Ухвала суду № 124735259, 27.01.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

27 січня 2025 року № 520/1725/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом № 5 від 17 січня 2025 року, комісії з розгляду питання надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати комісію з розгляду питання надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду.

Представником позивача разом із позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, в якій останній просить суд:

- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії, пов`язані з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом № 5 від 17 січня 2025 року, комісії з розгляду питання надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що предметом позову є те, що комісія з розгляду питання надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовила ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», повідомивши, що він підлягає мобілізації на загальних підставах. Позивач не погоджується із вказаним рішенням оскільки відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, надав заяву про її оформлення та долучив до неї всі необхідні підтверджуючі документи, передбачені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560), однак комісія з розгляду питання надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , незаконно відмовила ОСОБА_1 у наданні відстрочки. Своєю чергою позивачем зазначено, що 04.03.2024 року йому ІНФОРМАЦІЯ_5 вже було оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, що була чинною на той час, що підтверджується повідомленням т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.03.2024 р. та військово-обліковим документом сформованим 21.07.2024 р. в застосунку "Резерв+". Зазначена відстрочка надана до 04.03.2025 р., але в кінці грудня 2024 р. в військово-обліковому документі позивача, сформованому в застосунку "Резерв+" 30.12.2024 р. зникли відомості про відстрочку, що і обумовило повторне подання позивачем заяви про оформлення відстрочки. Після подання вказаної заяви 21 січня 2025 року позивач телефоном був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання повідомлення про оформлення відстрочки, але натомість йому було вручене повідомлення про відмову у наданні відстрочки, а згодом і повістку про виклик до територіального центру комплектування, та в словесній формі повідомлено, щоб був готовий до відправки у військову частину. Позивачем у поданій до суду заяві про забезпечення позову вказано, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову до ухвалення рішення в адміністративній справі, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, без вжиття таких заходів є неможливим захистити права, свободи та інтереси ОСОБА_1 після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, оскільки у разі його призову на військову службу під час мобілізації оформлення відстрочки наданої Законом буде неможливим, так як правом на оформлення відстрочки можуть скористатися тільки військовозобо`язані, а після призову на військову службу особа набуває статусу військовослужбовця, для якого відстрочка не передбачена. Також позивачем вказано, що є очевидність ознак протиправності рішення, оформленого протоколом № 5 від 17 січня 2025 року, комісії з розгляду питання надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку ч.9 ст. 205 КАС України та ч.4 статті 229 КАС України розглянути заяву позивача в порядку письмового провадження.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно приписів ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, суд наголошує, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

Також Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд зазначає, що з аналізу змісту норм діючого законодавства вбачається, що останні містять вимоги стосовно обов`язку особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що предметом цього позову є надання оцінки рішенню, оформленому протоколом № 5 від 17 січня 2025 року, комісії з розгляду питання надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас у позовній заяві позивачем вказано, що зазначене рішення відповідача є очевидно протиправним з огляду на подання ним повного комплекту документів, подання яких обумовлює надання відстрочки від мобілізації.

Позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію у позовній заяві та у поданій до суду заяві про забезпечення позову, послався на обставини того, що відповідачем помилково не враховано, що ним було подано усі необхідні та передбачені нормами законодавства документи для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з тим, що він зайнятий постійним доглядом за своєю хворою матір`ю.

Також позивачем зазначено, що відповідачем вчиняються активні дії направлені на його мобілізацію, оскільки після відмови у наданні відстрочки, він отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 29.01.2025 р., а отже вказане є свідченням наміру відповідача мобілізувати позивача до вирішення справи по суті, що унеможливить виконання рішення суду, поновлення порушених прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що положеннями п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Матеріалами справи підтверджується, що у задоволенні заяви позивача про надання відстрочки відмовлено у зв`язку з відсутністю документів підтверджуючих відсутність інших осіб, які відповідно до чинного законодавства повинні займатись постійним доглядом за непрацездатною особою. Крім того відповідач надіслав повістку про необхідність з`явитися 29.01.2025 року для уточнення облікових даних.

Суд також зазначає, що спірні правовідносини, що виникли між позивачем, як військовозобов`язаним, та відповідачем врегульовано положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", згідно із приписами ст. 23 якого визначені підстави для надання відстрочки від призову.

Крім того, суд зазначає, що положеннями п.63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560, передбачено, що військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом.

Відтак враховуючи викладене вище слід дійти висновку про те, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію ним права на відстрочку та виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Також позивач набуде статусу військовослужбовця та вирішення питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, оскільки його правовідносини з військовою частиною будуть регулюватись Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", яким передбачено перелік підстав вже для звільнення з військової служби.

Враховуючи викладене вище, суд вважає необхідним забезпечити позов, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відтак, враховуючи викладене вище та з огляду на обставини того, що матеріали заяви містять належні докази та обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у цьому випадку наявні підстави для забезпечення даного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії, пов`язані з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі.

Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії, пов`язані з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/1725/25.

Суд зауважує, що згідно положень ч.8 ст. 154 КАС України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.