Ухвала суду № 124732667, 28.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/678/25

У Х В А Л А

28 січня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 08.01.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 23 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з 23 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та на теперішній час позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, за періоди з 23 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року йому була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі. Представник позивача звернувся із заявою до Відповідача в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року. Листом від 08.09.2024 відповідач надав Довідку про грошове забезпечення Позивача з якої вбачається, що індексація грошового забезпечення Позивачу в період з 23 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач вважає дії відповідача протиправними та звернувся захистом своїх прав до суду.

13.01.2025 ухвалою судді відмовлено у клопотанні представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду; прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23.01.2025 до суду надійшов відзив (вхід. №ЕС/7296/25) представника відповідача військової частини НОМЕР_2 Бездухова А.В., в якому просить застосувати до позовної заяви ОСОБА_1 правові наслідки, передбачені ч. 4 статті 123 КАС України, та залишити її без розгляду; відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що основні фонди та матеріальні цінності військової частини НОМЕР_2 є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за військовою частиною НОМЕР_2 на праві оперативного управління. Відповідно до правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», командир військової частини НОМЕР_2 є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Керує фінансово-господарською діяльністю військової частини, розпоряджається згідно з чинним законодавством України коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов`язанням перед бюджетом. Оскільки військова частина НОМЕР_2 повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовців та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України. Відповідно до роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 24.09.2018 № 248/8294 щодо індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки та листа Мінсоцполітики від 04.07.2017 № 220/5140, проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Вищезазначений порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Таким чином, враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах виділених коштів установ та організацій, що передбачені на ці цілі та механізм не передбачає нарахування виплати індексації працівникам за попередні періоди. З вищезазначеного вбачається, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій Відповідача щодо безпідставної не виплати індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки Відповідач у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства та виконав їх в повному обсязі. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2018 № 286 матроса ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та Збройних Сил України. Згідно абз. 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (в редакції на момент звільнення), особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Таким чином, на момент прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2018 № 286 позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків, а відлік строку позовної давності для звернення Позивача до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів, згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, починається відповідно з моменту виключення його зі списків особового складу військової частини. Отже, військова частина НОМЕР_2 вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню частина 4 статті 123 КАС України в частині залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

Отже, у даній категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Суд врахував, що позивач просить нарахувати та виплатити за період з 23 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу Законів про працю України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Проте, період спірних правовідносин щодо не нарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення з 23.05.2016 по 28.02.2018, тобто частина другої статті 233 КЗпП діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувався будь-яким строком.

Так, відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на вказане позивачем строк звернення до суду не пропущений.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

В свою чергу частиною 4 статті 123 КАС України передбачено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки позивачем строк звернення до суду з позовом не пропущений, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 122, 123, 240-243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви (вхід. №ЕС/7296/25) представника відповідача військової частини НОМЕР_2 Бездухоова А.В. про залишення позовної заяви без розгляду у справі №420/678/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути викладені у апеляційній скарзі на рішення суду у справі.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА