Ухвала суду № 124779063, 29.01.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/16465/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2024, постанову про стягнення виконавчого збору від 10.09.2024, постанови про розмір витрат виконавчого провадження від 10.09.2024 за ВП 76000251.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду: 1) оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1816,80 грн.; 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших підстав та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 позивачем подано до суду платіжну інструкції та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Заява мотивована тим, що з метою належної організації представництва військової частини НОМЕР_1 в судах, командиром військової частини НОМЕР_1 було видано довіреність на старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 .

З метою виконання завдань, визначених командиром військової частини НОМЕР_1 , надання правової допомоги в дотриманні законодавства з питань соціального і правового захисту військовослужбовців, членів їхніх сімей старший лейтенант юстиції ОСОБА_2 , помічник командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальник юридичної служби військової частини НОМЕР_1 вибула у службове відрядження.

Окрім зазначеного, звернення до суду можливе за умови сплати судового збору. На рахунку військової частини НОМЕР_1 кошти на сплату судового збору з`явилися лише у грудні 2024 року. Відсутність коштів на рахунку на сплату судового збору з вересня по грудень підтверджується виписками з рахунку за 02.12.2024, 04.12.2024.

Позивач стверджує, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин та просить суд його поновити.

Однак, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (пункт перший частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, питання, пов`язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано положеннями законодавства.

Окрім цього, частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Отже, наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 826/22361/15.

Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

В ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 було надано оцінку обставинам початку перебігу строку звернення до суду та встановлено, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір витрат виконавчого провадження винесені 10.09.2024 за ВП 76000251 та отримані позивачем 18.09.2024. З метою представництва військової частини НОМЕР_1 в судах, командиром військової частини НОМЕР_1 було видано довіреність старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_2 від 03.10.2024 № 1510/5571, проте до суду позовну заяву було подано лише 13.12.2024.

Стосовно тверджень позивача про перебування старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 у відряджені, суд зазначає, що даний представник перебував у відрядженні до 11.10.2024, однак доказів триваючої неможливості звернення до суду з відповідним позовом в межах строку, визначеного законом, з 12.10.2024 по 13.12.2024, не надано.

Посилання позивача на відсутність можливості сплатити судовий збір та як наслідок пропущення строку звернення до суду, судом не приймається до уваги, оскільки не сплата судового збору не може вважатися перешкодою в доступі до правосуддя.

Суд зазначає, що право на звернення до суду кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Положеннями пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, тому позовна заява підлягає поверненню.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву з доданими до неї документами надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.01.2025.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ