Рішення № 124729184, 23.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17307/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Буженко Юрій Сергійович, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подачі рапорту), - у зв`язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, а саме ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково;

- зобов`язати відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подачі рапорту), - у зв`язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, а саме ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.

Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами. Позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ), який входить до складу НОМЕР_4 навчального центру (в/ч НОМЕР_1 ). Вказує, що звернувся до в/ч НОМЕР_3 із рапортом, який зареєстрований 09.05.2024, про звільнення з військової служби у зв`язку із наявністю матері ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-18 АБ №130411. Відповідач листом від 02.07.2024 повідомив позивача про те, що матеріали для звільнення позивача за сімейними обставини повернуті без реалізації у зв`язку із змінами до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які у редакції від 18.05.2024 викладені таким чином: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я». Позивач зазначає, що оскільки рапорт був зареєстрований 09.05.2024, то такий повинен бути розглянутий за нормами Закону в редакції, чинній саме на момент подання рапорту. Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що 18.05.2024 набули чинності зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX. У зв`язку з цим підстава для звільнення з лав Збройних Сил України, яку зазначив в рапорті позивач (наявність матері із числа осіб з ІІ групою інвалідності), змінилась. Позивачу для звільнення з військової служби за зміненою підставою потрібно підтвердити необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю. Оскільки норма, що регулює підстави звільнення з військової служби зазнала змін, зокрема така підстава для звільнення, як наявність другої групи інвалідності у матері, змінилась, тому для звільнення з військової служби відповідно до нових правил позивач зобов`язаний був також підтвердити необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю. Станом на час розгляду військовою частиною рапорту позивача та прийняття рішення по його суті, законодавство чітко вимагало наявності такої умови для звільнення, як підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю та надати документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 16.08.2024 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 28.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 13.09.2024 (вх. №68363) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 18.09.2024 (вх. №69604) подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Старший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ), який входить до складу НОМЕР_4 навчального центру (Військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 (серія НОМЕР_5 ) його матір`ю є ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 2-18 АБ №130411) ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи на підставі загального захворювання. Інвалідність встановлена безстроково.

ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_3 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-Х (в редакції до 18.05.2024) у зв`язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, а саме ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.

Рапорт ОСОБА_1 зареєстрований в/ч НОМЕР_3 09.05.2024 за вх. №7154 та скерований на опрацювання до в/ч НОМЕР_1 (вих. №2488 від 13.05.2024).

Представник позивача 25.06.2024 звернувся з адвокатським запитом до в/ч НОМЕР_3 та в/ч НОМЕР_1 про результати розгляду рапорту ОСОБА_4 про звільнення його з військової служби.

Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного листом від 02.07.2024 №4164 у відповідь на адвокатський запит повідомила, що рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_1 був зареєстрований в/ч НОМЕР_3 (№7154 від 09.05.2024). Подання на звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 встановленими порядком було скеровано на опрацювання до в/ч НОМЕР_1 (вих. №2488 від 13.05.2024).

За результатами опрацювання подання в/ НОМЕР_6 матеріали для звільнення за сімейними обставинами старшого лейтенанта ОСОБА_1 були повернуті без реалізації до в/ч НОМЕР_3 (вх. №916 від 08.06.2024) у зв`язку із змінами, внесеними до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме:

редакція до 18.05.2024:

«у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи»

редакція з 18.05.2024:

«необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я»

Враховуючи наведене вище, старшому лейтенанту ОСОБА_1 необхідно надати документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд.

Вважаючи поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Положеннями частин першої та шостої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, у частині четвертої якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).

Суд звертає увагу, 18.05.2024 набули чинності зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції від 18.05.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 Закону №2232-ХІІ (в редакції від 18.05.2024) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Позивач ОСОБА_1 , який проходить військову службу, звернувся із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент подачі рапорту) у зв`язку із наявністю у нього матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 АБ №130411 позивач).

Як встановлено судом, рапорт ОСОБА_1 був зареєстрований в/ч НОМЕР_3 09.05.2024 за вх. №7154 та скерований на опрацювання до в/ч НОМЕР_1 (вих. №2488 від 13.05.2024).

Згідно до пункту 8 Розділу ІІІ «Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі» Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 (далі Порядок №531) початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Тобто, Порядок №531 передбачає початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Згідно з пунктом 9 Розділу III Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

Згідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 по справі № 9931/315/20 сформулювала висновок, відповідно до якого за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду та беручи до уваги те, що рапорт позивачем був поданий та зареєстрований в/ч НОМЕР_3 09.05.2024, тобто до внесення змін у Закон № 2232-ХІІ, то такий повинен розглядатись за нормами, чинними на момент подачі рапорту.

Всупереч викладеному, відповідач розглянувши рапорт позивача, який зареєстрований 09.05.2024, листом від 02.07.2024 повідомив, що такий повернуто без реалізації у зв`язку із змінами до статті 26 Закону №2232-ХІІ, які набули чинності 19.05.2024.

Відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції Закону від 04.05.2024, тобто на момент подання рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: у зв`язку із наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Отже, враховуючи те, що у позивача є матір, яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 АБ №130411 є інвалідом ІІ групи, а з рапортом про звільнення з військової служби позивач звернувся до внесення змін до статті 26 Закону 2232-ХІІ, то відповідно до вимог абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону від 04.05.2024) у нього є право на звільнення з військової служби.

Тому повернення рапорту позивача без реалізації не відповідає нормам абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону 2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання звільнити позивача з військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Відповідно до пункту 241 Положення № 1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

За змістом пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

Суд зазначає, що прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту позивача належить до виключної компетенції відповідача.

Отже, вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби виходить за межі повноважень адміністративного суду при вирішенні цього публічно-правового спору.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що повернення рапорту позивача про звільнення з військової служби без реалізації не відповідає вимогам абз. 4, пп. «г» п. 2 частини 4 статті 26 Закону (в редакції на момент подання рапорту) та визначених частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання таких дій протиправними.

Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги і підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, зареєстрований 09.05.2024, на підставі абз. 4, пп. «г», п. 2, частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на момент подання рапорту) та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) щодо повернення зареєстрованого 09.05.2024 рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про звільнення з військової служби у запас на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання рапорту), у зв`язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, а саме ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) повторно розглянути зареєстрований 09.05.2024 рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про звільнення з військової служби на підставі вимог абз. 4 пп. «г» п. 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання рапорту) та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома