Рішення № 124728745, 23.01.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/8130/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вул. Народна, б. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063)

до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.12.2024 №110130008995 «Про відмову в перерахунку»;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровградській області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», обчисливши пенсію державного службовця з 04.12.2024 року, з урахуванням складових заробітної плати для призначення пенсії державного службовця зазначених у довідках Кропивницької митниці від 03.12.2024 № 7.22-22/29; від 03.12.2024 № 7.22-22/30.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 протиправно відмовлено позивачу переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу», оскільки на час звернення до пенсійного органу позивач досяг визначеного законом віку, набув необхідну кількість страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років. Позивач вважає, що виконав всі умови передбачені законодавством для призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». На підставі наведеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою від 24.12.2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с. 18). Ухвалу відповідачам доставлено в особистий електронний кабінет системи «Електронний суд» 25.12.2024.

Відповідач-1 у наданому відзиві зазначив, що враховуючи відсутність у позивача стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, а періоди роботи в органах митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, в межах наданих повноважень та на підставі чинного законодавства України було прийнято рішення від 10.12.2024 №110130008995 (а.с. 22-25).

Від представника відповідача-2 07.01.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у переведенні з одного виду пенсії на інший, так як позивач на 01.05.2016 року не мав стажу на відповідних посадах державної служби, а отже право на призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року у нього відсутнє. Крім того, наголошено, що відповідачем-2 жодних управлінських рішень щодо спірних питань не приймалось. До відзиву додано копію пенсійної справи позивача (а.с. 26-113).

13.01.2025 року відповідач-1 на адресу суду надіслав копію спірного рішення від 10.12.2024 №110130008995 (а.с. 114-118).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4), з 09.02.2022 року отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 04.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою (а.с. 102 зв.-103) про перехід на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу».

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.12.2024 №110130008995 відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу» через відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до посад державної служби. Вказане рішення обґрунтоване тим, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби.

Вважаючи вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII вік і страховий стаж.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Як встановлено судом, підставою для відмови позивачу у переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно оскаржуваного рішення було відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, з посиланням на те, що згідно статті 3 Закону №889-VIII його дія не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Так, зазначається, що згідно записів трудової книжки, позивач з 04.05.1993 по 29.12.2023 працював в органах Митної служби України. Наявний запис про прийняття присяги державного службовця 07.06.1995, відомості про присвоєння рангу державного службовця після прийняття присяги відсутні. Таким чином, на думку відповідача, для зарахування періодів роботи в органах Митної служби України до стажу державної служби підстави відсутні, оскільки у період роботи у вказаних органах позивачу присвоювалися спеціальні звання. Оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби, передбачений Постановою №622, право на призначення пенсії за віком згідно Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» на думку відповідача-1 у позивача відсутнє.

Таким чином, спірним в даній справі є питанням зарахування до стажу державної служби часу перебування особи на службі в митних органах.

Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно із приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Зі змісту записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 09.07.1984 вбачається (а.с. 6-9), що позивач з 04.05.1993 по 29.12.2023 працював на різних посадах у Кіровоградській митниці, які підпадають під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону №3723-XII.

Позивачем у період роботи 07.06.1995 року прийнято Присягу державного службовця, про що також здійснено запис в трудовій книжці, було присвоєно спеціальні звання радник митної служби 3 рангу та 2 рангу та ранги державного службовця.

Згідно статті 342 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.

У період спірних правовідносин загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначав Закон №3723-XII.

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-XII застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначає статус державної митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Митний кодекс України.

Згідно зі статті 569 Митного кодексу України, посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.

Таким чином, посадові особи митних органів, які займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Частиною першою статті 588 Митного кодексу України (у редакції, чинній впродовж періоду роботи позивача в митних органах) пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Висновки аналогічного характеру викладено в постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18, від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Так, відповідно до пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб митних органів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб митних органів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», передбачені і Митним кодексом України.

Відповідно до статті 573 Митного кодексу України, посадовим особам митних органів присвоюються такі спеціальні звання: 1) дійсний державний радник митної служби; 2) державний радник митної служби I рангу; 3) державний радник митної служби II рангу; 4) державний радник митної служби III рангу; 5) радник митної служби I рангу; 6) радник митної служби II рангу; 7) радник митної служби III рангу; 8) інспектор митної служби I рангу; 9) інспектор митної служби II рангу; 10) інспектор митної служби III рангу; 11) інспектор митної служби IV рангу; 12) молодший інспектор митної служби. Спеціальні звання митної служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Суд також враховує Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 №405-VII, який є чинним на сьогоднішній день, прямо встановлює, що період роботи (служби) посадових осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у митних органах та організаціях, зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу».

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 №405-VIII встановлено співвідношення між спеціальними званнями працівників митниць та органів доходів і зборів.

Так, звання «Інспектор митної служби 1 рангу» відповідає званню «Інспектор податкової та митної справи I рангу», «Радник митної служби 3 рангу» відповідає званню «Радник податкової та митної справи III рангу», «Радник митної служби 2 рангу» відповідає званню «Радник податкової та митної справи II рангу», «Радник митної служби 1 рангу» відповідає званню «Радник податкової та митної справи I рангу».

Спеціальне звання інспекторів митної служби та радників митної служби відповідають рангам державних службовців згідно додатку №6 Порядку про співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306.

Додатком 13 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання «Радник митної служби IІ рангу», яке присвоєне позивачу прирівнюється до 5 рангу державного службовця.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідачів про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби.

За таких обставин позивач має стаж понад 30 років роботи в митних органах, який підпадає під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», а період роботи позивача в митних органах з 04.05.1993 по 29.12.2023 має бути зарахований до стажу державної служби.

Суд враховує, що зважаючи на те, що позивач досяг віку, передбаченого Законом №1058, станом на 01.05.2016 працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, має страховий стаж понад 30 років, відтак набув право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

З огляду на зазначене, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.12.2024 №110130008995 прийняте відповідачем-1 без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Спірним рішенням позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з підстав не зарахування її роботи у митних органах до стажу держаної служби у зв`язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-1 перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з 04.12.2024 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим вимоги щодо обчислення пенсії державного службовця з 04.12.2024 року, з урахуванням складових заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, зазначених у довідках Кропивницької митниці від 03.12.2024 № 7.22-22/29 та від 03.12.2024 № 7.22-22/30 є передчасними, оскільки на час розгляду цієї справи спірний період роботи ще не зарахований до стажу державної служби позивача, а матеріали справи не містять доказів того, що за цим рішенням суду пенсійний орган здійснить перерахунок пенсії без врахування зазначеного вище, а відтак задоволенню не підлягають

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 16).

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.12.2024 №110130008995 про відмову в переведенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити переведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII, зарахувавши до його стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах України 04.05.1993 по 29.12.2023, провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII, з 04.12.2024 (з врахуванням виплачених сум) та винести відповідне рішення з врахуванням правових висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, установлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО