Рішення № 124756007, 29.01.2025, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1502/24

Провадження №2-а/291/15/25

РІШЕННЯ

іменем України

29 січня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі головуючого - судді Гарбарук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в селищі Ружин адміністративну справу №291/1502/24 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє представник позивача адвокат Полоз Ірина Володимирівна, до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2024 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Полоз І.В., доДержавної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними, скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, закриття справ про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову вказано, що позивач за місцем проживання отримав: постанову серії АВ №00001355 від 14.10.2024, якою встановлено, що 10.10.2024 о 13 год 06 хв за адресою М-01 км 49+495 Київська область Лещенко П.П., керуючи транспортним засобом MAN TGА 18.430 д.н.з. НОМЕР_1 , допустив рух останнього із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413 % (2,165 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП, та його притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в розмірі 8 500,00 грн, та постанову серії АВ №00001861 від 22.10.2024, якою встановлено, що 19.10.2024 о 12 год 52 хв за адресою М-01 км 49+495 Київська область ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN TGА 18.430 д.н.з. НОМЕР_1 , допустив його рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525 % (2,21 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП, та його притягнуто до адміністративної відповідальності, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Зокрема зазначив, що при винесенні оскаржуваних постанов не було враховано, що транспортний засіб за своєю категорією є двомісний автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричіпом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метрів, а тому граничні допустимі вимоги для даного транспортного засобу - норма в 42 тонни, зокрема контейнеровоз SCHWARZMUELLER SPA-3E д.н.з. НОМЕР_2 є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом раму допрацьовано (встановлена поперечина із замковими пристроями) для перевезення контейнерів типу 1А з дозволеною загальною масою 42 тон, а не 40 тон, як зазначено відповідачем, і зафіксована вага не вважається перевищенням габаритно-вагових норм. Позов просить задовольнити та скасувати оскаржувані постанови, а провадження по справі закрити.

Ухвалою суду від 17.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи, крім того, поновлено позивачу строк на оскарження постанов.

У письмовому відзиві від 27.12.2024 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена. Оскаржувана постанова містить всі вимоги, що встановлює КУпАП.

При цьому, зауважив, що вказаний у постановах тягач з напівпричепом, який перевозив предмет з ознаками контейнеру з тентованим верхом, не має будь-яких маркувань, які б підтверджували перевезення ним змінного кузову або контейнеру. Жодних належних доказів того, що саме цей кузов знаходився на платформі в момент проїзду контрольного пункту позивачем не надано. Крім того, на кузові позивача було відсутнє будь-яке маркування, яке дозволило б ідентифікувати його, як сертифікований змінний кузов, у якому можна перевозити вантажі масою 42 тонни. Вказане не надало можливості спеціалісту Державної служби України з безпеки на транспорті ідентифікувати кузов транспортного засобу, як такий, що зазначений позивачем.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Так, у постанові серії АВ №00001355 від 14.10.2024 (а.с.14) вказано, що 10.10.2024 о 13 год 06 хв. за адресою М-01 км 49+495 Київська область зафіксовано транспортний засіб MAN TGА 18.430 д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413% (2,165 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн та ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Крім того, у постанові серії АВ №00001861 від 22.10.2024 (а.с.13) вказано, що 19.10.2024 о 12 год 52 хв. за адресою М-01 км 49+495 Київська область зафіксовано транспортний засіб MAN TGА 18.430 д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2,21 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн та ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500,00 грн

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - спеціалізованого вантажного сідлового тягачаMAN TGА 18.430, ДНЗ НОМЕР_1 згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.11).

ОСОБА_2 є власником транспортного засобу спеціалізованого напівпричепу н/пр-контейнеровоз, раму доопрацьовано (встановлено поперечини із замковими пристроями) для перевезення контейнерів типу 1А SCHWARZMUELLER SPA-3E д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.с.12).

Згідно з товарно-транспортною накладною №51 від 10.10.2024 (а.с.19)транспортні засобиMAN д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп д.н.з. НОМЕР_6 , 16.04.2024 рухались за маршрутом Чернігівська обл., Куликівський р-н, с. Виблі, вул. Польова, 5 -Одеська область, смт. Нові Біляри, вул.. Морська, буд.1 А. Відомості про вантаж: кукурудза 3 класу врожаю 2024 року. Вага: брутто 42 400 кг; тара 13 920 кг; нетто 28 480 кг (а.с. 20).

Згідно з товарно-транспортною накладною №50665 від 19.10.2024 (а.с.21)транспортні засобиMAN д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп д.н.з. НОМЕР_6 , 16.04.2024 рухались за маршрутом Одеська область, м. Одеса - Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Залізнична, буд.3. Відомості про вантаж: кукурудза 2024. Вага: брутто 42820 кг; тара 14040 кг; нетто 28780 кг.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

За приписами ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно з п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (надалі Правила № 30), передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Положеннями п.4 Правил №30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Частиною другою ст.132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу, зокрема, в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Згідно з пп. «б» п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі ПДР України) рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення), в тому числі:

двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тонн;

двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тонн.

Надаючи оцінку підставам позову, що транспортний засіб є контейнеровозом, який перевозить змінний кузов та, відповідно, має більшу дозволену вагу, суд виходить з такого.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за №128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила № 363).

Надаючи оцінку підставам позову, що транспортний засіб є контейнеровозом, який перевозить змінний кузов та, відповідно, має більшу дозволену вагу, суд виходить з такого.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за №128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила № 363).

За визначенням, наведеним у главі 1 Правил № 363, вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження; сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Відповідно до пунктів 17.2 - 17.5 Правил №363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

У п. 17.6 Правил вказано, що для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі(автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).

Разом з тим,наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 10.06.2019 №148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з наданням чинності з 01 серпня 2019 року, зокрема: - ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу С. Розміри та загальні вимоги»; - ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу А. Розміри та загальні вимоги».

Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C - Dimensions and general requirements», a також EN 12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A - Dimensions and general requirements, IDT».

Стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір.

Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов - це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень.

Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12410:1999, IDT).

Змінний кузов класу «С» позначає всі змінні кузови які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1С(20) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, ЕХ 12406:1999, IDT). Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів ЕХ 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийняті зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing».

При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати за результатами випробування, а також регламентують порядок проведення таких випробувань.

Також зазначений стандарт передбачає можливість випуску вказаних змінних кузовів за умови їх відповідності вимогам та на підставі рішення уповноваженого органу влади відповідної держави. Окрім того, Європейським стандартом ЕХ 13044:2000 «Swap bodies Coding, identification and marking» встановлює вимоги до маркування змінних кузовів з метою їх подальшої ідентифікації.

Так, маркування змінних кузовів для їх ідентифікації здійснюється шляхомнанесення коду, який має містити інформацію про власника, серійний номер змінного кузову, контрольну цифру та ідентифікатор категорії обладнання (див. розділу 3, ЕХ 13044:2000).

Підсумовуючи наведене, вищевказані положення Європейських стандартів встановлюють чіткі вимоги для змінних кузовів, їх випробування, необхідність отримання дозволу уповноваженого органу відповідної держави для їх подальшого випуску, а також вимоги до їх маркування з метою подальшої ідентифікації, не можливо зробити висновок, що вказане перевезення є перевезенням змінного кузову.

За змістом фотофіксації адміністративних правопорушень, встановлено відсутність єдиної нумерації, а також нанесення фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера вищезазначеного маркування.

Крім цього, пунктом 17.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 передбачено, що приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності договору - на підставі заявки, а при відсутності договору - разового договору.

Також, з товарно-транспортних накладних №51 від 10.10.2024 та №500665 від 19.10.2024 неможливо встановити, що саме змінний кузов класу "А" був встановлений на контейнеровоз SCHWARZMUELLER д.н.з. НОМЕР_7 , який рухався 10.10.2024 о 13 год 06 хв та 19.10.2024 о 12 год 52 хв за адресою М-01 км 49+495.

Варто зауважити, щотоварно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, відомостей про специфікацію транспортного засобу, оскільки ТТН, в першу чергу, є документом комерційно-господарського характеру, що складається самими суб`єктами підприємницької діяльності з метою обліку товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд зазначає, що саме собою зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 «спеціалізований напівпричіпспеціалізований н/прконтейнеровоз для перевезення контейнерів типу А» не є свідченням того, що перевезення вантажу здійснювалось у контейнері.

В момент фіксації правопорушень були відсутні ознаки транспортних засобів, які вказують на дотримання вимог, встановлених п. 22.5 ПДР, які надають можливість збільшити норматив навантаження транспортного засобу.

Суд відмічає, що позивач не становить під сумнів достовірність виявлених показників, що були здійсненні на ваговому комплексі WIM, що розташований на автомобільній дорозі М-01, км 49+495.

Позивач по суті стверджує, що він здійснював рух двовісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 м, а тому міг здійснювати рух з максимальним навантаженням 42 т, а не 40 т.

Аналізуючи вищезазначене, зміст свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, а також зміст фотофіксації правопорушень, загального вигляду транспортних засобів, якими здійснено перевезення вантажів за обставинами цієї справи, очевидним є те, що відповідальною особою здійснювалось перевезення кукурудзи у напівпричепі - контейнеровозі, однак не у контейнерах або в змінних кузовах, що є їх різновидами в розумінні законодавства України, а тому загальна маса транспортного засобу повинна складати 40 т.

Напівпричіп-контейнеровоз не є тотожним контейнера, а є засобом перевезення контейнера, а також інших тар (кузовів), що можуть містити вантаж.

Щодо недоліків при оформленні оспорюваних постанов, суд вказує про таке.

Відповідно до пункту 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019р. №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

При цьому, відповідно до пункту 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року №512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Отже, вказане свідчить, що Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року №512, передбачено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.

Між тим, Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року №512, не містить імперативної вимоги щодо необхідності зазначення в постанові всього обсягу інформації.

Так, оспорюванні акти індивідуальної дії містять: відомості про найменування органу та посадової особи, який її виніс; дату розгляду відомостей з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічного засобу; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на осі).

Таким чином, наведені у спірних рішеннях суб`єкта владних повноважень відомості є цілком достатніми та вказують про обґрунтованість актів індивідуальної дії.

За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, незважаючи на те, що частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач зобов`язаний довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. І покладений на суб`єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У даній справі позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а судом не встановлено порушень при прийнятті спірних постанов, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто тих порушень, які б по суті стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 229, 241-246, 250 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 , інтереси якого представляє представник позивача адвокат Полоз Ірина Володимирівна, до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_9 .

Відповідачем у справі є Державна служба України з безпеки на транспорті, м. Київ, вул.. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 39816845.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук