Ухвала суду № 124732754, 28.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2347/25

УХВАЛА

28 січня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Мукачівського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Державного підприємства «Документ», Відокремленого підрозділу Державного підприємства «Документ» філія у Федеративній Республіці Німеччина (центр у місті Кельн) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, Київська область, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) щодо ухилення від обов`язку з оформлення та доставлення до Мукачівського віддлу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Зобов`язати Державну міграційну службу України здійснити у межах своїх повноважень заходи із оформлення та доставки паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 04.03.2024, дійсний до: 04.03.2034, орган, що видав 2129, оформленого на ім`я ОСОБА_1 від Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» до Мукачівського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Мукачівського віддлу №2 ГУ ДМС України в Закарпатській області (вул. Корятовича, буд. 60, с. Кольчино, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., 89636, код ЄДРПОУ 37809328) щодо ухилення від виконання обов`язку з передання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого на ім`я ОСОБА_1 , разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) у встановленому порядку до Державного підприємства «Документ». Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Мукачівського віддлу №2 ГУ ДМС України в Закарпатській області здійснити у межах своїх повноважень заходи із передання паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 04.03.2024, дійсний до: 04.03.2034, орган, що видав 2129, оформленого на ім`я ОСОБА_1 , разом з копіями заяви, заяви-анкети та актомприймання передачі (у 2 примірниках) у встановленому порядку до Державного підприємства «Документ»; визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Документ» (вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 32735236), щодо ухилення від обов`язку здійснення доставки паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого на ім`я ОСОБА_1 разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) до його відокремленого підрозділу філії у Федеративній Республіці Німеччина (центр у м. Кельн). Зобов`язати Державне підприємство «Документ» здійснити у межах своїх повноважень заходи із доставки паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 04.03.2024, дійсний до: 04.03.2034, орган, що видав 2129, оформленого на ім`я ОСОБА_1 , разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) до його відокремленого підрозділу філії у Федеративній Республіці Німеччина (центр у м. Кельн); визнати протиправною бездіяльність відокремленого підрозділу Державного підприємства «Документ» філії у Федеративній Республіці Німеччина (центр у м. Кельн) щодо ухилення від обов`язку видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язати відокремлений підрозділ Державного підприємства «Документ» філію у Федеративній Республіці Німеччина (центр у м. Кельн) здійснити у межах своїх повноважень заходи із видачі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 04.03.2024, дійсний до: 04.03.2034, орган, що видав 2129, оформленого на ім`я ОСОБА_1 , в порядку та на підставі законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою про його оформлення 16.02.2024, у тому числі без пред`явлення будь-яких військово-облікових документів.

Згідно адміністративного позову, підрозділом Державної міграційної служби з кодом 2129 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 04.03.2024, дійсний до: 04.03.2034. Вказаний факт підтверджується тим, що до мобільного застосунку «Дія» Позивача автоматично було завантажено дані про документування його вказаним документом, із зазначенням всіх його реквізитів, а також особистих даних Позивача. Тобто, 04.03.2024 Державним центром персоналізації документів ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів персоналізовано, оформлено та виготовлено вищезазначений паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я Позивача. 20.04.2024 надійшло повідомлення про готовність паспорта ОСОБА_1 , проте на особисті звернення до центру у м. Кельн (філія ДП «Документ» у ФРН) ОСОБА_1 отримав відповідь про те, що документ до вказаного підрозділу не прибув та отримав відмову в отриманні зазначеного документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак із даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся 23.01.2025, пропустивши шестимісячний строк на звернення до суду із даними вимогами.

При цьому, подальші звернення позивача та отримання відповідей не утворює перебігу строку на звернення до суду із позовними вимогами задля вирішення спірних правовідносин, що виникли 20.04.2024 коли позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

До позову додано клопотання про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами, в обґрунтування якого зазначено, що 13.01.2025 суддею Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В. у справі № 420/366/25 винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та визначено строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту її отримання. Серед інших, визначених в ухвалі, недоліків зазначено про пропуск строку для звернення до суду з даним позовом та встановлено, що вказаний недолік може бути усунуто шляхом подання до суду відповідної заяви про поновлення строку звернення.

Відповідно до інформації, наявної у додатку Дія Позивача підрозділом Державної міграційної служби з кодом 2129 на ім`я ОСОБА_1 , було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 04.03.2024, дійсний до: 04.03.2034. Тобто, відповідне рішення про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, замовленого Позивачем 23.03.2024 було прийняте 04.03.2024. Отже, з огляду на викладене граничний термін для видачі позивачу паспорту закінчився 05.06.2024, тобто 06.06.2024 являється днем, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів. Відтак, формально кінцевим строком звернення з даними позовними вимогами формально є 07.12.2024.

Однак, позивач просить суд звернути увагу на той факт, що пропуск строку звернення до суду, який обрахований вище, був пропущений ним не з огляду на його триваючу пасивну поведінку та недбале ігнорування факту порушення його прав суб`єктами владних повноважень.

Згідно відповіді ДП «Документ» на запит № 13.5-10/213 від 08.01.2025: «за інформацією розміщеною на офіційному сайті Підприємства, через технічні причини у закордонних підрозділах ДП «Документ» було тимчасово призупинено видачу готових документів. На даний час відокремлені підрозділи ДП «Документ » за кордоном здійснюють видачу готових документів в тестовому режимі в першу чергу соціально вразливим категоріям громадян. Для попередження і недопущення повторного перевантаження системи, видача документів заявникам відбувається лише після отримання повторного повідомлення про готовність, після чого заявник зможе отримати документи в установленому порядку». Так, навіть визнаючи у власній відповіді факт перебування у своєму розпорядженні виготовленого паспорта Позивача, Відповідач4 підтвердив, що ним як суб`єктом владних повноважень прийнято рішення щодо фактичної видачі замовленого паспортного документа з відтермінуванням лише після отримання повторного повідомлення про готовність.

Крім того, у даній відповіді Відповідач-4 зазначає про одну з нових умов отримання паспорта Позивачем у центрі Відповідача-4, яка не була доведена до його відома одразу видача готових паспортних документів в першу чергу соціально вразливим категоріям громадян, до числа яких Позивач не відноситься. Іншою умовою, яка не знайшла свого відображення у відповіді та була доведена до Позивача представником Відповідача-4 в усній формі, було обов`язкове пред`явлення витягу з застосунку «Резерв+». Однак, як вже було зазначено, про вказані умови Позивача було повідомлено не одразу, а лише фактично після закінчення формального строку на звернення до суду, до цього представники Відповідача-4, вводячи Позивача в оману, запевняли останнього про виконання власних обов`язків після усунення технічних несправностей.

Будучи попередженим про поважність причин несвоєчасного надання адміністративної послуги, довірившись запевненням представників Відповідача4, Позивач очікував повідомлення про готовність його документа до видачі у центрі Відповідача 4, проявляючи розуміння до обставин, що склалися, та довіру до суб`єкта владних повноважень в особі Відповідача4, однак навіть по день подання позовної заяви Позивач жодних повідомлень від Відповідача 4 не отримав.

Таким чином, пропуск формального строку звернення Позивача до суду зумовлений поведінкою суб`єктів владних повноважень, які хоч і з об`єктивних причин, однак з власної вини не змогли забезпечити своєчасне безперервне виконання своїх обов`язків та безперешкодне отримання замовлених та своєчасно оплачених громадянином адміністративних послуг.

Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні про визнання причин пропущення строку на звернення до суду із даним позовом поважними, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктам 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За приписами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, доводи позивача щодо поважності причин пропуску ним строку на звернення до суду на увагу не заслуговують, оскільки є надуманими та жодним чином не підтверджують існування дійсних перешкод для своєчасного звернення до суду з такими вимогами.

Очікування повідомлення про готовність його документа після отримання відмови у видачі готового документу свідчить про очевидну бездіяльність позивача, а не про існування перешкод у своєчасному зверненні до суду після того, як позивач вже був обізнаним про порушення своїх прав.

Більш того, посилання позивача на введений в Україні правовий режим воєнного часу, як додаткової підстави для поновлення йому строку на звернення до суду, суд визнає неспроможними, адже позивач як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент звернення до суду, перебував у м. Кельн (Федеративна Республіка Німеччина), у зв`язку із чим не міг зазнавати складнощів, що обумовлені правовим режимом воєнного часу на території України.

Позивач наголошує, що пропуск строку звернення до суду був зумовлений поведінкою суб`єктів владних повноважень, які діяли "з власної вини".

Однак позивач мав можливість заздалегідь контролювати строки отримання послуг і в разі затримок подавати запити чи скарги, що могло б уникнути пропуску строку. Натомість позивач самостійно допустив недбалість та затримку у реалізації права на звернення до суду, і суб`єкти владних повноважень жодних перешкод цьому не утворювали.

Фактично позивач просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб стороні позивача.

Суд враховує, що обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процсі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. 169 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Мукачівського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Державного підприємства «Документ», Відокремленого підрозділу Державного підприємства «Документ» філія у Федеративній Республіці Німеччина (центр у місті Кельн) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Мукачівського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Державного підприємства «Документ», Відокремленого підрозділу Державного підприємства «Документ» філія у Федеративній Республіці Німеччина (центр у місті Кельн) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяІ.В. Завальнюк