Ухвала суду № 124761395, 28.01.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6489/24

Провадження № 1-в/346/31/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: колегії суддів

головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю: секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника адміністрації колонії ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання про заміну покарання більш м`яким засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із незакінченою середньою освітою, одруженого, судимого 27.03.1996 року Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 141 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 46-1 КК України (1960 року) з відстрочкою виконання вироку на строк 2 роки; засудженого 21.06.2001 року Харківським обласним судом за ч.2 ст. 142, ч.1 ст. 101, п. ж , з , і ст. 93, ст. 100, ст. 17 п. ж , з ст. 93 КК України, на підставі ст. 42 КК України (1960 року) остаточне покарання визначено у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Ухвалою колегії суддів судової палати Верховного суду України з кримінальних справ від 15.01.2002 року вищевказаний вирок в порядку ст.395 КПК України (1960 року) приведено у відповідність із КК України ( 2001 року ) та вважати засудженим ОСОБА_7 за п. ж , з , і ст. 93, ст. 17 п. ж , з ст. 93, ч.2 ст. 142, ч.1 ст. 101 КК України (1960 року), ч.1 ст. 129 КК України (2001 року), на підставі ст. 42 КК України (1960 року) до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20.03.2018 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з 23.07.1999 року по 15.01.2002 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі,-

в с т а н о в и в :

засуджений звернувся до суду із вказаним клопотанням, в якому посилаючись на ч.3, 5 ст. 82 КК України, враховуючи відбуття ним більш ніж 27 років призначеного покарання, просить замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі від 15 до 20 років.

В судовому засіданні засуджений подане клопотання підтримав та просить останнє задовольнити, а також зазначив, що вину у вказаних кримінальних правопорушеннях визнав повністю, про що двічі вказував в клопотаннях щодо його помилування; впродовж строку відбуття покарання намагався дотримуватись всіх передбачених вимог; вину щодо вчиненого ним останнього порушення порядку відбування покарання, за яке на нього накладено дисциплінарне стягнення, визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється.

Захисник підтримав клопотання засудженого, який тривалий час перебуває в місцях позбавлення волі, працевлаштований в установі, приймає участь в заходах впливу, що проводяться в ній, що свідчить, що він став на шлях виправлення.

Представник адміністрації колонії в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання засудженого, який за весь час відбування покарання, строк якого становить 25 років 6 місяців 5 днів, характеризується посередньо, мав 5 заохочень та 10 стягнень, останнє з яких накладене в 2024 році, вчинив особливо тяжкий злочин, хоча працевлаштований та залучався до робіт з благоустрою в установі виконання покарань.

Прокурор в судовому засіданні заперечила проти клопотання засудженого, зазначивши, що слід брати до уваги весь період відбування ним покарання, і зважаючи на наявні у останнього 10 дисциплінарних стягнень, вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання.

Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що вироком Харківського обласного суду від 21.06.2001 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 142, ч.1 ст. 101, п. ж , з , і ст. 93, ст. 100, ст. 17 п. ж , з ст. 93 КК України, на підставі ст. 42 КК України (1960 року) до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна (арк. особ. справи № 10-41 (том 1)).

Ухвалою колегії суддів судової палати Верховного Суду України з кримінальних справ від 15.01.2002 року вищевказаний вирок залишено без змін та в порядку ст.395 КПК України (1960 року) приведено у відповідність із КК України (2001 року), перекваліфікувавши дії ОСОБА_7 зі ст. 100 КК України (1960 року) на ч. 1 ст.129 КК України (2001 року); вважати засудженим ОСОБА_7 за п. ж , з , і ст. 93, ст. 17 п. ж , з ст. 93, ч.2 ст. 142, ч.1 ст. 101 КК України (1960 року), ч.1 ст. 129 КК України (2001 року), на підставі ст. 42 КК України (1960 року) до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна (арк. особ. справи № 43-48 (том 1)).

Згідно з даними характеристики від 06.07.2004 року засуджений ОСОБА_7 за час перебування в Харківському слідчому ізоляторі допускав порушення режиму утримання, які виразились у зберіганні заборонених речей та встановленні міжкамерного зв`язку, за що накладено 9 стягнень, заохочень не мав. З 02.06.2004 року відбував покарання у секторі максимального рівня безпеки в ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», до праці не залучався, під час відбування покарання характеризувався негативно, вимоги режиму відбування покарання виконував під контролем, стягнень та заохочень не мав (арк. особ. справи № 27-28 (том 2)).

Відповідно до річної характеристики від 12.08.2004 року та характеристик від 02.06.2005 року, 02.06.2006 року, 02.06.2007 року, 04.08.2008 року, 04.06.2009 року, 04.06.2014 року на ОСОБА_7 за час відбування покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» дисциплінарні стягнення не накладались, заохочення не оголошувались, залучався до робіт з перебірки насіння соняшника та до склейки паперових мішків, з пошиття рукавиць та господарських сумок, до праці ставився задовільно. За час відбування покарання характеризується негативно, вимоги режиму відбування покарання виконував під контролем адміністрації; у відношенні до представників адміністрації ввічливий; правила техніки безпеки виконував; дотримувався правил санітарії; підтримував родинні зв`язки з матір`ю шляхом листування та побачень, отримання посилок (арк. особ. справи № 39, 45, 54, 61, 70, 72, 90 (том 2)).

З характеристики на засудженого ОСОБА_7 від 14.09.2015 року вбачається, що за час відбування покарання в ДУ Темнівська виправна колонія (№100) він залучається до робіт з пошиття господарських сумок, до праці ставиться задовільно; характеризується посередньо, стягнень та заохочень не мав, вимоги режиму відбування покарання виконує під контролем адміністрації, у відношенні до представників адміністрації ввічливий; бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу Правова просвіта ; перебуває на профілактичному обліку, як схильний до втечі та нападу на адміністрацію (арк. особ. справи № 111 (том 2)).

Судом також встановлено, що відповідно до характеристик на засудженого ОСОБА_7 від 16.12.2020 року, 12.09.2022 року, 30.11.2022 року, останній з 02.06.2004 року відбуває покарання в ДУ Темнівська виправна колонія (№100); залучається до робіт з виготовлення одноразових капців та паперових пакетів, до праці ставиться добре, сумлінно, поставлені завдання виконує вчасно та в повному обсязі; характеризується позитивно; стягнень не має, за виконання обов`язків, покладених КВК України, та правил внутрішнього розпорядку установи, виконання правил трудового розпорядку та дотримання вимог пожежної безпеки заохочувався адміністрацією установи двічі; у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується правомірних взаємовідносин з персоналом, виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань; приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу Правова освіта , Духовне відродження , до реалізації програми ставиться із зацікавленістю, проявляє розумну ініціативу; підтримує соціально-корисні зв`язки з дружиною, її дочками та товаришем, шляхом листування побачень та телефонних розмов, отримує передачі; дбайливо ставиться до майна установи; вину у скоєному злочині визнав повністю, розкаюється; будь-яких виконавчих листів на адресу установи не надходило; рішенням комісії установи 17.05.2017 року змінено умови тримання відповідно до ст. ст. 100, 151-1 КВК України, як особі, яка стає на шлях виправлення; постановою начальника колонії від 03.08.2017 року переведений з приміщення камерного типу до багатомісного приміщення камерного типу сектору максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру; на профілактичних обліках установи не перебуває ( арк. особ. справи № 212-214, (том 2 ), № 6-7, 39 (том 3)).

Згідно з даними довідок про працевикористання з жовтня 2016 року по лютий 2017 року, з жовтня по грудень 2017 року, з січня 2019 року по лютий 2022 року, з травня по листопад 2022 року засуджений працював в майстерні ДУ Темнівська виправна колонія (№100) та відповідно до довідок про заробітну плату з вересня 2016 року по жовтень 2019 року, з січня 2020 року по лютий 2022 року, з травня 2022 року по серпень 2022 року отримував у зв`язку з цим заробітну плату (арк. особ. справи № 127, 128, 136, 137, 162 (том 2), №14, 15, 24, 25, 61, 76-77, 112 ( том 3 )).

Відповідно до письмових заяв від 24.03.2023 року, 22.05.2023 року, 29.05.2023 року, ОСОБА_7 просив його працевлаштувати на виробництві ДУ Коломийська виправна колонія (№41), залучати його без оплати праці до робіт з благоустрою установи та поліпшення житлово-побутових умов засуджених, а також на участь в програмах диференційованого виховного впливу «Фізкультура та спорт», «Духовне відродження» (арк. особ. спр. № 45, 69, 72, 73 (том 3)).

Згідно з копією цивільно-правового договору № ДП 163-24 від 01.04.2024 року, укладеного між вказаною установою (замовником) та ОСОБА_7 (виконавцем), виконавець зобов`язується виконати роботи різнороба з облаштування швейної майстерні та передати результат роботи замовнику, а замовник зобов`язується оплатити виконану роботу. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися актами прийому наданих послуг (виконаної роботи (арк. особ. справи № 99-100 ( том 3 )); 01.07.2024 року, 12.08.2024 року, 09.09.2024 року із засудженим також укладались цивільно-правові договори щодо виконання переліку робіт (арк. особ. справи № 120-122 ( том 3 )).

З характеристики на засудженого ОСОБА_7 від 27.01.2025 року вбачається,що останній в місцях позбавлення волі перебуває з 23.07.1999 року, фактично відбутий строк покарання 25 років 6 місяців 1 день. З 02.06.2004 року відбував покарання в ДУ Темнівська виправна колонія (№100), не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, дисциплінарні стягнення не накладались, оголошено 3 заохочення. З 03.03.2023 року відбуває покарання ДУ Коломийська виправна колонія (№41), за час якого допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, за що накладено 1 дисциплінарне стягнення, яке погашено; оголошено 2 заохочення. Працевлаштований у виробничій майстерні установи, у відношенні до представників колонії ввічливий, тактовний, передбачені законом вимоги персоналу установи виконує під контролем; у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, віддає перевагу спілкуванню із засудженими різної спрямованості; соціально-корисні зв`язки з рідними підтримує шляхом телефонних розмов, отримує від них посилки; бере активну участь у програмах ( а.с. 21-25 ).

Відповідно до довідок № 160 та № 33 про працевикористання засудженого ОСОБА_7 від 02.06.2023 року та 24.01.2025 року, за період з квітня по вересень 2023 року, в листопаді 2023 року, січні 2024 року, з квітня по травень 2024 року, з липня по грудень 2024 року ОСОБА_7 працював на підставі договору ЦПХ та отримував заробітну плату ( а.с. 27, арк. особ. справи № 62 (том 3) ).

Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_7 від 27.01.2025 року останньому 31.01.2017 року, 10.01.2018 року, 05.07.2022 року, 03.10.2023 року та 02.10.2024 року оголошено подяки ( за сумлінну поведінку і ставлення до праці, за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці); накладено 10 дисциплінарних стягнень, які погашені ( а.с. 26 ).

Згідно із п.3 ч.1ст. 537 КПК Українипід час виконання вироків суд, визначенийчастиною другою статті 539цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18.10.2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Згідно з ч.3 цієї статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, а згідно з п.5 вказаної статті покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Тобто, умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є те, що засуджений став на шлях виправлення та він фактично відбув певну частину призначеного судом покарання. Перша умова вважається головною для прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, про що вказано і в п.2постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким».

Загальні принципи, встановлені в практиці ЄСПЛ щодо покарання у виді довічного позбавлення волі, були резюмовані у рішенні у справі «Хатчінсон проти Сполученого Королівства» наступним чином: «Відповідні принципи та висновки, які слід з них зробити, детально викладені в рішенні у справі Вінтера (п. п. 103-122; недавно резюмовані у рішенні у справі «Мюррей проти Нідерландів [ВП]», №10511/10, п.п. 99-100, ECHR 2016). Конвенція не забороняє призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі особам, засудженим за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як вбивство. Проте, щоб таке покарання було сумісним зі ст. 3, повинна існувати «de jure і de facto» можливість його пом`якшення, що означає, що в ув`язненого повинна бути як перспектива звільнення, так і можливість перегляду міри покарання. В основі такого перегляду повинна лежати оцінка наявності законних пенологічних підстав для триваючого тримання ув`язненого під вартою в місцях позбавлення волі. Ці підстави включають покарання, стримування, захист громадськості і реабілітацію. Баланс між ними не обов`язково є статичним і може змінюватися в ході відбування покарання, таким чином, первинні підстави, що обґрунтовують тримання під вартою в момент призначення покарання, можуть втратити своє значення після тривалого періоду відбування покарання. Слід підкреслити важливість такої підстави як реабілітація, оскільки акцент в сучасній європейській карній політиці робиться на реабілітаційній меті позбавлення волі, як це відображено у практиці держав-учасниць, у відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, і у відповідних міжнародних матеріалах (рішення у справі Вінтер та інші, цитоване вище, п. п. 59-81). Аналогічні міркування справедливі також в контексті ст. 3 з огляду на те, що повага до людської гідності вимагає від пенітенціарних органів прагнення до реабілітації осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Отже, перевірка, яка вимагається Конвенцією, повинна дозволяти враховувати будь-який прогрес, досягнутий ув`язненим на шляху до реабілітації, і включати оцінку того, чи був такий прогрес настільки значним, що подальше тримання під вартою більше не може бути обґрунтованим законними пенологічними підставами. Тому перевірка, обмежена гуманітарними міркуваннями, є недостатньою. Критерії та умови, викладені у національному законодавстві, які стосуються такої перевірки, повинні мати достатній ступінь ясності та визначеності, а також враховувати відповідну практику Суду. Визначеність у цьому питанні є не лише загальною вимогою верховенства права, а й забезпечує можливість реабілітації; ув`язненого може бути позбавлено такої можливості, якщо процедура перегляду законності і обґрунтованості покарання і наявності підстав для звільнення є незрозумілою або нечіткою. Таким чином, особи, засуджені до довічного позбавлення волі, мають право з моменту призначення покарання знати, що вони повинні зробити для того, щоб могло бути розглянуте питання про їх звільнення, та за яких умов, в тому числі, коли буде розглянуто питання про перегляд законності і обґрунтованості покарання або коли ув`язненим може бути подано відповідне клопотання. Що стосується характеру перевірки, Суд підкреслив, що визначення форми такої перевірки (чи повинна вона здійснюватись судовими органами чи органами виконавчої влади), не відноситься до його завдань, з урахуванням свободи розсуду, яка надається державам-учасницям. Таким чином, кожна держава повинна визначити форму проведення перевірки законності та обґрунтованості покарання (органами виконавчої влади чи судовими органами)». Крім того, у справі «Матійошайтіс та інші проти Литви» особлива увага приділялася питанням забезпечення можливостей для соціальної адаптації та реабілітації засуджених до довічного позбавлення волі в період відбування покарання. Суд дійшов висновку, що умови тримання в установах виконання покарань осіб, засуджених до довічного позбавлення волі не сприяють реабілітації.

На день розгляду вказаного клопотання ОСОБА_7 , з урахуванням зарахованого в строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі, фактично відбув більше 25 років позбавлення волі, що дає можливість розглянути питання про заміну довічного позбавлення волі більш м`яким у виді позбавлення на певний строк.

Колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення, оскільки свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах за час відбування покарання визнав повністю, мав 5 заохочень, застосовані до нього стягнення (9з 10з якихнакладені вперіод з1999по 2004роки),погашені, що у свою чергу свідчить про те, що він прагнув досягнути виправлення, а не мав за мету уникнути відповідальності за вчинені злочини, з урахуванням того факту, що жодних процедур для пом`якшення довічного позбавлення волі не існувало до 18.10.2022 року. Крім того, суттєвими є ті обставини, що засуджений протягом переважного часу відбування покарання залучався як до суспільно корисної праці на безоплатній основі так і був працевлаштованим у майстерні вищевказаних установ виконання покарань,а такожза часвідбування покаранняодружився таіз власноїініціативи бувзалучений допрограми диференційованоговпливу,а також у ВК (№ 41) здобув спеціальність токар.

Також колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що умови відбування покарання ОСОБА_7 змінювались двічі в порядку ст. ст. 100, 151-1 КВК України (переведення з приміщення камерного типу до багатомісного приміщення камерного типу сектору максимального рівня безпеки як особі, яка стає на шлях виправлення, в тому числі з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру), що у свою чергу відбувається також в залежності від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності (арк. особ. справи № 57 (том 1); № 131 (том 2)), що також є додатковою обставиною, яка у сукупності з іншими, встановленими судом фактами, свідчить про виправлення ОСОБА_7 .

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх вважати, що засуджений довів, що став на шлях виправлення.

Посилання прокурора та представника адміністрації установи на неможливість задоволення вказаного клопотання з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та наявності стягнень, які погашені, на думку суду не є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання, а лише є фактором, який у значній мірі впливає на строк позбавлення волі, який визначається судом.

Враховуючи вище викладене, а також вчинення засудженим кількох умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя, та здоров`я осіб, а також розбійного нападу, суд вважає за доцільне замінити покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на строк двадцять років.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, ст.6 КВК України, ст.82 КК України, керуючись ст. ст. 336, 371,372,376, 537, 539 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання задовольнити.

Замінити засудженому ОСОБА_7 основне остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі, визначене вироком Харківського обласного суду від 21.06.2001 року з урахуванням ухвали колегії суддів судової палати Верховного суду України з кримінальних справ від 15.01.2002 року за п. ж , з , і ст. 93, ст. 17 п. ж , з ст. 93, ч.2 ст. 142, ч.1 ст. 101 КК України (1960 року), ч.1 ст. 129 КК України (2001 року), більш м`яким покаранням у вигляді позбавлення волі на строк 20 (двадцять) років.

Строк відбуття засудженим ОСОБА_7 більш м`якого покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня заміни покарання у виді довічного позбавлення вказаним більш м`яким покаранням, тобто з 28.01.2025 року.

На ухвалуможе бутиподано апеляційнускаргу доІвано-Франківськогоапеляційного судучерез Коломийськийміськрайонний судпротягом семиднів здня їїоголошення,а засудженим-протягом семиднів змоменту врученняйому копіїцієї ухвали.

Ухвала судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги,якщо такускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги судоверішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяухвалення рішеннясудом апеляційноїінстанції.

Повний текст ухвали складено 29.01.2025 року о 08:30 год.

Головуючий суддя : ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3