Ухвала суду № 124769589, 17.01.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18052/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12022105100001348 від 27 липня 2022 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.

21 листопада 2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва надано дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_4 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та останнього оголошено у розшук.

Згідно протоколу затримання від 16.01.2025 обвинуваченого ОСОБА_4 , затримано.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки він підсудний Шевченківському районному суду міста Києва та складений відповідно до вимог КПК України. А також заявила клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 , запобіжного у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, обґрунтовуючи яке прокурор послалась на наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розсгляду, в той же час заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що зобов`язується прибувати до суду, просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_5 не заперечувала щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, заперечувала щодо задоволення клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила врахувати, що останній не переховувався та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, клопотання прокурора, суд на даному етапі судового провадження дійшов до таких висновків.

Кримінальне провадження відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України підсудне Шевченківському районному суду м. Києва, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, суттєвих порушень вимог КПК України при його складанні, які б перешкоджали призначенню до судового розгляду не встановлено, як і підстав для прийняття рішень, передбачених п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, а тому суд приймає рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.

Розгляд кримінального провадження з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити у відкритому судовому засіданні, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України - відсутні.

В судове засідання викликати наступних осіб: прокурора, обвинуваченого та захисника.

Вирішуючи питання щодо доцільності застосування на час судового провадження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із наступного.

Так, 21 листопада 2024 року ухвалою суду надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та 16 січня 2025 року ОСОБА_4 було затримано.

На думку суду, на даний час, до ОСОБА_4 , необхідно застосувати запобіжний захід.

Таке рішення суду обґрунтовується тим що, як убачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості (згідно ст. 12 КК України) відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду цього достатньо для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, про який йдеться у клопотання прокурора.

Зокрема, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення винуватості, і саме усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, про існування такого ризику як переховування від суду.

Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 , який має місце реєстрації та проживання, раніше судимий, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки. Даних щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, який би унеможливлював його утримання у місці попереднього ув`язнення суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).

Водночас, в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом, як зазначалося вище, не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризик переховування від суду та можливість вчинення нового кримінального правопорушення.

Виходячи із загальних визначень вказаних понять, слід відмітити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Так, в обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор наводить наступні доводи: тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованого злочину є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Суд вказує, що принцип змагальності, як загальна засада кримінального провадження, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Враховуючи наявні ризики, суд доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, оскільки інші запобіжні заходи, не пов`язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти, відомостей щодо неможливості утримання особи під вартою в умовах арештного дому суду не надано.

Враховуючи викладені обставини, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає, що клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали щодо вказаного виду запобіжного заходу, передбачений статтею 197 Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на обсяг висунутого ОСОБА_4 обвинувачення та відповідну складність справи. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави як альтернативного виду запобіжного заходу, як то визначено приписами ст. 183 ч. 3 КПК України, суд керується положеннями ст. 182 КПК України, частиною 5 якої визначено, що розмір застави щодо особи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину встановлюється на рівні від одного до двадцяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_6 , його обвинувачення у вчиненні нетяжкого злочину, що суд прийшов до висновку про визначення розміру застави обвинуваченому, у відповідності до положень ст. 194 КПК України на обвинуваченого слід покласти ряд обов`язків.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 206, 314, 315-316, 369-372, 376КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12022105100001348 від 27.07.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, який відбудеться у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, о 15 год. 00 хв. 24 січня 2025 року.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та захисника.

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, терміном до 16 березня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у 20 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.

Застава вноситься обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_4 у випадку внесення застави обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обв`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст оголосити 21 січня 2025 року о 16 годині 50 хвилин.

Головуюча суддя ОСОБА_1