Рішення № 124729805, 28.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 рокусправа № 380/24242/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . Позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення та грошову допомогу для оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по день фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови №103, згідно якого були внесені зміни до п. 4 постанови №704. Отже, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п.4 Постанови №704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Відтак позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перерахувати його посадовий оклад та оклад за військовим званням, однак відповідач протиправно, на переконання позивача, не провів перерахунку його грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 09.12.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103 і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 постанови №740 у первісній редакції, тобто розрахункової величиною є 50% розміру мінімальної заробітної плати встановленого законом на 1 січня календарного року. Разом з тим, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1744-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Відтак, зазначає, що первісна редакції пункту 4 Постанови №704 не може бути застосована, оскільки суперечить положенням закону, який має вище юридичну силу.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів сторона відповідача вказує, що такі вимоги є передчасними, адже основною умовою для виплати суми компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплати нарахованих доходів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2024 №272 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому звернувся до суду з цим позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова КМУ № 704), якою встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 і 14 до Постанови КМУ № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у даних примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, у залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків.

Суд вказує, що дані примітки до додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не містять жодних норм права.

Так, відповідно до примітки 1 додатку 1 до Постанови КМУ № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова КМУ № 103) внесено зміни до Постанови КМУ № 704, внаслідок яких пункт 4 вказаної Постанови КМУ № 704 був викладений у новій редакції.

Зокрема, положеннями пункту 4 Постанови КМУ № 704, з урахуванням внесених змін, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність із пунктом 4 цієї ж постанови.

Отже, з 24.02.2018 року (дата набрання чинності Постановою КМУ № 103), відповідно до пункту 4 Постанови КМУ № 704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним і скасовано пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704.

Із набранням законної сили рішенням суду у справі № 826/6453/18 було відновлено дію пункту 4 Постанови КМУ № 704 в редакції до внесених Постановою КМУ № 103 змін.

Таким чином, з 30.01.2020 року (тобто з наступного дня після набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/6453/18) виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, який встановлений законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Водночас, порядок дій, який повинен вчинити відповідач у зв`язку з втратою чинності пунктом 6 Постанови КМУ № 103, фактично не змінився.

При цьому суд зауважує, що після втрати чинності пунктом 6 Постанови КМУ № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704, автоматично були усунені усі розбіжності між примітками у додатках 1 і 14 до Постанови КМУ № 704 (незважаючи на те, що вони не містять жодних норм права) та редакцією пункту 4 Постанови КМУ № 704.

Відповідно до правової позиції, яка зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі № 520/2098/19, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у разі, коли вони є чинними.

Аналогічні за змістом правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, тощо.

Суд зазначає, що згідно Постанови КМУ № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тоді як розмір мінімальної заробітної плати (її частини) не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований у Постанові КМУ № 704 з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Вказане стосується і обмежень щодо застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих, у тому числі, відповідно до Постанови КМУ № 704, які установлені пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII.

Правова позиція аналогічного змісту наведена Верховним Судом у постанові від 27.03.2023 року у справі № 280/11480/21.

Тобто, як зазначалось раніше, відповідно до пункту 4 постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін постановою КМУ № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Спірним періодом у даній справі є період з 30.01.2020 по 19.05.2023.

Згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 №294-ІХ визначено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 №1082-ІХ передбачено, що станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.

Положеннями статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 №1928-ІХ встановлено, що станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 №2710-ІХ передбачено, що станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2684,00 грн.

Водночас, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 року (дата, виходячи з якої відповідачем було здійснено обчислення та виплату грошового забезпечення позивачу за спірні періоди) прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн., що менше за прожитковий мінімум на одну працездатну особу в 2020-2023 роках.

Суд звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі Постанова № 481) (набрала чинності 20.05.2023 до пункту 4 Постанови №704 внесено зміни, згідно із якими абзац перший зазначеного пункту викладено у такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Отож, починаючи з 20.05.2023, абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, для розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Отже посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 має розраховуватись із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно (через його збільшення на відповідний рік).

Наведене свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за період з 30 січня 2020 року по день фактичної виплати, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно з ст. 3, 4, ч. 2 ст. 6 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Таким чином, основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року № 21-518а14.

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16) та Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

Приписами ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Отже, після набрання рішенням у даній справі законної сили, або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов`язок виконати рішення суду.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 30.01.2020 по день фактичної виплати є передчасною та заявлена на майбутнє, в зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 30.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна