Рішення № 124747267, 28.01.2025, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1806/24

Провадження № 2/385/735/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2025 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства із обмеженою відповідальністю ««УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 45000,00 грн, з яких 9000,00 грн заборгованість за кредитом, 36000,00 грн заборгованість за нарахованими процентами та судові витрати по сплаті судового збору.

стислий виклад позиції сторін

В обґрунтування позову позивач вказує, що 09.04.2023 між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditcasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1186-4939. Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит в розмірі 9000,00 грн для задоволення особистих потреб, строк кредитування 300 днів, базовий період (проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплатити відсотки за користування кредитом) - 18 календарних днів, знижена процента ставка 2,50 % в день, стандартна процентна ставка 3,00 % в день.

Позивачем з свого боку умови кредитного договору було виконано. Відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка ним у добровільному порядку не погашена. Станом на 16.10.2024 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, складають грошову суму у розмірі 89190,00 грн. Разом з тим кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за процентами в сумі 44190,00 грн за умови погашення решти заборгованості в сумі 45000,00 грн, що стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 у запропонований судом строк подав відзив, в якому просив в позові відмовити. Покликався на те, що вважає умови договору несправедливими, оскільки сума нарахованих процентів в кілька разів перевищує тіло кредиту; позивачем нараховано денну кредитну ставку більшу ніж встановлено Законом України «Про споживче кредитування». Зокрема Закон України «Про споживче кредитування» передбачає максимальну денну кредитну ставку 1/ %, а в договорі 3 %. Відповідно до Закону України «про Захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. А отже умова договору, якою встановлено нарахування реальної річної процентної ставки та нарахування суми процентів, що перевищує тіло кредиту в декілька разів є несправедливою умовою, яка фактично виступає мірою відповідальності для споживача та джерелом невиправданих додаткових прибутків для позивача. Крім того зазначає щодо суперечливої поведінки позивача, який в договорі встановив три строки в межах яких здійснюється повернення отриманого кредиту.

21.01.2025 позивачем подано додаткові пояснення по справі.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 11.12.2024 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Судові документи направлялись Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання, і були вручені особисто.

27.12.2024 від відповідача надійшов відзив.

21.01.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі. Такі за своєю суттю є відповіддю на відзив, що поданий з порушенням встановленого судом процесуального строку. Згідно п. 1 ч. 5 ст. 178 та ч. 1, 3, 4 ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення,міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається у строк, встановлений судом. До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку,встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до .ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 11.12.2024 встановлено 5-ти денний строк для подання відповіді на відзив який позивачем пропущено. Клопотання про поновлення чи продовження процесуального строку не подано. За таких обставин, оскільки відповідь на відзив (додаткові пояснення) було подано із порушенням встановленого судом процесуального строку, при цьому клопотання про його продовження чи поновлення представником позивача не заявлялося, суд вважає за необхідне залишити їх разом без розгляду.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Судом встановлено, що 09.04.2023 між сторонами у цій справі, за допомогою вебсайту (creditcasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», та в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1186-4939. Відповідно до пункту 2.1 цього договору, позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» як кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.2 визначено, що позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання йому грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих його потреб як позичальника, а він зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані позивачем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. У відповідності до п. 4.6. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою, ставкою). Розмір кредиту 9000,00 грн, дата надання / видачі кредиту 09.04.2024 (п. 4.1). Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит відповідачу: 300 календарних днів з моменту перерахування йому кредиту (п. 4.8). Дата повернення (виплати) кредиту - 02.02.2024. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку сторонами не допускається (п. 4.9). Позичальник зобов`язується повертати отриманий кредит не пізніше ніж в останній день строку кредитування, вказаного в п. 4.8 Договору. У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад 1 календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту (п. 8.5). реальна річна процентна ставка складає 756335,00 % (п. 4.9). Орієнтовна загальна вартість кредиту 90000,00 грн (п. 4.10). Згідно п. 6.9 Договору позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитись від договору без пояснення причин, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі. Згідно п. 2.3. Договору, для мінімізації загальних витрат позичальника кредитодавець рекомендує здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування (п. 5.3) згідно розрахунку. Згідно п. 5.3 якщо позичальник має намір повністю достроково повернути кредит, тобто до закінчення строку кредитування, позичальник сплачує у повному обсязі всю суму неповерненого кредиту та залишок несплачених процентів за фактичний строк користування кредитом за ставкою визначеною умовами договору. Також наведено розрахунок для повного погашення кредиту в останній день першого базового періоду (а.с. 10-21).

Кредитний договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним ідентифікатором (одноразовим паролем) А1736.

У справі також наявні копія правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) через сайт кредитодавця «creditcasa.com.ua» з викладеними умовами та положеннями (а.с. 22-35), паспорт споживчого кредиту (а.с. 36-39), а також таблиці обчислення загальної вартості кредиту (графік платежів за договором) (а.с. 40-41), які, як і кредитний договір, підписані позичальником ОСОБА_1 електронним ідентифікатором (одноразовим паролем) А1736.

У даних таблицях зазначено дату видачі кредиту, сума кредиту, проценти за користування кредитом, що відповідають умовам договору. Зокрема остаточне погашення заборгованості 02.02.2024 сума кредиту 9000,00 грн, проценти 81000,00 грн, разом 90000,00 грн.

Позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 9000,00 грн на його банківський рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1186-4939 від 09.04.2023 (а.с. 54) та листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay (а. с. 42-53).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1186-4939 від 09.04.2023 відповідача ОСОБА_1 , останній порушив графік погашення заборгованості, жодного разу не здійснивши обов`язковий платіж чи будь-яке інше погашення отриманого кредиту станом на 16.10.2024, у зв`язку з чим заборгованість становить 89190,00 грн (а. с. 55-62).

Відтак, позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кошти за договором про споживчий кредит у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак останній в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустив спірну заборгованість. При цьому, розмір спірної заборгованості за вищевказаним кредитним договором відповідачем не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення грошового зобов`язання й застосування відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитним договором, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України, Законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про електронну комерцію», іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно доч.4ст.16Закону України«Про споживчекредитування» уразі затриманняспоживачем сплатичастини споживчогокредиту та/абопроцентів щонайменшена одинкалендарний місяць,а заспоживчим кредитом,забезпеченим іпотекою,та заспоживчим кредитомна придбанняжитла -щонайменше натри календарнімісяці кредитодавецьмає правовимагати поверненняспоживчого кредиту,строк виплатиякого щене настав,в повномуобсязі,якщо такеправо передбаченедоговором проспоживчий кредит. Кредитодавецьзобов`язаний уписьмовій форміповідомити споживачапро такузатримку іззазначенням дій,необхідних дляусунення порушення,та строку,протягом якоговони маютьбути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи

Між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору № 1186-4939 від 09.04.2023, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим кредитний договір № 1186-4939 від 09.04.2023, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконував зобов`язань за цим договором, допущену заборгованість у встановленому порядку та сумі не погашав. Строк кредитування завершився.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21) зазначено, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)».

Слід зазначити що Договір про відкриття кредитної лінії № 1186-4939, що підписаний сторонами ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 містять узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів, комісії.

Строк кредитування визначений договором 300 днів, дата повернення кредиту 02.02.2024, та, як встановлено судом, проценти нараховувались кредитодавцем в межах цього строку, що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 55-62).

Відповідачем у відзиві не заперечується укладення договору, отримання кредитних коштів.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 627 ЦПК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідач вказує, що позивач всупереч вимогам застосував більшу денну кредитну ставку 3 %.

З цього приводу суд зазначає, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону (п. 5 розділу І Закону України "Про споживче кредитування").

Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки даний кредитний договір укладено 09.04.2023, тобто до прийняття та і набрання чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», строк дії кредитного договору після 24.12.2023 не продовжувався, то підстав для застосування денної процентної ставки в іншому розмірі, ніж передбачено Договором, суд не вбачає. Тому відхиляє відповідні заперечення відповідача.

Також 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено, що в частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, умови Договору про споживчий кредит мають відповідати ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на день укладення Договору №1166-8641).

За правилами ч. 5 ст. 12 зазначеного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Аналізуючи положення норм Закону «Про споживче кредитування» суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про невідповідність Договору про відкриття кредитної лінії № 1186-4939 положенням ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що умови Договору чітко визначають, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит, складає 300 днів, а тому датою повернення кредиту є 02.02.2024 (п. 4.8). Базовий період це проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позивача настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Цей період складає 18 днів (п. 4.4).

Відповідні положення договору виділені жирним шрифтом. Також вони викладені і в інших документах підписаних відповідачем паспорті споживчого кредиту та таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Пунктами 2.3 та 5.3. Договору наведений розрахунок погашення кредиту в останній день першого базового періоду, а не визначений ще один строк надання коштів у користування на умовах Договору про відкриття кредитної лінії.

Переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що строк користування кредитними коштами за умовами Договору порушує справедливий баланс прав та обов`язків сторін цього правочину, є несправедливим чи незрозумілим для позивача, або негативно вплинули на його свідомий вибір при укладенні договору.

Також суд зазначає, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачене право споживача протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти,одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення заставкою,встановленою договором про споживчий кредит. Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв`язку з відмовою від договору про споживчий кредит. Відповідна норма зазначена і в самому кредитному договорі.

При цьому цим своїм правом відповідач не скористався.

Відповідно суд вважає, що при підписанні кредитного договору відповідач чітко розумів положення щодо строку кредитування, процентної ставки, терміну повернення кредиту, а тому відхиляє доводи відповідача щодо суперечливої поведінки позивача та застосування принципу contra proferentem.

Також суд відхиляє покликання відповідача на практику ВС, зокрема постанови від 27.01.2020 в справі № 754/6091/18, 08.07.2020 у справі № 607/1516/18, 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, які стосуються розміру нарахованих штрафних санкцій, а не процентів в межах строку кредитування.

Наведена судова практика судів апеляційної інстанції не має преюдиційного значення для суду в даній справі, оскільки судові рішення постановлені не між сторонами даного спору.

При цьому судом також було враховано, що відповідач своїх розрахунків не навела та суду не подав.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1186-4939 від 09.04.2023 відповідача ОСОБА_1 , останній порушив графік погашення заборгованості, жодного разу не здійснивши обов`язковий платіж чи будь-яке інше погашення отриманого кредиту станом на 16.10.2024, у зв`язку з чим заборгованість становить 89190,00 грн.

Слід вказати, що вимога позивача про стягнення меншої суми 45000,00 грн, у зв`язку з застосуванням програми лояльності та часткового списання боргу, відповідає принципу диспозитивності.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що Кредитний договір № 1166-8641 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про споживче кредитування», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню повному обсязі. Відтак, з відповідач ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає до стягнення заборгованість, яка складає в загальній сумі 45000,00 грн, з яких: 9000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 36000,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2422 грн 40 коп. відповідно до платіжної інструкції, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю ««УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1186-4939 від 09.04.2023 в розмірі 45000,00 грн, з яких: 9000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 36000,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та судовий збір в розмірі 2422,40 грн, а всього 47422 (сорок сім тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 28.01.2025.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 28.01.2025