Рішення № 124729522, 23.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 рокусправа № 380/17356/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 28.08.2023 погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки в сумі 39 679,00 грн. У зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості з єдиного внеску відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та нарахував штрафні санкції в сумі 5858,72 грн та пеню в сумі 51014,85 грн за період з 10.02.2018 по 28.08.2023. Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до рішення ГУ ДПС у Львівській області від 17.11.2023, податковим органом нарахована пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2018 по 28.08.2023, що суперечить вимогам пункту 9-11.1, 9-21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI. Отже, пеня у період дії карантину і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується. Пунктом 9 прим. 21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються. Наведені вище норми унеможливлювали прийняття податковим органом 17.11.2023 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимоги за період з 2018 по 2023. Враховуючи те, що штрафні санкції, застосовані контролюючим органом до позивача за порушення ним строків сплати ЄСВ, що тривало, зокрема, під час дії карантину та воєнного стану, оскаржені рішення та вимога Головного управління ДПС у Львівській області від 17.11.2023 та від 13.02.2024 прийнято ним з порушенням пунктів 9-11, 9-21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI. У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Головне управління ДПС у Львівській області на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» було винесено рішення від 17.11.2023 №2646313012416 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5858,72 грн за період з 10.02.2018 до 28.08.2023 та нараховано пеню у розмірі 51014,85 грн (0,1% суми недоїмки). ОСОБА_1 порушила законодавство в частині термінів сплати єдиного внеску (несвоєчасної сплати),які відбулись до 01 березня 2020 року, тобто до початку дії мораторію та воєнного стану, оскільки граничними термінами сплати єдиного внеску за період з 10.02.2018 до 28.08.2023 були 09.02.2018, 19.04.2018, 19.04.2019, 19.07.2018, 19.07.2019, 19.10.2018, 20.01.2020, 21.01.2019, 21.10.2019. Отже відсутні підстави не нараховувати пеню. Визначальним є момент вчинення порушення, який в даному випадку визначається граничним строком сплати єдиного внеску, і таке правопорушення фактично вчинено до 01 березня 2020 року та починаючи з 01.08.2023 то відповідно відповідальність у вигляді пені та штрафних санкцій має застосовуватись в повному обсязі. Оскільки, Законом України від 30.06.2023 р. № 3219-ІХ були внесені зміни до Закону № 2464, зокрема, викладено у новій редакції пункти 9-21 - 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення», якими встановлено кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій та пені до 01.08.2023 року. ОСОБА_1 несвоєчасно сплатила єдиний внесок, оскільки фактично сплачено 28.08.2023 тобто після зняття обмежень. У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 15.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 23.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 4.11.2024 продовжено розгляд справи №380/17356/24.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець до 24.08.2024 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28.08.2023 року позивачка погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки в сумі 39 679,00 грн.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості з єдиного внеску відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та нарахував штрафні санкції в сумі 5858,72 грн та пеню в сумі 51014,85 грн за період з 10.02.2018 по 28.08.2023.

Відповідач прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301У на суму 54983,31 грн.

Не погоджуючись із рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а також із вказаною вимогою, позивачка оскаржила їх до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301, оскільки позивачка стверджує про відсутність у відповідача повноважень та обов`язку з застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з статтею 3 Закону № 2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до абзацу третього п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 4 ч.1 ст.4 цього Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з ч.8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до інтегрованої картки по єдиному внеску ( код платежу 71040000) та розрахунку штрафних санкцій ОСОБА_1 проведені автоматичні нарахування єдиного внеску за період з 10.02.2018 по 28.08.2023:

09.02.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 8448.00 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 1689,6 грн, кількість днів прострочено 2026 та нараховано пеню у розмірі 17115,65 грн (0,1 % суми недоїмки);

19.04.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 491,44 грн, кількість днів прострочено 1957 та нараховано пеню у розмірі 4808,7 грн (0,1% суми недоїмки).

19.07.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 491,44 грн, кількість днів прострочено 1866 та нараховано пеню у розмірі 4585,10 грн (0,1% суми недоїмки).

19.10.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,2 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 491.44 грн, кількість днів простроченої 774 та нараховано пеню у розмірі 4359.04 грн (0,1% суми недоїмки).

21.01.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2457.2 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 491,44 грн, кількість днів прострочено 1680 та нараховано пеню у розмірі 4128, 06 грн (0,1% суми недоїмки).

19.04.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 550,84 грн, кількість днів прострочено 1592 та нараховано пеню у розмірі 4384.65 грн(0,1% суми недоїмки).

19.07.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 550,84 грн, кількість днів прострочено 1501 та нараховано пеню у розмірі 4134,02 грн (0,1% суми недоїмки).

21.10.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 550.84 грн, кількість днів прострочено 1407 та нараховано пеню у розмірі 3875,13 грн (0,1% суми недоїмки).

20.01.2020 року нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023 Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 550,84 грн, кількість днів простроченої 316 та нараховано пеню у розмірі 3624.50 (0,1% суми недоїмки).

Сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом вважається заборгованістю та стягується з нарахуванням штрафних санкцій та пені.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону №2464-VI податкові органи зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Заходи впливу та стягнення передбаченні статтею 25 Закону України №2464-VI.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску (абзац перший частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту другого частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною тринадцятої статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційно-комунікаційної системи. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

Суд встановив, що 28.08.2023 року ОСОБА_1 погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки в сумі 39 679,00 грн.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості з єдиного внеску відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та нарахував штрафні санкції в сумі 5858,72 грн та пеню в сумі 51014,85 грн за період з 10.02.2018 по 28.08.2023.

Щодо аргументів позивача про те, що під час дії карантину та на період дії воєнного стану контролюючими органами не застосовуються штрафні санкції та не нараховується пеня за порушення пов`язані із несвоєчасною сплатою єдиного внеску, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 9-11.1, 9-11.2 «Перехідних положень» Закону № 2464-VI тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

- несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

- несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Відповідно до пунктів 9.21, 9.22 «Перехідних положень» Закону № 2464-VI тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються, а платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Зважаючи на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та враховуючи положення пп. 9 прим. 21 та 9 прим. 22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, якими встановлено кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій - 01.08.2023, контролюючими органами не застосовуються штрафні санкції за порушення законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), вчинені в період з 24.02.2022 по 31.07.2023 на підставі зазначених пунктів, та припиняється нарахування пені.

При цьому, незмінними залишились положення п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, згідно з якими за платниками єдиного внеску, зазначеними в пп. 4, 5 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, залишилось право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану та не подавати розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався .

Щодо пені, нарахованої позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до рішення від 17.11.2023 № 2646313012416, суд зазначає наступне.

Як було вище зазначено, 09.02.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 2026 та нараховано пеню у розмірі 17115,65 грн (0,1 % суми недоїмки).

При цьому, відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 6124,80 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 4409,89 грн пені.

19.04.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1957 та нараховано пеню у розмірі 4808,7 грн (0,1% суми недоїмки).

Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1781,46 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1282,65 грн пені.

19.04.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1592 та нараховано пеню у розмірі 4359,04 грн(0,1% суми недоїмки).

Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1996,80 грн пені, а з період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1437,65 грн пені.

19.07.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1866 та нараховано пеню у розмірі 4384,65 грн (0,1% суми недоїмки).

Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1781,46 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1282,65 грн пені.

19.07.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1501 та нараховано пеню у розмірі 3624,50 грн (0,1% суми недоїмки).

Згідно з розрахунком податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1996,80 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1437,65 грн пені.

19.10.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів простроченої 1774 та нараховано пеню у розмірі 4585,10 грн (0,1% суми недоїмки).

Згідно з розрахунком податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1781,46 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1282,65 грн пені.

20.01.2020 року нараховано єдиний внесок у сумі 2754,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів простроченої 1316 та нараховано пеню у розмірі 3875,13 (0,1% суми недоїмки).

Згідно з розрахунком податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1996,80 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1437,65 грн пені.

21.01.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1680 та нараховано пеню у розмірі 4134,02 грн (0,1% суми недоїмки).

Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1781,46 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1282,65 грн пені.

21.10.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1407 та нараховано пеню у розмірі 4128,06 грн (0,1% суми недоїмки).

Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1996.80 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1437,65 грн пені.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до рішення ГУ ДПС у Львівській області від 17.11.2023 податковим органом протиправно нарахована пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 1.03.2020 по 23.02.2022 в сумі 21237,84 грн, що суперечить вимогам пункту 9-11.1, 9-21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

Також податковим органом протиправно нарахована пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 в сумі 15291,09 грн, що суперечить положенням пп. 9 прим. 21 та 9 прим. 22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, якими встановлено кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій - 01.08.2023, а саме контролюючими органами не застосовуються штрафні санкції за порушення законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вчинені в період з 24.02.2022 по 31.07.2023 на підставі зазначених пунктів, та припиняється нарахування пені.

Щодо рішення відповідача від 17.11.2023 № 2646313012416 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 5858,72 грн, суд зазначає наступне.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464).

Суд встановив, що 28.08.2023 року ОСОБА_1 погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки в сумі 39 679,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 17.11.2023 № 2646313012416 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 5858,72 грн є правомірним та не підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Відповідно до частини 5 статті 25 Закону №2464-VI вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Отже, вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, виноситься з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі Інструкція № 449), у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій, податковий орган протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають (вручають) вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за формою згідно з додатком 6 до Інструкції № 449 (для платника - юридичної особи).

Аналіз наведених вище положень ст. 25 Закону № 2464-VІ та розділу VІ Інструкції № 449 зумовлює висновок, що податковий орган має сформувати і надіслати (вручити) вимогу про сплату боргу (недоїмки) на всю суму недоїмки, яку платник єдиного внеску має на кінець календарного місяця. У випадку збільшення суми боргу (недоїмки) загальний порядок формування вимоги не змінюється, але наступна вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Таким чином суми боргу в сумі 51014,85 грн, які визначені у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301 з урахуванням періоду з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) та періоду з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період), є невірним, оскільки позивачу за ці пільгові періоди протиправно нараховано пеню за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 в сумі 36528,93 грн.

Відтак, відповідачем протиправно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає, що відповідачем не було надано належні докази на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, приймаючи оскаржувані рішення відповідач не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд встановив, що між ОСОБА_1 та адвокатом Вовчак Романою Ярославівною укладено договір про надання правничої допомоги № 05/06/01 від 05.06.2024 року (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1, 1.2 Договору Адвокат зобов`язується за завданням Клієнта здійснити представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах, в порядку, та обсязі, встановлених Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надання правоничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Правничою допомогою в розумінні цього Договору є представництво Клієнта у справі щодо оскарження рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 Договору передбачено, що відповідно до предмету цього Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплатити адвокату вартість правничої допомоги (Гонорар).

Згідно з п. 3.1 Договору гонорар за надання правничої допомоги становить 5000,00 грн, що охоплює надання послуг на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Гонорар сплачується двома частинами: 3000,00 грн сплачується до подання позовної заяви до суду; 2000,00 грн сплачується протягом 5 днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції.

23.09.2024 року адвокат сформувала рахунок на оплату № 23/09 на суму 3000 грн.

28.09.2024 року позивач сплатила 3000 грн як оплату за надані послуги.

04.11.2024 року адвокат сформувала рахунок на оплату № 04/11 на суму 2000 грн.

05.11.2024 року сторони підписали акт наданих послуг, згідно з яким Адвокатом в інтересах Клієнта, згідно з Договором, у повному обсязі виконано зобов`язання у справі № 380/17356/24 на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

При визначенні розміру витрат на правову допомогу суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Вказана справа є незначної складності, типовою, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах.

Суд ураховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн вважає справедливим відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними та скасування рішень підлягає до часткового задоволення.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 в частині нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 в сумі 36528,93 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2000 грн витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2025.

СуддяБрильовський Роман Михайлович