Рішення № 124768444, 14.01.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/30925/21

провадження №: 2/752/341/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника позивачів ОСОБА_3 , звернулись до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про визнання договору недійсним.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2022 у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2022 року, вищезазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Мазура Ю.Ю.

В якості обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 12.07.2017 між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» укладено договір № 112 про передачу на технічне обслуговування та експлуатацію житлового будинку. Згідно умов договору відповідач-2 зобов`язався передати, а відповідач-1 зобов`язався прийняти на технічне обслуговування та експлуатацію житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та забезпечити надання житлово-комунальних послуг споживачам у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також виконувати функції балансоутримувача будинку. Позивачі вважають, що вказаний договір укладено всупереч вимогам законодавства. Позивачі зазначають, що під час укладення договору між відповідачами, житловий будинок за вказаною будівельною адресою не був прийнятий в експлуатацію, тобто юридично був об`єктом незавершеного будівництва. У подальшому відповідач-1 нараховував та виставляв вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2018 по 28.02.2020 (тобто, у тому числі за період, коли будинок не був прийнятий в експлуатацію), посилаючись на договір № 112 від 12.07.2017 як на підставу для надання житлово-комунальних послуг. Так, позивачу-1 був нарахований борг у розмірі 13818,20 грн, а позивачу-2 нарахований борг у розмірі 8106,65 грн, збитки від інфляції - 559,47 грн та 3% річних - 310,13 грн.

Враховуючи викладене, позивачі просять визнати недійсним договір № 112 від 12.07.2017 про передачу на технічне обслуговування та експлуатацію житлового будинку, укладений між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»; судові витрати просили покласти на відповідачів.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.05.2022 року прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про визнання договору недійсним, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідачі скористалися своїм правом та направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

У вересні 2022 відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 2017 до грудня 2019 будинок був збудований та готовий до експлуатації, але у зв`язку із незалежними від КП «Спецжитлофонд» обставинами не був прийнятий до експлуатації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. Зазначили також, що з позивачами було добровільно укладено договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.05.2018 № 210 (з позивачем-1) та від 01.05.2018 № 73 (з позивачем-2), тим самим вважають, що позивачі самі надали згоду на надання їм комунальних послуг відповідачем-1 та взяли на себе зобов`язання по оплаті наданих послуг. З підстав, викладених у відзиві просили застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У жовтні 2022 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що власники кварти у житловому будинку по АДРЕСА_2 фактично заселилися у будинок у 2017 році, до введення будинку в експлуатацію, у зв`язку з чим виникла необхідність у наданні житлово-комунальних послуг. 11.07.2017 між позивачем-1, Генпідрядником та КП «Житло-Сервіс» було підписано акт прийому-передачі, яким зафіксовано передачу ключів позивачу-1: ключів від квартири, ключів від поштової скриньки, паспорти на ГВП, ХВП та лічильник тепла, а також зафіксовано показники цих лічильників. 03.08.2017 між позивачем-2, Генпідрядником та КП «Житло-Сервіс» було підписано акт прийому-передачі, яким зафіксовано передачу ключів позивачу-1: ключів від квартири, ключів від поштової скриньки, ключів від шафи ЦО, ХВП, ГВП, ключів від шафи електрощитової, паспорти на лічильники ЦО, ХВП, ГВП. З підстав, викладених у відзиві просили поновити строк на подання відзиву, застосувати до вимог позивачів строк позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог, покласти на позивачів витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.04.2011 № 559 (зі змінами від 03.08.2015) «Про будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » (далі - Розпорядження) функції замовника будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 від Голосіївської районної у місті Києві ради передано до КП «Спецжитлофонд».

Як зазначає відповідач-2, вказаний об`єкт був недобудовою і стосовно попереднього замовника будівництва були порушені кримінальні справи та визначено коло потерпілих інвесторів. В подальшому КП «Спецжитлофонд» здійснило добудову будинку, а також вирішило майнові питання з потерпілими інвесторами.

При розробці робочої документації та виконанні будівельних робіт з`ясувалося, що фактичні розміри вертикальних елементів будівлі більші, ніж зазначені в проектній документації розробленій попереднім замовником. Крім того, сама абсолютна відмітка «нуля» також була визначена неправильно, що фактично призвело до того, що найвища позначка будівельних конструкцій в «Робочій документації» становила +78,21м, що відповідає абсолютній відмітці 262,21 м. у Балтійській системі висот. В результаті цього виник обов`язок перепогодження висотності будівлі з Державіаслужбою України.

Від Державіаслужби України отримано дві відмови у наданні погодження висоти житлового будинку по АДРЕСА_1 , що стало перешкодою для прийняття будинку в експлуатацію у передбачувані терміни.

Лише листом від 19.08.2019 № 1.19-5674-19 підприємством отримано висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта.

З метою прийняття закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » в експлуатацію, Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» неодноразово подавалась до Державної архітектурно-будівельної інспекції України заява про прийняття вексплуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката, проте, багаторазово було отримано відмови.

Не погоджуючись з відмовою в 2019 КП «Спецжитлофонд» звернулось із позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою визнати протиправною та скасувати відмову Державної архітектурно-будівельної інспекції України та зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 ».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 640/12223/19 позовні вимоги КП «Спецжитлофонд» задоволено у повному обсязі та зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України прийняти рішення про видачу сертифіката на об`єкт «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 ».

На підставі викладено вище, лише 28.12.2019 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України сертифікатом серії ІУ № 163193621764 засвідчила відповідність закінченого будівництва об`єкта проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

Таким чином, суд зауважує, що починаючи з 2017 року до грудня 2019 року будинок був збудований та готовий до експлуатації, але, у зв`язку із незалежними від КП «Спецжитлфонд» обставинами не був прийнятий до експлуатації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями частин 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та положень актів цмивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 626, ст. 627, п.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, аналізуючи зазначені вище положення цивільного законодавства суд зазначає, що зазначені вище норми надають право сторонам правочину регламентувати свої взаємовідносини або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд тільки щоб вони не суперечили загальним засадам цивільного законодавства та якщо в законі прямо встановлена заборона щодо укладення такого правочину.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначені істотні умови договору, якими, зокрема є предмет, ціна та строк дії договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, підписання сторонами спірного Договору свідчить про те, що при його укладенні між сторонами була досягнута згода по всіх істотних його умовах.

Крім того, судом встановлено, що 12.07.2017 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» було укладено договір №112 про передачу на технічне обслуговування та експлуатацію житлового будинку та підписано акт прийому-передачі на обслуговування КП «Житло-сервіс» житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

11.07.2017 між Позивачем-1, Генпідрядником та КП «Житло-Сервіс» було підписано акт прийому-передачі, яким зафіксовано передачу Позивачу-1: ключів від квартири в кількості 4 шт., ключів від поштової скриньки в кількості 2 шт., паспорти на ГВП, ХВП та лічильник тепла, а також зафіксовано показники цих лічильників.

У цей же день, Позивачем-1 складено окремий акт приймання-передачі в новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_3 , у якому остання також особистим підписом підтвердила отримання ключів від квартири у кількості 4 шт., ключів від шафи системи опалення у кількості 1 шт., ключів від шафи водомірних вузлів у кількості 1 шт., ключів від шафи квартирного електрощита у кількості 1 шт. та ключів від поштової скриньки у кількості 2 шт.

01.05.2018 між Позивачем-1 та КП «Житло-Сервіс» було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №210, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку на АДРЕСА_1 , а споживачем забезпечення своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором.

03.08.2017 між Позивачем-2, Генпідрядником та КП «Житло-Сервіс» було підписано акт прийому-передачі (копія додається, оригінали у сторін), яким зафіксовано передачу Позивачу-2: ключів від квартири в кількості 4 шт., ключів від поштової скриньки в кількості 2 шт., ключів від шафи ЦО, ХВП, ГВП в кількості 1 шт., ключів від шафи електрощитової в кількості 1 шт., паспорти на лічильники ЦО, ГВП, ХВП у кількості 3 шт.

У цей же день, Позивачем-2 складено окремий акт приймання-передачі в новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_4 , у якому остання також особистим підписом підтвердила отримання ключів від квартири у кількості 4 шт., ключів від шафи системи опалення у кількості 1 шт., ключів від шафи водомірних вузлів у кількості 1 шт., ключів від шафи квартирного електрощита у кількості 1 шт. та ключів поштової скриньки у кількості 2 шт.

Також, 03.08.2017 між Позивачем-2, Генпідрядником та КП «Житло-Сервіс» було підписано акт приймання-передачі змонтованого вузла обліку тепла.

01.05.2018 між Позивачем-2 та КП «Житло-Сервіс» було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №73, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 , а споживачем забезпечення своєчасної оплати цих послуг а встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Таким чином, вказані вище акти прийому-передачі ключів від квартир та укладені договори підтверджують ту обставину, що у зв`язку із завершенням об`єкта будівництва Позивач-1 фактично вступила у володіння і користування квартирою 11.07.2017 , а Позивач-2 - 03.08.2017.

Крім того, підписання актів-прийому передачі одночасно з представником КП «Житло-Сервіс» свідчить про те, що Позивачі були обізнані з передачею останньому будинку на тимчасове обслуговування та не заперечували проти цього.

Відповідно до ст. 64-68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісячно. Члени сім`ї наймача, що проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинного на момент виникнення правовідносин) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно умов вказаного Договору Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Щодо клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач-1 була обізнана про передачу будинку на технічне обслуговування КП «Житло-Сервіс» згідно договору - 11.07.2017, а Позивач-2 - 03.08.2017, тобто з моменту підписання останніми актів-прийому передачі.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами Позивача-1 почався з 12.07.2017, а закінчився - 11.07.2020. Так само, перебіг позовної давності за вимогами Позивача-2 почався 04.08.2017, а закінчився 03.08.2020. Позовна ж заява подана 22.12.2021, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Крім того, позивачами 01.05.2018 також були укладені договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №73, №210. Укладення цих договорів та отримання в подальшому квитанцій на оплату житлово-комунальних послуг, що додані до позовної заяви, свідчити про те, що Позивачам було відомо на момент їх підписання про передачу будинку на технічне обслуговування КП «Житло-Сервіс» згідно договору №112 від 12.07.2017.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності за вимогами Позивачів почався 02.05.2018 та сплив 01.05.2021, тобто до моменту із звернення з позовом до суду.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, оскільки до позовних вимог про визнання договору №112 від 12.07.2017 сплинула позовна давність, то у позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про визнання договору недійсним, не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги відповідача-1 про стягнення з відповідачів витрат за професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, ст. 136 ч. 4 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2022 між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та Адвокатським об`єднанням «Шенлі» укладено договір про надання правничої допомоги № 72-22. Згідно Додатку № 1 до вказаного договору зазначено вартість послуг.

Відповідно до Детального опису робіт (наданих послуг) у справі № 752/30925/21 вартість наданих послуг визначена сторонами у додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 72-22 від 01.02.2022 та становить 8500,00 грн.

Однак, відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати відповідачем-1 адвокатському об`єднанню «Шенлі» коштів в розмірі 8500,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову представнику відповідача-1 КП «Житло-сервіс» - Гудзера Т.С. в стягненні витрат на професійну правову допомогу в розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесенні позивачам витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: Ю.Ю. Мазур