Рішення № 124729627, 24.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року м. Львівсправа № 380/20548/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 вересня 2024 року № 057150013129, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 вересня 2024 року № 057150013129 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, зарахувавши ОСОБА_1 , періоди роботи з 01 травня 1995 року по 25 листопада 2009 року, з 26 листопада 2009 року по 04 травня 2011 року, з 05 травня 2011 року по 30 вересня 2016 року, з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2019 року, з 01 березня 2019 року по 11 листопада 2021 року до пільгового стажу роботи за Списком № 2, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 31 серпня 2024 року звернулася через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788). Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 вересня 2024 року № 057150013129, прийнятим за принципом екстериторіальності, їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та пенсійного віку. 19 вересня 2024 року позивачка повторно звернулася через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 вересня 2024 року № 057150013129, прийнятим за принципом екстериторіальності, їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Позивачка вважає зазначені рішення відповідачів протиправними, оскільки у спірні періоди з 01 травня 1995 року по 25 листопада 2009 року, з 26 листопада 2009 року по 04 травня 2011 року, з 05 травня 2011 року по 30 вересня 2016 року, з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2019 року, з 01 березня 2019 року по 11 листопада 2021 року вона працювала за професією контролера у виробництві чорних металів, яка передбачена Списками № 2, чинними у періоди її роботи. На час звернення із заявами до пенсійного органу про призначення пільгової пенсії позивачка досягла віку 50 років, має страховий стаж більше 35 років, стаж роботи за Списком № 2 становить 27 років, а отже, вона набула право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

У зв`язку з наведеним позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що робота у шкідливих та важких умовах після 21 серпня 1992 року зараховується до пільгового стажу, якщо право на це підтверджене результатами атестації робочого місця. Необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, проведеної відповідно до вимог законодавства. Страховий стаж позивачки становить 35 років 03 місяці 01 день. Періоди роботи з 01 травня 1995 року по 25 листопада 2009 року, з 26 листопада 2009 року по 04 травня 2011 року, з 05 травня 2011 року по 30 вересня 2016 року, з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2019 року, з 01 березня 2019 року по 11 листопада 2021 року зараховані до страхового стажу позивачки. Підстави для призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відсутні, оскільки позивачка під час звернення за призначенням пенсії не надала уточнюючих (пільгових) довідок, передбачених Порядком № 637 від 12 серпня 1993 року. Вважає, що задоволення позовних вимог позивачки буде втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки відповідно до Списків, затверджених Кабінетом Міністрів України, на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Утім, уточнюючих (пільгових) довідок позивачка не надала. Крім того, атестація робочого місця обов`язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21 серпня 1992 року, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442. Відповідно до доданих позивачкою до заяви про призначення пенсії документів (ідентифікаційний номер, трудова книжка, диплом) страховий стаж враховано повністю та такий становить 35 років 03 місяці 01 день. Пільговий стаж за Списком № 2 становить 2 роки, що не дає права на зниження пенсійного віку. До пільгового стажу враховано періоди відповідно до відомостей щодо спеціального стажу, які наявні в реєстрі застрахованих осіб (код підстави обліку спеціального стажу ЗПЗ013Б1), з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2000 року (підприємства розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 Порядку № 637 від 12 серпня 1993 року). Ураховуючи зазначене, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи (10 років).

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 07 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року клопотання представника позивачки від 08 жовтня 2024 року про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено позивачку від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» за заявлені позовні вимоги, що стосуються оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 057150013129 від 26 вересня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою судді від 14 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

31 серпня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 вересня 2024 року № 057150013129, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058 (60 років). В рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди. Право на пенсійну виплату позивачка набуде з 10 травня 2029 року.

19 вересня 2024 року позивачка повторно звернулася через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788.

РРРішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 вересня 2024 року № 057150013129 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи (10 років). В рішенні зазначено, що для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21 серпня 1992 року обов`язковою є атестація робочого місця. Відповідно до доданих до заяви про призначення пенсії документів (ідентифікаційний номер, трудова книжка, диплом) страховий стаж враховано повністю та такий становить 35 років 03 місяці 01 день. Пільговий стаж за Списком № 2 становить 2 роки, що не дає права на зниження пенсійного віку. До пільгового стажу враховано періоди відповідно до відомостей щодо спеціального стажу, які наявні в реєстрі застрахованих осіб (код підстави обліку спеціального стажу ЗПЗ013Б1), з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2000 року (підприємства розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 Порядку № 637 від 12 серпня 1993 року).

Позивачка, вважаючи зазначені рішення відповідачів протиправними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення, звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішень відповідачів про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

03 жовтня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить пункт другий частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, рішенням від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення).

Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отож, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058 з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та необхідного загального страхового стажу.

Перший із цих законів визначав вік у 50 років та мінімальний загальний страховий стаж у 20 років, тоді як другий визначав вік у 55 років та мінімальний загальний страховий стаж у 25 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не Закону № 1058.

Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20, зміненому у мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року.

Аналіз пункту «б» статті 13 Закону № 1788 (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020) вказує, що для зарахування певної роботи з шкідливими та важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто, що виконані всі умови, зазначені в коментованій статті, а саме:

- досягнення віку 50 років для жінок;

- зайнятість на роботах з шкідливими та важкими умовами праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються);

- виконувана робота відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України;

- підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року.

Зі змісту наявної у матеріалах справи копії паспорта серії НОМЕР_1 суд встановив, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час звернення до відповідачів із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (31 серпня 2024 року та 19 вересня 2024 року) позивачці виповнилося повних 55 років.

Загальний страховий стаж позивачки становить 35 років 03 місяці 01 день, що підтверджується спірними рішеннями відповідачів.

Отже, умови щодо наявності необхідного віку та загального страхового стажу, передбачені пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), позивачкою дотримані, тож такі не є спірними у розглядуваній справі.

Відмовляючи позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідачі дійшли висновку про недостатність у позивачки необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2, який повинен становити не менше 10 років.

При цьому відповідач-1, як видно з тексту його рішення від 06 вересня 2024 року, взагалі не досліджував питання наявності у позивачки необхідного пільгового стажу роботи, а обрахувавши обсяг загального страхового стажу дійшов висновку, що право на пенсійну виплату позивачка набуде з урахуванням статті 26 Закону № 1058 з 10 травня 2029 року.

Натомість відповідач-2 у своєму рішенні від 26 вересня 2024 року вказав про недостатність у позивачки пільгового стажу роботи за Списком № 2, який за його обрахунками становить 2 роки. За позицією цього пенсійного органу позивачка для підтвердження пільгового стажу за Списком № 2 не надала уточнюючих (пільгових) довідок та не підтвердила атестацію робочого місця, яка є необхідною з 21 серпня 1992 року.

Оцінюючи вказані рішення пенсійних органів, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону № 1788 Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців першого, другого, сьомого пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас пільговий стаж роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно з пунктом 10 цього ж Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема відомостей про умови праці, характер виконуваної роботи.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі № 678/65/17, від 02 грудня 2021 року у справі № 263/9464/16-а.

У аспекті наведеного суд також ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 423/3787/16-а.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив таке: «Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 23 вересня 2021 року № 227/4273/16-а, зазначивши, що «[…] уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці».

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами разом із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачка надала пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_2 від 14 липня 1987 року.

У цій трудовій книжці наявні такі відомості про періоди роботи позивачки, які, за її твердженням, протиправно не зараховані пенсійним органом до пільгового стажу:

- з 01 травня 1995 року по 25 листопада 2009 року позивачка працювала у відділі технічного контролю контролером у виробництві чорних металів наждачної зачистки листа товстолистової дільниці у ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»;

- з 26 листопада 2009 року по 04 травня 2011 року позивачка працювала контролером у виробництві чорних металів 4 р. наждачної зачистки листа товстолистової дільниці відділення технічного контролю у ВАТ «МК «Азовсталь»;

- з 05 травня 2011 року по 30 вересня 2016 року позивачка працювала контролером у виробництві чорних металів 4 р. наждачної зачистки листа товстолистової дільниці відділення технічного контролю у ТОВ «Ейч Ар Гарант»;

- з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2019 року позивачка працювала контролером у виробництві чорних металів 4 р. наждачної зачистки листа товстолистової дільниці відділення технічного контролю у ТОВ «ГОЛМЕТРЕСУРС» (перейменоване у ТОВ «АскомСервіс»);

- з 01 березня 2019 року по 11 листопада 2021 року позивачка працювала контролером у виробництві чорних металів 5 розряду товстолистового цеху у ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь».

У спірні періоди роботи позивачки чинними були такі Списки № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах:

- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, розділом ІV якого були передбачені контролери у виробництві чорних металів, зайняті на гарячих ділянках робіт і на роботах з шкідливими умовами праці (пункт 2050000а-12942);

- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, розділом ІV якого були передбачені контролери у виробництві чорних металів (пункт 4а);

- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, розділом ІV якого передбачені контролери у виробництві чорних металів.

Отже, відповідно до чинних у періоди роботи позивачки Списків № 2 контролери у виробництві чорних металів мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд з`ясував, що у трудовій книжці позивачки наявні відповідні записи (належним чином оформлені, що не заперечується відповідачами), які підтверджують факт її роботи у спірні періоди контролером у виробництві чорних металів, що передбачено Списками № 2, чинними у ці періоди.

Як уже зазначено вище, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отож, наявна у матеріалах справи копія трудової книжки позивачки з оформленими належним чином записами про займані посади та спірні періоди виконуваної роботи підтверджує спеціальний трудовий стаж позивачки за ці періоди, а тому подання уточнюючої (пільгової) довідки підприємства, установи або організації за цих обставин не є потрібним.

До того ж, відповідно до доповнення до форми Т-2 (а.с.41) на підставі наказу по комбінату № 118 від 07 червня 1994 року за результатами атестації робочих місць згідно з додатком № 1 робота за професією (посадою) контролер у виробництві чорних металів наждачної зачистки листа дільниці ТЛЦ дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2. ОСОБА_2 , таб. № 23425, ознайомлена з наказом.

Також, як встановив суд, оскаржуваним рішенням від 26 вересня 2024 року відповідач-2 до пільгового стажу врахував період роботи позивачки з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2000 року відповідно до відомостей щодо спеціального стажу, які наявні в реєстрі застрахованих осіб (код підстави обліку спеціального стажу ЗПЗ013Б1) (підприємства розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 Порядку № 637).

Отже, робота позивачки у спірні у цій справі періоди на посадах контролера у виробництві чорних металів дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Суд також наголошує, що реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб, виданих ними для оформлення пенсії, перевірки змісту і належного оформлення наданих документів, а у випадку їх невідповідності вимогам законодавства, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення недоліків.

Варто також відзначити, що місцем розташування підприємств, в яких працювала позивачка у спірні періоди, є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, і у позивачки відсутні будь-які можливості отримати додаткові підтверджувальні її стаж роботи документи.

Утім, позивачка не може бути позбавлена свого права на пенсійне забезпечення через те, що територія, де розташовані підприємства, на яких вона працювала, є тимчасово окупованою.

З огляду на викладене у сукупності суд відзначає, що у розрізі цієї справи та за умови належного підтвердження трудового стажу позивачка як громадянка України наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Щодо атестації робочого місця за умовами праці.

19 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій зазначила, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років. Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII. Водночас на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, із урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Водночас контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин та, враховуючи зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд уважає, що не проведення чи несвоєчасне проведення атестації робочого місця не може бути підставою для непризначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення відповідачів про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправними, а тому з цих підстав їх належить скасувати, а позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає таке.

Позивачка бажає відновити своє порушене право шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Утім, останнє з оскаржуваних рішень про відмову в призначенні позивачці пільгової пенсії за віком приймало саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на підставі повторно поданої нею заяви від 19 вересня 2024 року. До того ж саме вказаний пенсійний орган вирішував питання щодо зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за Списком № 2, а також частково зарахував період з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2000 року.

З огляду на вказане суд уважає, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві належить зобов`язати відновити порушене право позивачки.

Позивачка просить також зобов`язати пенсійний орган зарахувати періоди роботи з 01 травня 1995 року по 25 листопада 2009 року, з 26 листопада 2009 року по 04 травня 2011 року, з 05 травня 2011 року по 30 вересня 2016 року, з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2019 року, з 01 березня 2019 року по 11 листопада 2021 року до пільгового стажу роботи за Списком № 2, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788.

Як встановив суд вище оскаржуваним рішенням від 26 вересня 2024 року відповідач-2 зарахував до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи позивачки з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2000 року, тож підстави для повторного зарахування вказаного періоду відсутні.

Зважаючи на цю обставину, належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 такі періоди роботи позивачки: з 01 травня 1995 року по 31 грудня 1998 року, з 01 січня 2001 року по 25 листопада 2009 року, з 26 листопада 2009 року по 04 травня 2011 року, з 05 травня 2011 року по 30 вересня 2016 року, з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2019 року, з 01 березня 2019 року по 11 листопада 2021 року.

Підсумовуючи, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги зобов`язального характеру належить задовольнити частково у такий належний спосіб: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, зарахувавши ОСОБА_1 періоди її роботи з 01 травня 1995 року по 31 грудня 1998 року, з 01 січня 2001 року по 25 листопада 2009 року, з 26 листопада 2009 року по 04 травня 2011 року, з 05 травня 2011 року по 30 вересня 2016 року, з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2019 року, з 01 березня 2019 року по 11 листопада 2021 року до пільгового стажу роботи за Списком № 2, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Водночас ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року звільнено позивачку від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» за заявлені позовні вимоги, що стосуються оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 057150013129 від 26 вересня 2024 року про відмову в призначенні пенсії.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає сума судового збору у розмірі 968,96 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 вересня 2024 року № 057150013129 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 вересня 2024 року № 057150013129 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, зарахувавши ОСОБА_1 періоди її роботи з 01 травня 1995 року по 31 грудня 1998 року, з 01 січня 2001 року по 25 листопада 2009 року, з 26 листопада 2009 року по 04 травня 2011 року, з 05 травня 2011 року по 30 вересня 2016 року, з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2019 року, з 01 березня 2019 року по 11 листопада 2021 року до пільгового стажу роботи за Списком № 2, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 484,48 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 484,48 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 24 січня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна