Рішення № 124743473, 19.01.2024, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/6061/23

провадження № 2/361/1196/24

19.01.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

19 січня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінпром Маркет, треті особи: Відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., зареєстрований в реєстрі за №48284, про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінпром Маркет (далі ТОВФінпром Маркет або Товариство) суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 14815 грн. 69 коп.

В обґрунтування позову зазначала, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №48284, про стягнення з неї на користь ТОВФінпром Маркет заборгованості в розмірі 14815 грн. 69 коп.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис був вчинений нотаріусом з порушенням вимог законодавства, зокрема, вказана заборгованість на час вчинення виконавчого напису нотаріуса необґрунтована та безпідставна, її розмір нею не визнається та є спірним, нотаріус не перевірила безспірність суми заборгованості, жодної письмової вимоги (повідомлення) від кредитора не отримував, тому була позбавлена можливості бути своєчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги. Крім того, вказувала на те, що будь-яких кредитних правовідносин із ТОВФінпром Маркет вона не має, оскільки будь-яких кредитних договорів з цим Товариством вона не укладала та кредитних коштів від відповідача вона не отримувала.

Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України, після закінчення строків для надання сторонами відповідних заяв по суті справи, визначених в ухвалі про відкриття провадження у справі.

26 липня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ТОВФінпром Маркет подало до суду в порядку ст. 206 ЦПК України заяву про визнання ним позову, у якій зазначало, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнає, просить суд позов задовольнити та стягнути з нього лише 50% сплаченого позивачем судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №48284, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВФінпром Маркет суми заборгованості в розмірі 14815 грн. 69 коп.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вважає, що виконавчий напис нотаріуса від 22 грудня 2021 року за №48284 є незаконним і таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з грубим порушенням вимог законодавства.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України Про нотаріат від 02 вересня 1993 року №3425-XII (далі Закон №3425-XII), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок №296/5), Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі Перелік №1172).

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України Про нотаріат нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За змістом п. 19 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

У ч. 1 ст. 87 Закону України Про нотаріат, п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України Про нотаріат, п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону №3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, містить такі ж самі правила та умови вчинення нотаріусами України виконавчих написів (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку№296/5).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

При вчиненні виконавчого напису про стягнення суми заборгованості нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку №1172. При цьому, даний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі №3425-XII та Порядку №296/5.

26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову за №662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зазначеною постановою до вказаного Переліку внесені зміни, після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, Перелік доповнено новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, згідно із яким для одержання виконавчого напису додаються: а)оригінал кредитного договору; б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Внесеними до Переліку змінами нотаріусам надано право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених у простій формі, тобто які не були посвідчені нотаріально.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за №662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 залишено без змін та вона набрала законної сили.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 постанови №7 від 20 травня 2013 року Про судове рішення в адміністративній справі роз`яснив, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Оспорюваний ОСОБА_1 виконавчий напис нотаріус вчинила 22 грудня 2021 року, тобто тоді коли уже діяла редакція Переліку №1172, яка передбачала вчинення виконавчого напису нотаріусом лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Згідно із вимогами підпункту 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц виклала правовий висновок і роз`яснила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність суми заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, ще не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, та може оспорювати у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчого напису нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ТОВФінпром Маркет позов ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса від 22 грудня 2021 року за №48284 таким, що не підлягає виконанню, визнало.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що вчинений 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Солонець Т.М. виконавчий напис за реєстровим №48284 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВФінпром Маркет заборгованості в розмірі 14815 грн. 69 коп. не відповідає вимогам закону, оскільки вчинений нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, тому цей виконавчий напис нотаріуса суд визнає таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивач ОСОБА_1 при подачі до суду цього позову сплатила судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією від 18 липня 2023 року №0.0.3104166015.1.

Виходячи з наведеного вище, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що з відповідача ТОВФінпром Маркет на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50% судового збору, згідно із вимогами ст. 142 ЦПК України, який був сплачений при пред`явленні до суду цього позову, що становить 536 грн. 80 коп., така ж сума судового збору підлягає поверненню позивачу із державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 206, 259, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №48284, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінпром Маркет, код ЄДРПОУ 43311346, суми заборгованості в загальному розмірі 14815 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 69 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінпром Маркет, код ЄДРПОУ 43311346, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із державного бюджету 50% судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп., сплаченого нею згідно із квитанцією від 18 липня 2023 року №0.0.3104166015.1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.