Рішення № 124729333, 24.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16657/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Довгань Володимир Ігорович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та прийняти рішення відповідно до п.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007, та призначити пенсію за вислугою років відповідно до пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням пільгової вислуги, яка становить 24 роки 10 місяців 01 день.

Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами. Позивача згідно з наказом Львівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 48) від 01.12.2016 № 79/ОС/ВП-16 з 05.12.2016 звільнено в запас через хворобу. З 06.12.2016 позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Позивач 10.07.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Однак відповідач листом від 24.07.2024 №18301-19215/Л-52/8-1300/24 повідомив про відмову, мотивуючи тим, що згідно з витягом з Наказу Львівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області від 01.12.2016 № 79/ОС/ВП-16, вислуга років на день звільнення (05.12.2016) у календарному обчисленні складає 19 років 00 місяців 02 дні. Порушення відповідачем права позивача на належний соціальний захист зумовило звернення до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років, передбачене пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, оскільки на момент звільнення позивач мав вислугу років у календарному обчисленні лише 19 років 00 місяців 02 дні, при необхідних 23 календарних роки 6 місяців і більше. Для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом № 2262-XII розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом № 2262-XII не передбачено. Звернув увагу на зміну з 16.02.2022 правового регулювання спірних правовідносин, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» внесено зміни, згідно з якими, на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у поясненні заперечив аргументи відповідача, наведені у відзиві. Вказав, що згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.06.2024 у справі № 260/4588/23 та від 04.07.2024 у справі № 620/4538/23, моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби. Редакція Порядку № 393 згідно з постановою КМУ від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» застосовується лише щодо осіб, які звільнились під час її дії зі служби та не застосовується щодо осіб, які звільнились до набрання нею чинності, згідно з постановою Верховного Суду від 15.04.2024 у справі № 140/11144/23. Вказує, що на час звільнення позивача зі служби 05.12.2016 вислуга позивача у календарному обчисленні складала 19 років 00 місяців 01 день, а у пільговому обчисленні 24 роки 10 місяців 01 день і діяла редакція п.п.1, 2, 3 Порядку № 393, яка передбачала врахування пільгової вислуги для призначення пенсії за вислугою років.

Ухвалою від 05.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач 22.08.2024 (вх. № 16934ел) подав відзив на позовну заяву.

Позивач 09.10.2024 (вх. № 75077) подав пояснення.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 359507, виданої 23.02.2017 Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи, ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в ОВС.

Наказом Львівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 48) від 01.12.2016 № 79/ОС/ВП-16 позивача з 05.12.2016 звільнено в запас ЗСУ за п.1 пп.2 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Згідно з цим же ж наказом, а також відповідно до розрахунку вислуги років від 05.12.2016, вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить: 19 років 00 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні: 24 роки 10 місяців 01 день.

Згідно з протоколом за пенсійною справою № 1306015884 (Державний департамент з питань виконання покарань) від 06.12.2016, позивачу призначено пенсію по інвалідності у розмірі 40% сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Позивач 10.07.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, про що свідчить відмітка пенсійного органу на заяві про її реєстрацію.

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 24.07.2024 № 18301-19215/Л-52/8-1300/24 повідомило позивача, що згідно з витягом з Наказу Львівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області від 01.12.2016 № 79/ОС/ВП-16, вислуга років на день звільнення (05.12.2016) у календарному обчисленні складає 19 років 00 місяців 02 днів. З урахуванням викладеного, підстави для призначення пенсії позивачу за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ відсутні.

Вважаючи дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 2 цього Закону визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до положень пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Отже, положеннями статті 12 Закону № 2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби ( у період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року) та вислуга років - 23 календарних роки і більше.

Статтею 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 цього ж Закону встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених вимог Закону № 2262-XII постановою № 393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок № 393; в редакції, яка діяла на день звільнення позивача зі служби 06.12.2016).

Зазначена постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема і на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції.

За приписами підпункту «г» пункту 3 вказаного Порядку № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Суд зауважує, що спірним у цій справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до частини дев`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17, і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону у частині призначення пенсії за вислугу років зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, який сформував такі правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393».

При цьому, суд звертає увагу, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

При цьому, моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби (05.12.2016).

Наведена правова позиція відповідає висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 10.06.2024 у справі № 260/4588/23 та від 04.07.2024 у справі № 620/4538/23, та спростовує доводи відповідача про врахування змін у правовому регулюванні питання обчислення вислуги років, внесених постановою Уряду від 16.02.2022 № 119, що набули чинності з 19.02.2022.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.

Відповідно до абз.1 п.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі Порядок № 3-1), днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

Як встановлено судом, позивач, отримуючи пенсію по інвалідності, 10.07.2024 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Станом на день звільнення вислуга років позивача становить: у календарному обчисленні: 19 років 00 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні: 24 роки 10 місяців 01 день.

Відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років, виходив з того, що у нього відсутня необхідна для призначення пенсії календарна вислуги років 23 роки і більше.

При цьому відповідачем як органом, що призначає пенсії, не вимагалось доопрацювання поданих позивачем документів для призначення пенсії за вислугу років, у тому числі подання додаткових документів.

Суд робить висновок, що позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні на день звільнення становить 24 роки 10 місяців 01 день, що не заперечується самим відповідачем, то, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ набув право на призначення пенсії за вислугою років.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року (далі - Порядок № 3-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Згідно з пунктом 17 Порядку № 3-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 10.07.2024 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перевести його на пенсію на підставі пункту «а» ст.12 Закону № 2262-XII, з урахуванням його вислуги років у пільговому обчисленні.

Як встановлено судом, заява позивача від 10.07.2024 фактично не була розглянута відповідно до Порядку № 3-1 та відповідач не прийняв рішення, як того вимагає пункт 17 вказаного Порядок № 3-1.

За встановлених обставин, вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII та про зобов`язання прийняти рішення відповідно до п.17 Порядку № 3-1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаний обов`язок не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому дії пенсійного органу щодо неналежного розгляду заяви позивача від 10.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII є протиправними, тому перша позовна вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги і також підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII та прийняти рішення відповідно до п.17 Порядку № 3-1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому суд виходив з того, що відсутність прийнятого відповідачем відповідно до п.17 Порядку № 3-1 рішення за результатами розгляду заяви позивача від 10.07.2024 унеможливлює задоволення другої позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII, з урахуванням пільгової вислуги, оскільки суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить призначення пенсії.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII та прийняти рішення відповідно до п.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома