Ухвала суду № 124748441, 27.01.2025, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1100/24

Провадження № 1-кп/529/62/25

УХВАЛА

27 січня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відмову від захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12024170440000947 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Диканського районного суду Полтавської області перебуває згадане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про відмову від захисника - адвоката ОСОБА_5 , вказавши, що адвокат не зацікавлена у його справі, не виконує свої обов`язки, у них були відсутні конфіденційні розмови з адвокатом.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо доводів обвинуваченого про неналежне виконання захисником своїх обов`язків заперечила. Стосовно посилання обвинуваченого на відсутність конфіденційного спілкування в умовах слідчого ізолятора захисник зазначила, що для здійснення належного захисту обвинуваченого достатньо конфіденційного спілкування в приміщенні суду. Також зазначила, що позиція щодо захисту з обвинуваченим була узгоджена.

Прокурор заперечив проти прийняття відмови обвинуваченого від захисника, вказав, що клопотання обвинуваченого необґрунтоване та безпідставне. Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що у прийнятті відмови від захисника адвоката ОСОБА_5 слід відмовити, виходячи з наступного.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 42 КПК України передбачено, що обвинувачений має право, зокрема, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.

За приписами ч. 1 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Водночас вимогами ч. 3 цієї статті передбачено, що відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Отже, на всіх стадіях кримінального провадження закон забезпечує особу, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, можливістю мати захисника як обраного нею, так і призначеного їй. Забезпечена така особа й можливістю відмовитися від захисника або замінити його відповідно до вимог процесуального закону.

Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу до правосуддя.

Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Тому особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа має право обрати собі адвоката в разі, якщо є можливість оплатити його послуги. Особа, якій надається безоплатна юридична допомога, не має права обирати захисника.

Відповідно до пояснень обвинуваченого щодо відмови від захисника за призначенням, суд встановив, що клопотання обвинуваченого не містить належного обґрунтування. Обвинуваченим не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неналежне виконання захисником ОСОБА_5 її професійних обов`язків. Позиція обвинуваченого щодо неналежного виконання захисником обов`язків зводиться до того, що адвокат не приходить до нього спілкуватися у приміщення слідчого ізолятора. Разом з тим, перед судовими засіданнями, в приміщенні суду ОСОБА_4 не позбавлений можливості конфіденційно спілкуватися з адвокатом, таке спілкування мало місце, крім того їх спілкування в приміщенні суду не обмежувалось у часі, а отже було достатнім для узгодження позиції захисту.

Крім того, у вказаному кримінальному провадженні брав участь адвокат ОСОБА_6 , від якого на початковій стадії підготовчого судового засідання ОСОБА_4 відмовився. Ухвалою суду від 06.12.2024 прийнято відмову обвинуваченого від вказаного захисника та на підставі вказаної ухвали суду Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_4 призначено іншого захисника адвоката ОСОБА_5 .

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

В правовому висновку ККС ВС, викладеному в ухвалі від 30.05.2018 у справі №676/7346/15-к, суд констатував, що хоча у КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.

Відтак, з урахуванням всіх обставин, враховуючи, що обставин неналежного виконання захисником покладених на нього обов`язків обвинуваченим не наведено, оцінюючи мотиви заявленого клопотання суд вважає, що дії обвинуваченого обумовлені не відсутністю ефективного захисту, а намаганням затягнути розгляд справи та розцінює таку поведінку, як зловживання процесуальними правами, в тому числі правом на захист.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відмову від захисника адвоката ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 49, 54, 350 КПК України -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1