Ухвала суду № 124755070, 21.01.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2089/21

Провадження № 1-кп/201/104/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014040650000093 від 08.10.2014 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар`янське Дніпропетровської області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, одружений, на утриманні перебуває дитина з хронічною хворобою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_4 (ВКЗ)

захисник ОСОБА_3

потерпілий ОСОБА_6 (ВКЗ)

потерпілий ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

09.03.2021 до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014040650000093 від 08.10.2014 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.

21.01.2025 у судовому засіданні захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подала письмове клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності, обґрунтовуючи тим, що події кримінального правопорушення відбулися 11.09.2008, тобто на даний час минуло більше 5 років, що є підставою для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримав, надавши письмову заяву.

Прокурор проти задоволення клопотання захисника не заперечив.

Потерпілі проти задоволення клопотання заперечили, просили ухвалити відносно ОСОБА_4 обвинувальний вирок, призначити йому покарання і вже потім звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності, додали, що у відношенні них прокурором винесені відповідні постанови про відмову у порушенні кримінальних справ за відсутністю події і складу злочину.

Заслухавши думку учасників, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Нормами ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, зокрема 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 383 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення прокурору про вчинення кримінального правопорушення, поєднане з обвинуваченням особи у вчиненні тяжкого злочину, а також вчинене з корисливих мотивів.

Так, відповідно до зміненого обвинувального акта, ОСОБА_4 , 11.09.2008, у денний час, знаходячись в приміщенні кабінету № 17 прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська, розташованого по вул. Чернишевського, 23, в м. Дніпропетровську (м. Дніпро), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних негативних наслідків, будучи особисто попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення прокурору про вчинення кримінального правопорушення надав до прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська власноруч підписану письмову заяву, в якій завідомо неправдиво повідомив прокурора про вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме вимаганні передачі сільськогосподарської техніки та обладнання: жатки КМД-6, 1991 року випуску, токарний верстат ИТ-1М, 1978 року випуску, напівпричіп-рефрижератор «Алка Н- 12», 1980 року випуску, прес-гранулятори серії ДГ-1 №1380 та серії ДГ-7 № 1386, виклавши в ній фактичні обставини які не відповідають дійсності. Оскільки достовірно для себе ОСОБА_4 знав та розумів, що вказані ним особи їх не вчиняли, та керувався існуючими корисливими спонуканнями, з метою задоволення і вирішення своїх особистих майнових потреб.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на завідомо неправдиве повідомлення прокурора про вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням особи у вчинені тяжкого злочину, керуючись єдиним злочинним умислом та з корисливих спонукань, з метою задоволення своїх особистих потреб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних негативних наслідків будучи особисто попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення прокурору про вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 , 17.12.2010 надав до прокуратури Дніпропетровської області, розташованої за адресою: м. Дніпро, пр. Карла Маркса (Д. Яворницького), 38, письмову заяву а якій повідомив прокурора про вчинення потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ряду протиправних дій поєднаних з обвинуваченням останніх у вчиненні тяжких злочинів, а саме ч. 2 ст. 189 КК України, що виразилось у вимаганні передачі сільськогосподарської техніки та обладнання, ст. 383 КК України, що виразилось у підготовці на направленні до правоохоронних органів завідомо не правдивих повідомлень про вчинення ОСОБА_4 злочинів щодо угону транспортних засобів та злочинів проти життя та здоров`я особи, ч.І ст. 364 КК України, що виразилось у влаштуванні на лікування до військового госпіталю не встановлених осіб за державні кошти та придбанні токарного верстату ИТ-1М з військової частини, а також ст. 206 КК України, що виразилось у протидії законній господарській діяльності ОСОБА_4 , через утримання грошових коштів та техніки потерпілими, тобто виклавши в ній фактичні обставини які не відповідають дійсності. Оскільки достовірно для себе ОСОБА_4 знав та розумів, що вказані ним особи їх не вчиняли, та керувався існуючими корисливими спонуканнями, з метою задоволення і вирішення своїх особистих майнових потреб.

Відповідно до зміненого обвинувального акту, інкримінований ОСОБА_4 злочин вчинено 11.09.2008 і 17.12.2010 р.

Санкцією ч. 2 ст. 383 КК України станом на 11.09.2008 і 17.12.2010 роки передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від двох до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Частина 2 ст. 383 КК України в силу ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину (середня тяжкість станом на 11.09.2008 р. і 17.12.2010 р.).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Випадки, визначені у п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, на дані правовідносини не розповсюджуються.

Дослідженням матеріалів кримінального провадження судомвстановлено, що протягом всього часу строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався, тобто відсутні обставини, що переривають чи зупиняють перебіг строківдавності, які встановлені ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України.

Отже, вищенаведені обставини свідчать, що станом на 21.01.2025 сплинув п`ятирічний строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.

Окремо суд звертає увагу, що обвинувальний акт до суду надійшов лише 09.03.2021 року.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі№598/1781/17 від 17 червня 2020 року звертає увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у справі № 455/229/17 від 11.11.2020 року, дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Відповідно до ст. 372 КПК України, суд не повинен встановлювати обставини вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 286 КПК України суд має розглянути вищезазначене клопотання невідкладно, не з`ясовуючи при цьому обставини, встановлені під час кримінального провадження та не перевіряючи їх доказами у порядку статей 347, 363 КПК України.

Викладене узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною в ухвалах Верховного суду від 04 березня 2021 року справі 742/3594/14, від 24 лютого 2020 року справі 466/5490/17, від 12 листопада 2019 року справі 566/554/16-к та від 26 березня 2020 року у справі № 288/685/17.

Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою (Постанова ВС від 19.11.2019 року в справі № 345/2618/16-к).

Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення (Постанова ВС ККС від 26.03.2020 справа № 730/67/16-к).

Вказане роз`яснено у судовому засіданні ОСОБА_4 , який не заперечував проти задоволення клопотання, надавши письмову заяву.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

У зв`язку з цим суд вважає клопотання захисника обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення і приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження стосовно нього.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, накладений постановою слідчого прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська ОСОБА_8 від 01.06.2011 року арешт на нерухоме і рухоме майно ОСОБА_4 слід скасувати.

Доля речових доказів вирішується відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 288, 372, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2ст.383 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014040650000093 від 08.10.2014 року, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз та речові докази відсутні.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Накладений постановою слідчого прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська ОСОБА_8 від 01.06.2011 року арешт на нерухоме і рухоме майно ОСОБА_4 скасувати (т. 1 а.п. 179);

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів.

Суддя ОСОБА_1