Ухвала суду № 124731583, 24.01.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30918/20

Провадження № 6/761/403/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судового засідання: Путрі Д.В.

представника заявника - адвоката Кувшинової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду подання приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, стягувач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець Русецька О.О. звернулась до суду з поданням, в якому просить суд надати дозвіл на звернення стягнення на не зареєстроване в законному порядку майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельну ділянку, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать боржнику ОСОБА_1 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні в приватного виконавця перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-8243/10 від 18.07.2024 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборговааності за кредитним договором в загальному розмірі 1752576, 15 грн.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_1 відсутні кошти в банківських установах, майно, на яке можна звернути стягнення для погашення боргу стягувачу.

Декларацію про доходи боржник також не надав.

Боржник обізнаний про наявність виконавчого провадження, але заборгованість не погашає, уникає виконання судового рішення.

Приватним виконавцем вжиті всі заходи примусового виконання в межах ЗУ «Про виконавче провадження», однак такі не дозволяють виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Під час виконавчого провадження стало відомо про наявність у боржника нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, однак не зареєстроване в установленому порядку за ним, а саме: житловий будинок, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельна ділянка, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані об`єкти нерухомості належать боржнику на підставі договору купівлі -продажу від 21.12.2007 р., але право власності на них не зареєстроване в законному порядку, бо до цього часу зареєстровано за попереднім власником ОСОБА_2 . Крім цього, зазначене майно перебуває в іпотеці, іпотекодержателем є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» .

Вказане стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні представник заявника подання підтримала, просила задовольнити.

Згідно ст. 440 ч.11 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши надані документи у виконавчому провадженні, суд вбачає наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-8243/10 від 18.07.2024 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборговааності за кредитним договором в загальному розмірі 1752576, 15 грн.

Виконавче провадження було відкрито 08.08.2024 р.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_1 відсутні кошти в банківських установах, доходи, майно, на яке можна звернути стягнення для погашення боргу стягувачу.

21.12.2007р. між ВАТ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8/2007/840-К/1826-Н на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 придбає у власність нерухоме майно- будинок АДРЕСА_2 . В якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором було укладено договір іпотеки №1826-Н/1, за яким вказане майно передано в іпотеку.

Як було зазначено, кредитний договір було укладено для проведення розрахунків за договором купівлі- продажу від 21.12.2007 р., за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 прийняв житловий будинок, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельну ділянку, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу вбачається, що право власності на відчужуваний будинок у покупця ( ОСОБА_1 ) виникає з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 вбачається наявність запису про іпотеку, за яким іпотекодержатель ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», іпотекодавець ОСОБА_1 .

Між тим, за інформацією розділу «Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно» вбачається, що власником є ОСОБА_2 .

Згідно ст. 440 ч. 10 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Законодавець у вказаній нормі чітко визначив умову,за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що з 01.01.2013 р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно, здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 17.04.2020 р. (справа №1512/7803/2012 ) .

Крім цього, в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 р. (справа №5023/197/12) зазначено, що звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець (приватний виконавець) повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.

Виконавець має надати докази того, що боржник фактично є володільцем майна. Підтвердженням може бути свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення суду тощо. Тобто, головними умовами для задоволення подання виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є такі: здійснення усіх передбачених Законом заходів для належного виконання судового рішення; відсутність у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача; наявність нерухомого майна та належних доказів, які підтверджують факт, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване, однак зареєстроване за іншою особою; наявність належних доказів, які підтверджують факт, що боржник є «фактичним» власником майна; у випадках, передбачених законодавством, майно введено в експлуатацію.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 у справі №2-119/12.

Первинним є правочин, з якого виникає право власності, тоді як державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою на підставі правовстановлюючих документів вже набутого права та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи факт набуття у власність боржником спірного нерухомого майна домоволодіння і земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 21.12.2007 р., хоча й за відсутності належної реєстрації їх за боржником.

Судом також враховано, що Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №462/2138/15 (провадження №61-11560св18) зробив наступний висновок: «Закон України «Про виконавче провадження» не забороняє державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки у ході примусового виконання судових рішень про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка виникла у зв`язку із невиконанням забезпечених іпотекою зобов`язань, за вищевказаних умов, які за обставинами цієї справи були дотримані (відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення, та відсутність претензій самого боржника; відсутність інших кредиторів, що підтверджує відсутність інших боргів; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку)».

Передбачений законодавством спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Водночас, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи те, що приватним виконавцем доведено належним чином, що на теперішній час заборгованість боржника ОСОБА_1 перед кредитором не погашена, оскільки боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує, грошових коштів, які б були виявлені для погашення заборгованості та майна у нього не має, суд дійшов висновку, що відсутність державної реєстрації права власності за боржником на житловий будинок та земельну ділянку, які було придбано останнім на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 р. унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже і виконання судового рішення.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним надати дозвіл приватному виконавцю Русецькій Оксані Олександрівні у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: житловий будинок, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельну ділянку, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 440 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

подання приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, стягувач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», - задовольнити.

Надати дозвіл приватному виконавцю Русецькій Оксані Олександрівні у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: житловий будинок, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельну ділянку, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов