Ухвала суду № 124729251, 23.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

23 січня 2025 рокусправа № 380/20996/24

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Кудли Д.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Мукан Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22.08.2023 №18807/13-01-24-09, №18810/13-01-24-09, №18811/13-01-24-09, №18812/13-01-24-09.

Ухвалою суду від 16.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

В поданій заяві про усунення недоліків позовної заяви, позивач зазначила, що податкові-повідомлення рішення від 22.08.2023 №18807/13-01-24-09, №18810/13-01-24-09, №18811/13-01-24-09, №18812/13-01-24-09 винесені у період дії п.102.9, ст. 102 ПК України, тому строк на їх оскарження має вважатися зупиненим із врахуванням п. 56.21 ст. 56 ПКУ, у разі коли норма цього кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім цього, зазначила, що для підготовки позовної заяви необхідні спеціальні знання у галузі правознавства, тому позивач звернулася у Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги, щодо призначення адвоката. 10.10.2024 Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_1 , призначено адвоката згідно доручення з надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» №017/06.1/10171.

11.10.2024 позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень подано у Львівській окружний адміністративний суд.

Також вказала, що у період існуючого спору різко погіршився стан здоров`я позивачки, що унеможливило вживання активних дій для вирішення спору. Просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 30.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27.11.2024 за вх.№87839 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.11.2024 за вх.№87846 від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначив, ОСОБА_1 на поштову адресу ( АДРЕСА_1 ) було надіслано копію наказу від 26.04.2023 № 1534-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » та повідомлення від 27.04.2023 за № 95, надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення через АТ «Укрпошта», що підтверджується інформацією про відстеження пересилання поштового відправлення за номером штрихкодового ідентифікатора 27.04.2023 № 8030046613100. Лист повернувся з відміткою « Повернення за закінченням терміну зберігання» 29.05.2023. Відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, платник податків фізична особа підприємець ОСОБА_1 вважається належним чином повідомлена про час та місце проведення перевірки. До суду позивачка звернулася 11.10.2024, пропустивши шестимісячний строк звернення, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України. Приписами абз. 2 пункту 42.5 ст. 42 ПК України визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. При цьому Кодекс не містить вимоги щодо відслідковування чи доведення податковим органом факту отримання листа платником або його представником. Таким чином, достатнім підтвердженням належного надіслання податкових повідомлень-рішень є сам факт направлення таких платнику.

Звертає увагу суду також на те, що відповідно до п.45.1 ст.45 Податкового кодексу України, платник податків фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вимогою про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, які повернені у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 122 КАС України, тому, відповідач вважає, що позовна заява у даній справі повинна бути залишена без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 28.11.2024 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/20996/24 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 17 грудня 2024 року о 10:00 год.

16.12.2024 за вх.№02148 від позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

17.12.2024 за вх.№92769 від позивачки надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

31.12.2024 за вх.№96275 від представника позивача надійшло клопотання, в якому зазначив, що позивачка скористалася правом досудового врегулювання спору на підставі ст. 56 Податкового кодексу України та подала до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 22.08.2023 №18807/13-01-24-09, №18810/13-01-24-09, №18811/13-01-24-09, №19912/13-01-24-09. Рішенням ДПС України від 14.11.2023 №34046/6/99-00-06-01-03-06 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.08.2023 №18807/13-01-24- 09, №18810/13-01-24-09, №18811/13-01-24-09, №19912/13-01-24-09 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Рішення ДПС України від 14.11.2023 №34046/6/99-00-06-01-03-06 скеровано на адресу позивачки 14.11.2023 з повідомлення про вручення, та вручено особисто 13.12.2023. Позовну заяву згідно з штампом канцелярії позивачем подано 11.10.2024. Таким чином, ОСОБА_1 при зверненні до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2023 №18807/13-01-24-09, №18810/13-01-24-09, №18811/13-01-24-09, №19912/13-01-24-09 пропущено місячний строк для звернення до адміністративного суду, який обчислюється з 13.12.2023, а позов подано лише 11.10.2024.

Зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, а тому адміністративний позов слід залишити без розгляду.

09.01.2025 за вх.№1759 від позивачки надійшло клопотання про залучення спеціаліста.

09.01.2025 за вх.№1760 від позивачки надійшли доповнення до заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Зазначила, що в силу свого стану здоров`я, вживала заходи для захисту свої порушених прав на належну податкову перевірку первинної бухгалтерської документації, також звертає увагу, що є особою з інвалідністю ІІІ групи, зігдно висновків лікарів. Вказала, що 31.07.2023 подала заяву-скаргу, щодо неправомірних дій відповідача по складанню акту №16396/13-01-24-09/2286015021 від 16.06.2023 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, просила перервати перевірку так як повідомлення про перевірку не отримала, тому не могла подати первинні документи. Контролюючий орган відмовив провести повторно перевірку, а заяву-скаргу залишив без розгляду. У березні 2024 року повторно звернулася із заявою-клопотанням про проведення додаткової перевірки ФОП ОСОБА_1 , однак ГУ ДПС у Львівській області повідомило про відсутність підстав для проведення повторної перевірки. В подальшому 13.05.2024 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом в якому просила визнати протиправними дії ГУ ДПС у Львівській області щодо проведення невиїзної документальної перевірки, за результатами якої прийнято протиправні рішення та скасувати акт документальної перевірки.

Також позивач зазначила, що в межах даної справи отримала копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.08.2023. Вказує, що відповідач у клопотанні не надає підтверджуючих документів, щодо надсилання ППР від 22.08.2023. У матеріалах справи наявні лише підтвердження надсилання наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 №534-ПП, які надіслано 27.04.2023 рекомендованим листом, однак у трекінгу поштових відправлень дані про відправлення рекомендованих листів відсутні, оскільки такі не зареєстровані у системі. Підтвердження надсилання на адресу позивача оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідачем не надано, що свідчить про ускладнення можливості оскарження таких у встановлені строки. Просить поновити строк звернення до суду.

16.01.2025 за вх.№3705 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

22.01.2025 за вх.№8297 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

В засіданні суду позивач та її представник просили суд поновити строк звернення до суду.

Відповідач явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив. Протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи як безпідставного.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до таких висновків

Згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ч. 2 ст. 118 КАС України).

Згідно ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

При цьому, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

З матеріалів справи слідує, що позовні вимоги у даному спорі стосуються правомірності прийняти відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 вказав, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Верховним Судом зазначено, що численні юридичні наслідки, які з огляду на положення Податкового кодексу України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов`язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов`язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов`язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов`язання стають неузгодженими. У зв`язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.

З вищевикладеного вбачається, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду у випадку не здійснення досудового адміністративного оскарження до вищого податкового органу, а тому такий строк визначається пунктом 2 статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2023 у справі №640/1355/21 зазначив: таким чином, враховуючи, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження щодо усіх податкових повідомлень-рішень, строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що до податкових повідомлень-рішень Кодексом адміністративного судочинства України та Податковим кодексом України встановлені наступні види строків звернення до суду у справах даної категорії:

- шість місяців якщо позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору;

- три місяці якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору, однак рішення за результатами скарги не було прийнято або не було направлено скаржнику;

- один місяць якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги.

Отже, визначальним при вирішенні питання дотримання строків звернення до адміністративного суду є встановлення дати коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, судом встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 08.02.1018 по 17.02.2021 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, за результатами якої складено акт від 16.06.2023 №16396/13-01-24-09/ НОМЕР_1 .

Акт перевірки від 16.06.2023 №16396/13-01-24-09/ НОМЕР_1 скеровано рекомендованим листом ФОП ОСОБА_1 (поштова квитанція №7902613112528) на податкову адресу платника та вручено особисто платнику 25.07.2023 (згідно сайт Укрпошти).

ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області надіслано заяву від 31.07.2023 №1 щодо незгоди з висновками акта перевірки від 16.06.2023 №16396/13-01-24-09/ НОМЕР_1 та з проханням провести повторну перевірку.

ГУ ДПС у Львівській області залишено без розгляду заяву ФОП ОСОБА_1 від 31.07.2023 №1 у зв`язку з відсутністю підстав для проведення повторної перевірки, а саме ненадання до заяви-скарги документів, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов`язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів, документів, які стосуються здійснення підприємницької діяльності з 08.02.2018 по 17.02.2021, про що повідомлено платника листом від 11.08.2023 №23731/6/13-00-24-09. Даний лист скеровано рекомендованим листом позивачу (поштова квитанція №7902613327362) на податкову адресу платника та вручено особисто платнику 08.09.2023.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Львівській області сформовані ППР від 22.08.2023 №18810/13-01-24-09 форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням на суму 21550,28 грн та 5387,57 грн застосованих штрафних санкцій, №18807/13-01-2409 форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням на суму 258603,46 грн та 64650,87 грн застосованих штрафних санкцій, №18811/13-01-24-09 форма «ПС» про збільшення грошового зобов`язання за штрафною санкцією у розмірі 340 грн, №18812/13-01-24-09 форма «ПС» про збільшення грошового зобов`язання за штрафною санкцією у розмірі 1020 гривень.

ФОП ОСОБА_1 подано скаргу від 12.09.2023 б/н (вх. ДПС №31107/6 від 18.09.2023) на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.08.2023 №18810/13-01-24-09, №18807/13-01-24-09, №18811/13-01-24-09, №18812/13-01-24-09.

За результатами розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення від 14.11.2023 №34046/6/99-00-06-01-03-06, яким залишено без змін ППР ГУ ДПС у Львівській області від 22.08.2023 №18810/13-01-24-09, №18807/13-01-24-09, №18811/13-01-24-09, №18812/13-01-24-09, а скаргу без задоволення.

Копію рішення від 14.11.2023 №34046/6/99-00-06-01-03-06, позивачем отримано 13.12.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового відправлення (а.с. 216, том ІІІ).

Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду 11.10.2024, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Суд зауважує, що з огляду на подання скарги щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до ДПС України, слід прийти до висновку про те, що такі були отримані позивачкою, а тому твердження щодо їх не отримання, суд вважає безпідставним.

Оцінюючи причини пропуску строку звернення до суд, суд зазначає таке.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Щодо твердження позивача про дію п. 102. ст. 102 ПК України.

Закон від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнив статтю 102 пунктом 102.9, яким передбачив, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У зв`язку з прийняттям Законів від 24 березня 2022 року № 2142-IX та від 12 травня 2022 року № 2260-IX цей пункт викладений у наступній редакції: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, за цією нормою, перебіг відповідних строків, крім тих, що окремо передбачені ПК України, зупинений.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року №2260-ІХ (далі - Закон №2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, підпункт 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладений у наступній редакції:

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Необхідно зазначити, що ПК України оперує терміном "оскарження рішення" не лише в контексті адміністративного оскарження, а й судового оскарження, про що свідчать безпосередні положення статті 56 ПК України (Оскарження рішень контролюючих органів). Згідно з практикою Верховного Суду, саме цими положеннями визначений строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення в разі використання процедури адміністративного оскарження.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 03.04.2023 у справі №640/12898/21 та від 01.06.2023 у справі №300/4156/22, яка підлягає обов`язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, зважаючи на наведене законодавство, сформовані Верховним Судом підходи щодо строків звернення до суду необхідно зазначити, що в період спірних правовідносин діяли такі строки на звернення до суду з позовом щодо податкових повідомлень-рішень в разі використання процедури адміністративного оскарження:

- з 7 березня по 26 травня 2022 року - без обмеження строку;

- з 27 травня 2022 року - 1 місяць.

Як встановлено судом з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом 22.08.2023, а тому доводи позивача про не пропущення строку звернення до суду є необґрунтованими.

У постанові у справі № 240/27663/23 від 21.02.2024 Верховний Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

З огляду на зазначене, не заслуговують на увагу твердження позивачки про те, що для підготовки позовної заяви остання користувалась послугами безоплатної правової допомоги, оскільки, як встановлено судом, рішення за результатами розгляду скарги отримано 13.12.2023, а за наданням безоплатної правничої допомоги позивач звернулась в серпні 2024 року.

Щодо посилань позивачки про стан її здоров`я, то суд зауважує, що нею не наведено аргументів щодо об`єктивної неможливості подання позовної заяви у визначені процесуальним законом строки і не надано жодних доказів на підтвердження пропуску цього строку через такі обставини.

Отже, суд зауважує, що доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, з підстав, наведених судом вище.

З огляду на вказане, встановивши, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

З таких підстав, суд вважає, що у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити, а клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

У зв`язку з цим, позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, необхідно залишити без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Керуючись ст.ст.240, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.

Залишити без розгляду адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 3515,60 грн, сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції №83 від 25.09.2024.

Роз`яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, він має право на повторне звернення до адміністративного суду, у загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.01.2025.

СуддяСподарик Наталія Іванівна