Ухвала суду № 124733136, 24.01.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8064/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., розглянувши клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження та про залучення третьої особи у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, а саме просить: визнати наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2023 № 3037/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті" протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2023 № 3037/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Представник відповідача разом із відзивом подано клопотанням про закриття провадження у цій справі, стверджуючи про те, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства /а.с. 100-104/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2024, зокрема, запропоновано ОСОБА_1 надати до суду письмові пояснення щодо обставин, викладених у клопотаннях Міністерства юстиції України про залучення третьої особи та про закриття провадження /а.с.111-112/.

12.08.2024 позивач звернулась до суду з клопотанням від 12.08.2024 вх.№47010/24, у якому просила постановити ухвалу, якою встановити строк для подання заперечень на клопотання Міністерства юстиції України про залучення третьої особи та про закриття провадження /а.с. 118/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2024, зокрема, задоволено клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2024 вх. 47010/24 в частині встановлення строку для подання заперечень на клопотання Міністерства юстиції України про залучення третьої особи та про закриття провадження. Запропоновано ОСОБА_1 надати до суду письмові пояснення щодо обставин, викладених у клопотаннях Міністерства юстиції України про залучення третьої особи та про закриття провадження, протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали /а.с.121-122/.

Позивач у запереченнях на клопотання наполягала на залишенні без розгляду клопотання про закриття провадження у справі та про залучення третьої особи, зазначивши, що головний спеціаліст сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мазур О.О. не є уповноваженим представником Міністерства юстиції та не мала права підписувати відповідні клопотання /а.с. 132-134/.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, а також інші заяви учасників справи стосовно предмета спору, суд дійшов такого висновку.

Щодо самопредставництва Міністерства юстиції суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 18.12.2019 №390-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 наведені наступні висновки:

"29.12.2019 набрав чинності Закон № 390-IX, згідно з яким частини третю і четверту статті 58 ЦПК України, частини третю та четверту статті 56 ГПК України і частини третю та четверту статті 55 КАС України виклали у новій редакції:

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній із 29.12.2019).

Аналогічні за змістом положення передбачені у чинних із указаної дати частинах третій і четвертій статті 56 ГПК України та у частинах третій і четвертій статті 55 КАС України.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту № 2261 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді" від 15.10.2019, який 18.12.2019 ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15.12.2017, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень".

У цій справі відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.10.2022 №4130/04 Мазур О.О. переведено на посаду головного спеціаліста сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /а.с. 58/.

Також згідно з наявною у матеріалах справи довіреністю Міністерства юстиції України № 36729/9.1.3/22-24 від 07.03.2024 уповноважено довіреністю головного спеціаліста сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мазур Олену Олександрівну представляти в судах України інтереси Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, їх посадових осіб з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні, третій особі, представнику сторони та третьої особи, у тому числі з правом оскарження судових рішень та сплати судових витрат, а також з правом засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представника (довіреності, накази, положення, інструкції тощо), та з правом засвідчення копій документів, що подаються до суду, крім права подання позовної заяви, визнання позову, відмови від позову, його відкликання та зміни, відкликання та відмови від апеляційних та касаційних скарг, досягнення примирення та укладення мирової угоди /а.с. 107/.

У Положенні про сектор судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (за текстом також Положення), затвердженого наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.10.2022 №132/7, визначено, що Сектор є структурним підрозділом Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /а.с. 59-61/.

Розділом III Положення передбачено, що Сектор здійснює самопредставництво в судах України Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб у Полтавському регіоні.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного суду України учасники справи, окрім іншого, мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність у головного спеціаліста сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мазур О.О. повноваження на підписання клопотання про закриття провадження та клопотання про залучення третьої особи у справі від Міністерства юстиції України в порядку самопредставництва.

Подібний підхід до аналізу функцій представника органу державної влади у порядку самопредставництва висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №420/16521/21 та від 20.02.2024 у справі №420/16521/21.

Таким чином, відсутні підстави для залишення без розгляду клопотання представника відповідача про закриття провадження та про залучення третьої особи у цій справі.

Щодо віднесення цього спору до юрисдикції адміністративного суду, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі №826/5806/17 (№11-290апп19) сформував правовий висновок, відповідно до якого якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметом цього спору є правомірність наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2023 № 3037/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті".

Цим наказом скаргу ОСОБА_1 від 12.10.2023 залишено без розгляду по суті, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням не порушено.

З урахуванням наведеного, цей спір стосується виключно правомірності рішення Міністерства юстиції України у формі наказу від 29.12.2023 № 3037/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті".

Посилання представника відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №802/385/18-а, від 17.02.2021 у справі №821/669/17 суд відхиляє, оскільки у згаданих справах спір стосувався правомірності рішень Міністерства юстиції України про скасування рішень державних реєстраторів щодо державної реєстрації прав, тобто спірні праоввідносини не є релевантними.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, а тому відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про залучення третьої особи суд зазначає таке.

Частинами четвертою, п`ятою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Таким чином, підставою для залучення до участі у справі особи, яка не є стороною у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є можливість впливу судового рішення на права, свободи, інтереси або обов`язки такої особи.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність необхідності для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження та про залучення третьої особи у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т.С. Канигіна