Рішення № 124778009, 29.01.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2025 року м. Рівне№460/173/25Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про відмову в призначені пенсії за віком від 07.08.2024 № 172450008567 та зобов`язати зарахувати до страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 27.09.1999 по 23.03.2000 року.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що має право на пенсію. Проте, відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії через недостатність стажу роботи. Крім того, позивач вказує, що надав всі необхідні документи для призначення пенсії. Однак, відповідачем не зараховано стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 27.09.1999 по 23.03.2000 року, оскільки зарахування даного виду допомоги не передбачено чинним законодавством. На підставі вищенаведеного, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 07.01.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами письмового позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що необхідний страховий стаж, для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку повинен становити не менше 26 років, натомість згідно поданих документів страховий стаж заявниці складає 23р.11м.3д. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 27.09.1999р по 23.03.2000р, оскільки зарахування даного виду допомоги не передбачено чинним законодавством. Період роботи з 08.06.2001р по 29.06.2006р зараховано з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794. Для зарахування вказаного періоду запропоновано надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів. Вважає, Пенсійним органом правомірно відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач є громадянином, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.12.2006, виданим Рівненською облдержадміністрацією.

Довідкою від 06.06.2024 №377 підтверджується, що позивач з 23.09.1988 і по даний час проживає в с. Кам`янка Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 було включене в перелік радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС (4 категорія).

31.07.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії згідно з статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області та 07.08.2024 прийнято рішення №172450008567 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 26 років.

В зазначеному рішенні вказано, що вік заявника становить 55 років, страховий стаж 23 роки 11 місяців 3 дні. Документами підтверджено, що особа прожила у зоні посиленого радіологічного контролю 26 років 3 місяці 9 днів, зокрема станом на 01.01.1993 4 роки 3 місяці 9 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Повідомлено щодо не зарахування страхового стажу за період з:

- з 27.09.1999 по 23.03.2000 року (період отримання матеріальної допомоги по безробіттю), оскільки зарахування даного виду допомоги не передбачено чинним законодавством.

Не погоджуюсь з правомірністю такої відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон №796).

Згідно з ст. 9 Закону № 796 (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно з ст.55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років, на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.

Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року щонайменше 4 років.

Зі змісту рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.08.2024 №172450008567 вбачається, що період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю становить 26 років 3 місяці 9 днів, зокрема станом на 01.01.1993 4 роки 3 місяці 9 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років

Отже, в межах даної справи спір фактично виник стосовно наявності чи відсутності у позивача необхідного страхового стажу.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Оцінюючи правомірність відмови в зарахуванні до загального страхового стажу позивача період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 27.09.1999 по 23.03.2000 року, суд зазначає таке.

Так, зі змісту рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 07.08.2024, а також Форми РС слідує, що до стажу останнього не враховано отримання матеріальної допомоги в центрі зайнятості з 27.09.1999 по 23.03.2000, оскільки зарахування даного виду допомоги не передбачено чинним законодавством

Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з підпунктом «з» пункту 1 статті 30 Закону України «Про зайнятість населення» виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Приписами пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.

В трудовій книжці НОМЕР_2 наявні записи:

№11 щодо призначення позивачу з 27.09.1999 «матеріальної допомоги по безробіттю» відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №178 від 27.09.1999),

№12 щодо припинення позивачу 23.03.2000 виплати матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до п.13 ст.30 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №56 від 24.03.2000).

Довідкою від 07.06.2024 №426 підтверджується, що позивач перебував на обліку і отримував допомогу по безробіттю в Березнівському районному центрі зайнятості за період: з 14.09.1998 р. (Наказ № 40 від 26.06.1998 р.) по 10.06.1999 р. (Наказ № 104 від 10.06.1999 р.); з 27.09.1999 р. (Наказ № 178 від 27.09.1999 р.) по 23.03.2000 р. (Наказ № 56 від 24.03.2000 р.); з 29.07.2011 р. (Наказ № 110729 від 29.07.2011 р.) по 22.04.2012 р. (Наказ № 120422 від 22.04.2012 р.), отримувала матеріальну допомогу по безробіттю відповідно до п.1 ст.31 Закону України «Про зайнятість населення».

Беручи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що дії пенсійного органу в незарахуванні періоду отримання допомоги по безробіттю з 27.09.1999 по 23.03.2000, що дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є протиправними, а рішення Головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області 07.08.2024 № 172450008567 не відповідає критеріям правомірності, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 07.08.2024 № 172450008567.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 27.09.1999 по 23.03.2000 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 січня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд.22,м. Вінниця,Вінницька обл.,21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя В.В. Щербаков