Ухвала суду № 124732960, 28.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/261/25

У Х В А Л А

28 січня 2025 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення частини позовних вимог без розгляду, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740; адреса: 65080, місто Одеса, вулиця Академіка Філатова, 15-А) в частині не вчинення дій щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України на підставі рапорту про звільнення відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) ЗУ «Про Національну поліцію» з 27.09.2024 у зв`язку зі зміною місця проживання сім`ї за місцем фактичної реєстрації в Київській області з посади заступника командира взводу № 2 роти № 2 БПОП(С) ГУНП в Одеській області;

- скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 29.10.2024 № 2757 про заходи дисциплінарного впливу та наказ ГУНП в Одеській області від 28.11.2024 № 1875о/с в частині звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» у зв`зязку з реалізацією дисциплінарного стягнення;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира взводу № 2 роти № 2 БПОП(С) ГУНП в Одеській області;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108866; адреса: 65080, місто Одеса, вулиця Академіка Філатова, 15-А) прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України з 27 вересня 2024 року згідно рапорту від 12.09.2024 ОСОБА_1 про звільнення зі служби на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Ухвалою суду від 07.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

16.01.2025 року від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшло клопотання про залишення частини позовних вимог у справі № 420/261/25 без розгляду.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 12.09.2024 позивачем було подано до ГУНП в Одеській області рапорт від 12.09.2024 про звільнення зі служби в поліції відповідно до п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» з 27.09.2024. 17.09.2024 УКЗ ГУНП в Одеській області Дуброву Є.В. було направлено відповідь за результатами розгляду поданого рапорту від 12.09.2024. У вказаній відповіді зазначається, що зазначений рапорт про звільнення зі служби в поліції залишено без розгляду. Зазначену вище відповідь було направлено позивачу за допомогою поштового зв`язку «Укрпоштою». Більш того, позивач сам зазначає про отримання такої відповіді 27.09.2024 (абз. 2 стр. 2 позовної заяви), зазначене не заперечується сторонами, а тому, враховуючи положення ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню. Також, 25.09.2024 на адресу Головного управління надійшов адвокатський запит Ганжі А., котрий діяв в інтересах позивача, щодо результатів розгляду рапорту ОСОБА_1 від 12.09.2024 про звільнення за власним бажанням. 02.10.2024 на електронну адресу представника позивача УКЗ ГУНП в Одеській області було направлено відповідь на зазначений адвокатський запит (від 02.10.2024 № 9/144/аз) про залишення рапорту про звільнення зі служби в поліції без розгляду. Тобто, саме з 27.09.2024 року ОСОБА_1 отримав та ознайомився із відповіддю ГУНП від 17.09.2024 № 9/12313 щодо залишення рапорту про звільнення зі служби в поліції від 12.09.2024 без розгляду та фактично дізнався про можливе порушення своїх прав. Зазначене свідчить про пропущення позивачем місячного строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, звернення до адміністративного суду із зазначеною позовною вимогою.

20.01.2025 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду.

22.01.2025 року від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли додаткові пояснення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу заяви про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Так, ч.3 ст.3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (с.2 ст.118 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч.5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач оскаржує бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення зі служби в поліції та не прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення.

Відтак, предметом спору у цій справі є правовідносини щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби для яких, частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено місячний строк звернення до суду.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Крім того, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Верховний Суд зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі №821/2004/17, від 20 травня 2020 року у справі №826/14598/16 та від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21.

У постанові від 24 вересня 2019 року по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як встановлено судом, 12.09.2024 позивачем було подано до ГУНП в Одеській області рапорт від 12.09.2024 про звільнення зі служби в поліції відповідно до п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» з 27.09.2024.

17.09.2024 УКЗ ГУНП в Одеській області Дуброву Є.В. було направлено відповідь за результатами розгляду поданого рапорту від 12.09.2024.

Зазначену вище відповідь було направлено позивачу за допомогою поштового зв`язку «Укрпоштою» на адресу АДРЕСА_1 .

В той час як позивач мешкав за адресою АДРЕСА_2 .

Посилання представника відповідача щодо направлення листа на адресу адвоката позивача не є належним доказом підтвердження обізнаності позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Також ,під час вирішення питання чи наявні підстави для поновлення строку звернення до суду, суд також ураховує позицію Верховного Суду, викладені у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 560/4280/20 та від 28 липня 2021 року у справі № 640/675/20, відповідно до якої, застосовуючи до позовної заяви строки визначені статтею 122 КАС України при зверненні з адміністративним позовом щодо визнання неправомірними дій суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати те, що дії або бездіяльність відповідача, які позивач оскаржує, тривають, отже, суди не перевірили правомірності дій відповідача, чим позбавили позивача права на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та триває й досі.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також , Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Крім того , питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 248, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення частини позовних вимог без розгляду відмовити.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко