Ухвала суду № 124730137, 28.01.2025, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/433/25

Провадження № 2/740/678/25

У Х В А Л А

28 січня 2025 року м. Ніжин

Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Дударець Д.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

встановив:

До Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області на розгляд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживачів», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вказує на порушення відповідачем договору банківського рахунку, який укладено між сторонами, просить відновити залишок коштів на її картковому рахунку (83 тис. грн) до стану перед виконанням несанкціонованих операцій; скасувати за її картковими рахунками заборгованість за використанням кредитним лімітом та відшкодувати спричинену моральну шкоду.

Разом із цим, як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача до суду не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів», позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених цим Законом, оскільки після укладення сторонами договору банківського рахунку виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватися.

Окрім того, слід врахувати, що згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про захист прав споживачів" особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами. Відтак, на відносини про які згадується в позові не можуть поширюватися норми Закону України "Про захист прав споживачів", а необхідно використовувати спеціальне законодавство, яке в свою чергу не передбачає альтернативної підсудності.

За правилами загальної підсудності, передбаченими ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням, яке визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповіді № 1068284 від 27.01.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що юридичною адресою відповідача - акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» є: Україна, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д. Відтак місцезнаходженння відповідача Печерський район міста Києва.

Враховуючи викладене, справа за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягає передачі на розгляд Печерського районного суду міста Києва.

Керуючись статтями 27, 28, 31, 353 ЦПК України, суддя

постановив:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» передати за підсудністю на розгляд Печерського районного суду міста Києва (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601).

Копію ухвали направити позивачу до відома.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Справу передати на розгляд Печерського районного суду міста Києва не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя Дмитро ДУДАРЕЦЬ