",

представник позивача Тараненко А.І.

відповідач ОСОБА_1 ,

представники відповідача Працевитий Г.О., Липський М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві заяву представника відповідача адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у праві № 621/4008/24, а позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

28.10.2024 ТОВ "Юніт Капітал", через підсистему "Електронний суд", звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 510251693 від 06.08.2021 у розмірі 28 271 грн 00 к., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06 листопада 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 26.11.2024.

26.11.2024 у зв`язку з неявкою учасників судове засідання відкладено до 11.12.2024.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11 грудня 2024 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено частково та відкладено судовий розгляд справи до 26.12.2024.

26.12.2024 у зв`язку з ненадходженням витребуваних доказів судове засідання відкладено до 20.01.2025.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2025 року відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

27січня 2025рокудо канцелярії суду від представника відповідача адвоката Працевитого Г.О. надійшла заява про ухвалення у справі додаткового рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн., які були понесені в межах цивільної справи № 621/4008/24.

На обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що в провадженні Зміївського районного суду Харківської області перебувала вказана вище цивільна справа. 20.01.2025 по справі було ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Разом з тим, рішенням не вирішено питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат пов`язаних з розглядом справи, тому просив ухвалити по справі додаткове рішення та відшкодувати ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені в межах цивільної справи № 621/4008/24.

Розгляд заяви призначено на 29.01.2025.

29.01.2025 належним чином повідомлені учасники в судове засідання не прибули.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О до канцелярії суду надав заяву відповідно до якої просив проводити судове засідання за відсутності сторони відповідача, на задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення наполягав в повному обсязі.

Представник позивача ТОВ "Юніт Капітал", про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся своєчасно та належним чином, причин своєї неявки суду не повідомляв, будь яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи або зменшення суми витрат на правничу допомогу до суду також не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов до наступного:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Цивільного процесуального кодексу Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 246 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270Цивільногопроцесуальногокодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповіднодо положеньчастин3,4 статті270Цивільногопроцесуальногокодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертиз.

Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, у відповідності до частин 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що рішенням суду від 20 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" відмовлено. В судовому засіданні 20.01.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та 23.01.2025 було складено та направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст рішення.

Відповідно до частини 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 1, 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, непроведення стороною фактичної оплати не є підставою для відмови у стягненні сум витрат на правову допомогу, якщо така сума передбачена договором і погоджена в акті виконаних робіт.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 5статті 137 Цивільного процесуального кодексу Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно достатті 134 Цивільного процесуального кодексу Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Так, 18.11.2024 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Працевитим Геннадієм Олександровичем подано відзив на позовну заяву Товариства зобмеженою відповідальністю"ЮнітКапітал"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості.У відзиві на позовну заяву представником відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу та такі докази понесених судових витрат будуть надані при розгляді справи або протягом п`яти днів з дня винесення рішення. Крім того представником відповідача надано Додатковий договір від 07.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 07.11.2024 підписаного сторонами з використанням одноразового цифрового ідентифікатору, відповідно до якого сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката становить 1000 грн. Орієнтований перелік послуг, що можуть бути надані: відзив- вартість 6 000 грн. на що витрачено 6 годин, участь в судовому засіданні 2000 грн., також вказаний Додатковий договір містить зазначення, що вартість послуг є орієнтовною та остаточно узгоджується з клієнтом в акті прийняття передачі послуг ( п. 2 Додаткового договору) (Том 1 а.с. 95-112, 127).

Відповідно до частини 2 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заяв; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Таким чином, враховуючи, заявлення у відзиві попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які сторона очікує понести в зв`язку з розглядом справи в сумі надання до суду доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи, що такі докази було подано протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, суд вважає, що питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню.

Представником відповідача адвокатом Працевитим Г.О. на підтвердження понесених відповідачемм ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування разом з відзивом та заявою про ухвалення додаткового рішення по справі надав: Договір про надання правової (правничої) допомоги укладеного 07 листопада 2024 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро "Юрконсалт"Геннадія Правцевитого,в особікеруючого бюро,адвоката ПрацевитогоГ.О.; Додатковий договір від 07.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 07.11.204; копію ордеру адвоката Липського Максима Ігоровича від 18 листопада 2024 року на представництво інтересів ОСОБА_2 у Зміївському районному суді Харківської області; копію ордеру адвоката Працевитого Геннадія Олександровича від 07 листопада 2024 року на представництво інтересів ОСОБА_2 у Зміївському районному суді Харківської області; рахунок від 12.11.2024 щодо перерахування ОСОБА_1 на рахунок адвокатського бюро "Юрконсалт" грошової суми в розмірі 3 000 за послугу зі складання відзиву на позовну заяву; рахунок від 10.12.2024 щодо перерахування ОСОБА_1 на рахунок адвокатського бюро "Юрконсалт" грошової суми в розмірі 3 000 за послугу зі складання заперечень; рахунок від 11.12.2024 щодо перерахування ОСОБА_1 на рахунок адвокатського бюро "Юрконсалт" грошової суми в розмірі 2 000 за послугу зі участі адвоката в судовому засіданні; рахунок від 26.12.2024 щодо перерахування ОСОБА_1 на рахунок адвокатського бюро "Юрконсалт" грошової суми в розмірі 2 000 за послугу зі участі адвоката в судовому засіданні; рахунок від 21.01.2025 щодо перерахування ОСОБА_1 на рахунок адвокатського бюро "Юрконсалт" грошової суми в розмірі 2 000 за послугу зі участі адвоката в судовому засіданні; Акт № 4 від 12.11.2024, від 10.12.2024, від 12.12.2024, від 26.12.2024 21.01.2025, про надані послуги відповідно до яких в порядку умов Договору про надання правової допомоги та Додаткового договору до нього сторони погодили перелік послуг що підлягають оплаті, а саме за складання відзиву на позовну заяву , заперечень та участь адвоката в судовому засідання. Підписанням цього акту клієнт підтверджує належне виконання адвокатським бюро послуг, відсутність зауважень та прийняття послуг на загальну суму 12000 грн (Том 1 а.с. 93, 94, 111, 124-127, Том 2 а.с. 35-50, 55-59).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункті 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Разом з тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічна правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 11.11.2020 у справі 673/1123/15-ц, постанові від 02.09.2020 у справі 329/766/18 та постанові від 16.06.2021 у справі № 640/4126/21.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступивши від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У своїй постанові від 18.12.2018 у справі №910/4881/18 Верховний Суд виснував правову позицію, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише на підставі відповідного клопотання сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від сторони позивача до суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, проаналізувавши наведений у заяві про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та Атів про надання послуг в порядку умов Договору про надання правової допомоги та Додаткового договору до нього,а також подані стороною відповідача документи, враховуючи дійсність понесених позивачем судових витрат, їх необхідність, розумність їх розміру та складність справи, а такожфінансовий станучасників справи,судвважає, що вимоги про стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн. підлягають частковому задоволенню.

Так, представником відповідача включені до розрахунку послуги, які полягали у написанні відзиву на позовну на позовну заяву та вартість такої послуги складає 3000 грн., заперечень та вартість такої послуги складає 3 000 грн., а також в участі адвоката в судових засіданнях а саме, як зазначено представником відповідача у трьох судових засіданнях 2000 грн. за кожне судове засідання, а всього 6000 грн., про те суд зазначає, що за час перебування в провадженні суду цивільної справи 621/4008/24, представник відповідача, а саме адвокат Липський М.І. приймав участь лише у двох судових засіданнях, які відбулися 11.12.2024 та 20.01.2025.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що стороною відповідача документально доведено понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, їх необхідність,розумність їхрозміру таскладність справи у розмірі 10000 грн., а саме: 3 000 грн. за складання та подання до суду відзиву на позовну заяву, 3000 грн. за складання та подання до суду заперечень, а також 4000 грн. за безпосередню участь адвоката у двох судових засіданнях по 2000 грн за кожне судове засідання.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 142, 246, 258, 259, 264, 265, 268, 270, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково .

Ухвалити додаткове рішення по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на користь ОСОБА_1 витрати занадання професійноїправничої допомогиу розмірі 10000 (десятьтисяч)грн.00к

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення складено 29.01.2025.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", юридична адрес: вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10, м. Київ, 01024, код за ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Головуючий: