Рішення № 124776574, 29.01.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1446/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування заробітної плати позивача за період з 01.04.2020 по 31.03.2021 у розмірі 94597,95 грн для розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) при призначенні щомісячної страхової виплати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) позивачу з 25.05.2024, включивши до розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) заробітну плату позивача за період з 01.04.2020 по 31.03.2021 у розмірі 94597,95 грн, з урахуванням фактично сплачених сум.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що актом форми П-4 від 28.05.2021 підтверджується виявлення у позивача хронічного професійного захворювання.

Медичним висновком Центральної лікарської експертної комісії від 20.04.2021 № 14/423 та пунктом 9 акту форми П-4 від 28.05.2021 підтверджено, що датою настання страхового випадку, тобто встановлення наявності професійного хронічного захворювання є 20.04.2021.

Згідно з випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 12ААА № 033895 від 06.10.2021 позивачу встановлено рівень втрати професійної працездатності - 40%.

З 06.10.2021 позивачу призначено щомісячну страхову виплату.

При цьому розмір страхової виплати було визначено з середньомісячної заробітної плати позивача 2379 грн. В результаті розмір страхової виплати склав 1084,82 грн.

В позові вказується, що оскільки страховий випадок з позивачем стався 20.04.2021, то розмір страхової виплати має розраховуватися із заробітку за 12 календарних місяців з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, тобто в даному випадку розрахунковим є період з 01.04.2020 по 31.03.2021.

Загальна сума заробітку позивача за згаданий період склала 94597,95 грн.

Таким чином, за розрахунком представника позивача середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з врахуванням зазначеного періоду та суми заробітків складає 7775,17 грн, (середньоденна заробітна плата 259,17 грн). За таких обставин сума страхової виплати, з врахуванням того, що втрата професійної працездатності склала 40%, має бути щонайменше 3110,07 грн.

Відповідач листом від 22.10.2024, у відповідь на адвокатський запит повідомив, що не може надати інформацію про те, яким чином здійснювався розрахунок заробітної плати, у тому числі не може надати копію рішення про призначення страхової виплати в зв`язку з відсутністю у нього такої інформації та документів.

Позивач вважає протиправними дії відповідача, які полягають у неврахуванні заробітної плати позивача за період з 01.04.2020 по 31.03.2021 до розрахунку страхової виплати.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 23.12.2024 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з підсистемою інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» ОСОБА_1 з 01.01.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як потерпілий внаслідок професійного захворювання та отримує страхові виплати.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області справи про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати, але в паперовому вигляді були передані лише справи, сформовані зазначеним управлінням після 24.02.2022, постанови про призначення потерпілим перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2022 та постанови про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати.

Справи, сформовані Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до 24.02.2022 не передавалися, оскільки залишилися на тимчасово окупованій території Луганської області.

Згідно з актом приймання-передачі справ про страхові виплати потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та осіб, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, по яких здійснено нарахування виплати у січні 2023 року від 16.01.2023 № 1, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління на ім`я ОСОБА_1 була передана лише постанова про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2022 від 23.03.2022 № 44027/10025121/1/3.

Згідно з інформацією, що міститься в електронній особовій справі ОСОБА_1 , переданої Фондом соціального страхування України до Пенсійного фонду України, щомісячну страхову виплату призначено позивачу, відповідно до висновку МСЕК від 06.10.2021 серії 12ААА № 033895 з встановленою втратою працездатності 40% з 06.10.2021 безстроково.

Середньомісячна заробітна плата, з якої призначена щомісячна страхова виплата, складає 2379,00 грн.

Надати детальний розрахунок середньомісячної заробітної плати, з якої призначена щомісячна страхова виплата позивачу, не виявляється можливим, оскільки зазначена електронна справа не містить таких даних.

Разом з тим відповідач вказує, що розрахунковий період для обчислення середньомісячного заробітку з метою розрахунку суми страхової виплати позивачем визначений неправильно.

Відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції до 01.01.2023) підставою для оплати страхових виплат за наслідками професійного захворювання є акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою.

Тому дата настання страхового випадку не може бути раніше за дату складання акту розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Також, відповідно до Прикладів обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.10.2015 № 1022, датою настання страхового випадку з професійного захворювання вважається дата складання акта розслідування професійного захворювання.

Тому, розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_1 для призначення страхової виплати, становить з 01.05.2020 до 30.04.2021.

Отже, відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23.12.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено таке.

Ані пункт 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ані будь-яка інша правова норма цього закону не передбачає, що дата настання страхового випадку не може бути раніше за дату складання акту розслідування причин виникнення професійного захворювання. А тому в цій частині посилання відповідача є безпідставними.

Також, на думку представника позивача, не заслуговують на увагу й посилання відповідача на те, що Прикладами обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженими наказом Міністерства соціальної політики України від 21.10.2015 № 1022, встановлено, що датою настання страхового випадку з професійного захворювання вважається дата складання акту розслідування професійного захворювання, оскільки, по-перше, вказані приклади такої правової норми не містять, а по-друге, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.

Оскільки страховим випадком є подія, що спричинила застрахованому зумовлену травму, зокрема професійне захворювання, то страховим випадком позивача є професійне захворювання, яке було встановлено 20.04.2021 та зафіксоване Медичним висновком Центральної лікарської експертної комісії, а не дата встановлення причин захворювання, оформленого у вигляді акту форми П-4, так як вказаний акт фіксує не факт встановлення професійного захворювання, а причини, з яких цей страховий випадок стався.

Тому, помилковим є твердження відповідача, що страховий випадок настав не в момент встановлення наявності відповідного захворювання та встановлення його зв`язку з професійною діяльності, а в момент складення акту про причини такого професійного захворювання.

На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.11.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як потерпілий внаслідок професійного захворювання та отримує щомісячні страхові виплаті, що підтверджується копіями паспорта громадянина України, картки платника податків, письмовими поясненнями сторін у заявах по суті справи та відомостями з інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, наданими відповідачем.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 033895 від 06.10.2021, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 (у відсотках) становить 40% з 06.10.2021, переогляду не підлягає.

З 06.10.2021 позивачу призначено щомісячні страхові виплати в розмірі 951,60 грн, з 01.03.2022 розмір щомісячних страхових виплат перераховано та склав 1084,82 грн, що підтверджується відомостями з інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.

Представником позивача направлено відповідачу адвокатський запит від 17.10.2024 № 1407 з проханням повідомити, яким чином здійснювався розрахунок середньої заробітної плати для розрахунку виплати за страхуванням від професійного захворювання за заявою про призначення відповідної виплати ОСОБА_1 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.10.2024 № 1200-0208-8/26972 повідомлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області справи про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати, але в паперовому вигляді були передані лише справи, сформовані зазначеним управлінням після 24.02.2022, постанови про призначення потерпілим перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції від 01.01.2023 з 01.03.2022 та постанови про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати. Справи, сформовані Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до 24.02.2022 не передавалися, оскільки залишилися на тимчасово окупованій території Луганської області. Згідно Акту приймання-передачі від 16.01.2023 № 1 справ про страхові виплати потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та осіб, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, по яких здійснено нарахування виплати у січні 2023 року, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на ім`я ОСОБА_1 була передана лише постанова з 01.03.2022 про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати від 23.03.2022 № 44027/10025121/1/3 відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1105. Згідно з інформацією, що міститься в мігрованій базі даних Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 було призначено щомісячну страхову виплату відповідно до висновку МСЕК від 06.10.2021 серії 12ААА № 033895 з встановленою втратою працездатності 40% з 06.10.2021 безстроково. Середньомісячна заробітна плата, з якої проведений розрахунок складає 2379,00 гривень.

Позивач, не погоджуючись з неврахуванням в повному розмірі його заробітної плати за період з 01.04.2020 по 31.03.2021 до розрахунку страхової виплати, звернувся до суду за даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-ХIV в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення страхової виплати) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

За приписами статті 1 Закону № 1105-ХIV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

види загальнообов`язкового державного соціального страхування: у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку); медичне (пункт 1);

загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (пункт 3);

нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть (пункт 5);

об`єкт соціального страхування - страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування (пункт 6);

професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою (пункт 7);

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування (пункт 8);

страховик - Фонд соціального страхування України (далі - Фонд) (пункт 9);

страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці (пункт 10);

страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом (пункт 12);

суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик (пункт 14).

Частиною першою статті 35 Закону № 1105-ХIV передбачено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах;

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Згідно з частинами першою, другою статті 36 Закону № 1105-ХIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України (частини третя, четверта статті 36 Закону № 1105-ХIV).

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-ХIV страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною 8 статті 38 Закону № 1105-ХIV визначено, що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону № 1105-ХIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески (частини 9, 10 статті 42 Закону № 1105-ХIV).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 37 Закону № 1105-ХIV перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу сім`ї померлого.

Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 47 Закону № 1105-ХIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Частиною 5 статті 47 Закону № 1105-ХIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, у тому числі резидента Дія Сіті, або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці), визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439) (далі - Порядок № 1266 в редакції, чинній на дату звернення позивача з заявою про призначення страхової виплати).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44) (пункт 4 Порядку № 1266).

Згідно з абзацом першим пункту 11, пунктом 13 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв`язку з:

поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців;

причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу - ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 08.10.2024 по страхувальнику відокремлений підрозділ «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (код 26349183) наявні відомості про нарахування заробітної плати, зокрема, за період з січня 2020 року по липень 2021 року (включно).

Водночас, починаючи з серпня 2020 року по липень 2021 року (включно) відсутні відомості щодо сплати роботодавцем страхових виплат за позивача.

Щодо наведеного слід вказати таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, відповідальність у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску покладається на роботодавця як платника єдиного внеску, а працівник, у цьому випадку позивач, не може нести відповідальність за такі порушення та має право на врахування заробітної плати за відповідні періоди, за які роботодавцем несплачені страхові внески, при розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати).

Також з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку із зареєстрованим страховим випадком професійного захворювання, комісією з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 27.05.2021 на відокремленому підрозділі «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», затверджений 28.05.2021 начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

Згідно з зазначеним актом комісія провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): 1. Хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (один-два); 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (ІІ) ступенем зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та Пономарьової Н.І.; захворювання професійні, встановлені вперше Державною установою «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України».

Крім того, з вказаного акту вбачається, що повідомлення про наявність хронічного професійного захворювання до територіального органу Держпраці надійшло 11.05.2021 (пункт 8 акту), дата встановлення остаточного діагнозу - 20.04.2021 (пункт 9 акту), діагноз встановлено клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» (пункт 10), захворювання виявлено при зверненні до КНП Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» (пункт 11).

Отже, в спірних правовідносинах страхові виплати позивачу передбачені у зв`язку із професійним захворюванням, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого.

При цьому, медичним висновком від 20.04.2021 № 14/423 лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» підтверджено встановлення професійного захворювання; повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворювання (отруєння) від 20.04.2021 № 346.

Таким чином, страховий випадок пов`язаний із професійним захворюванням ОСОБА_1 , який вперше виявлено 20.04.2021 та в той же день документально підтверджено медичним висновком.

Тож, оскільки в спірних правовідносинах страховий випадок підтверджено 20.04.2021, обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) повинно бути здійснено за період з квітня 2020 року по березень 2021 року у відповідності до вимог пункту 11 Порядку № 1266.

Судом встановлено, що заробітна плата позивача за вказаний період склала 94597,95 грн, як і визначено в позовній заяві.

За таких обставин, з урахуванням пункту 3 Порядку № 1266, є очевидним, що середньомісячний заробіток позивача за період з квітня 2020 року по березень 2021 року є значно вищим за вказану відповідачем суму середньомісячного заробітку - 2379,00 грн, з якої позивачу обчислено розмір страхових виплат.

Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неврахуванні в повному обсязі заробітної плати позивача за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 94597,95 грн для розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність бездіяльності відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував у повному обсязі заробітну плату позивача за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 94597,95 грн до розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, чим допустив бездіяльність, яка порушила права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно, суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність протиправною, оскільки саме такий спосіб захисту відповідатиме об`єкту порушених прав позивача.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування у повному обсязі заробітної плати позивача за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 94597,95 грн до розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату позивачу страхової виплати з 25.05.2024, врахувавши у повному обсязі заробітну плату позивача за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 94597,95 грн до розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, з урахуванням фактично сплачених сум страхових виплат.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 04.12.2024 № 3RTQ-2EB4-9S5E.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у загальному розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний номер 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування у повному обсязі заробітної плати ОСОБА_1 за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 94597,95 грн до розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 страхової виплати з 25.05.2024, врахувавши у повному обсязі його заробітну плату за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 94597,95 грн до розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, з урахуванням фактично сплачених сум страхових виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.01.2025.

Суддя О.М. Качанок