Рішення № 124725810, 27.01.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Справа № 280/10821/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягала у не розгляді рапорту №1453/2605 від 02.09.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт № 1453/2605 від 02.09.2024.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачем подано рапорт № 1453/2605 від 02.09.2024, в якому він просив відповідача продовжити йому лікування та направити його до військового шпиталю, в зв`язку з погіршенням стану здоров`я після отриманих травм у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 16.04.2024 під час виконання позивачем службових обов`язків, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Однак, відповідачем рішення за результатами розгляду рапорту не прийнято, про результати розгляду рапорту позивача не повідомлено. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

06 грудня 2024 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву, Військова частина НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, і такими, що не підлягають задоволенню з наступного. Після закінчення курсу лікування, та виписки з лікувального закладу 29.06.2024 позивач відомостей про продовження лікування до Військової частини НОМЕР_1 не надавав. Для продовження проходження військової служби після завершення лікування позивач не повернувся. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 221 від 07.08.2024 ОСОБА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , з 06.08.2024 вважається таким, що не прибув після лікування, (самостійно залишив частину), з 07.08.2024 знято з усіх видів забезпечення, виключений з продовольчого забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 04.08.2024. Позивач 02.09.2024 звернувся через ТЦК з рапортом № 1453/2605 від 02.09.2024 в якому він просив направити його до військового шпиталю для проходження ВЛК. У зв`язку з тим, що місце перебування ОСОБА_1 невідоме, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 221 від 07.08.2024 позивач вважається таким, що не прибув після лікування, (самостійно залишив частину) з 07.08.2024, рапорт позивача був не погоджений, про що позивача проінформовано у відповідь на адвокатський запит. Питання отримання направлення на проходження ВЛК можливе у разі прибуття позивача до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 . Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

08 січня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з відзивом на позову заяву із наступних підстав. У відзиві відповідач не спростовує того, що ним не було надано відповіді на рапорт № 1453/2605 від 02.09.2024, в якому позивач просив відповідача продовжити йому лікування та направити його до військового шпиталю, в зв`язку з погіршенням стану здоров`я, чим відповідач допустив бездіяльність. На задоволенні позовних вимог позивач наполягає.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач, є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

16.04.2024 ОСОБА_1 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду під час виконання службових обов`язків, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Позивач отримав низку травм, які включають ушкодження м`яких тканин на обличчі, верхній та нижній кінцівках, а також у ділянці спини та правого плечового суглобу. Ушкодження характеризуються як рвані рани, забої, садна та інші пошкодження, що залучають кілька Ділянок тіла. Окрім цього, зафіксовано часткову втрату зуба, що також пов`язано з отриманими травмами. Наявність закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ) та струс головного мозку (СГМ), вказує на суттєве пошкодження голови, що входить до комплексу отриманих тілесних ушкоджень.

Позивач направлений на лікування до військово-медичного центру Північного регіону. Згідно з виписки медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4478 з 16.04.2024 по 23.04.2024 ОСОБА_1 перебував на лікуванні. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я, на підставі направлення від військової частини НОМЕР_1 № 1643/1432м/с від 28.05.2024, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 156 від 03.06.2024 позивач вибув на госпіталізацію до військової частини НОМЕР_2 . Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 361 в період з 14.06.2024 по 29.06.2024 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КНП «Госпіталь ветеранів війни» ЗОР.

Позивачем направлено рапорт № 1453/1864 від 26.06.2024, в якому він просив відповідача продовжити йому лікування та направити його до військового шпиталю, в зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Після закінчення курсу лікування 29.06.2024 позивач був виписаний, що підтверджено випискою з медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 361, та повідомленням військової частини НОМЕР_2 вх. № 6754 від 29.06.2024.

Не отримавши жодної відповіді, щодо результатів розгляду № 1453/1864 від 26.06.2024, позивачем направлено повторно рапорт №1453/2571 від 30.08.2024, щодо направлення його до військового шпиталю.

В подальшому, позивач подав рапорт №1453/2605 від 02.09.2024, в якому просив направити його до військової частини НОМЕР_2 для проходження ВЛК, з метою визначення ступеню придатності до військової служби в ЗСУ.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду поданого рапорту №1453/2605 від 02.09.2024, вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, згідно пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402: військовослужбовців до військової служби; а також з метою визначення: потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Відповідно до п. 6.1. розділу 6 Положення №402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII охорона здоров`я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов`язків військової служби.

Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. Військовослужбовці, резервісти під час служби у військовому резерві щорічно проходять медичний огляд, стосовно них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Відповідно до підпункту 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом ГК ЗСУ від 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція №124), зі змінами та доповненнями, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з підпунктом 3.11.6. Інструкції №124, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

При цьому, 08.08.2024 набрав чинності Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 (далі - Порядок №531).

Зазначений Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Зокрема, з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку (п.2 розділу ІІ Порядку №531).

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Згідно з п. 8 розділу ІІІ Порядку №531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Таким чином, розгляд рапорту відбувається за встановленою процедурою та в межах визначених Порядком №531 строків.

Судом встановлено, що позивачем 02 вересня 2024 року подано на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт щодо направлення його до військового шпиталю в/ч НОМЕР_2 для проходження ВЛК, з метою визначення ступені придатності до військової служби в ЗСУ.

Отримання вказаного рапорту відповідачем не заперечується та не є спірним під час цього судового розгляду.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження прийняття відповідачем рішення за поданим позивачем рапортом.

Суд звертає увагу, що розглянутим вважається той рапорт, за яким прийнято вмотивоване рішення та це рішення або відповідь доведені до військовослужбовця належним чином.

Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.

Відтак, відповідачем поданий позивачем рапорт не було розглянуто протягом визначеного Порядком №531 строку та вмотивоване рішення за результатами розгляду не прийнято.

Крім того, суд враховує, що необхідність звернення представника позивача до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом викликана вже допущеною відповідачем бездіяльністю щодо не розгляду поданого рапорту, а так само внаслідок неприйняття жодного рішення за поданим позивачем рапортом, тому надання відповідачем листа у відповідь на адвокатський запит не є належним та вмотивованим рішенням по розгляду вказаного рапорту.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини допущеної відповідачем бездіяльності в частині не розгляду рапорту позивача від 02.09.2024 про направлення його для проходження медичного огляду.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 належним чином не розглянула рапорт позивача від 02.09.2024 про направлення його до військового шпиталю в/ч НОМЕР_2 для проходження ВЛК, з метою визначення ступені придатності до військової служби в ЗСУ, та не прийняла будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, тому в контексті спірних правовідносин необхідно зобов`язати відповідача розглянути зазначений рапорт та прийняти відповідне рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

У позовній заяві представник позивача зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №810/2760/17.

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи не надано жодних документів.

При цьому, позовна заява не містить жодних посилань на неможливість подання доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу до ухвалення рішення суду, як і не містить заяви про те, що такі докази будуть надані позивачем після ухвалення рішення суду в порядку ч.7 ст.139 КАС України.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягала у не розгляді рапорту ОСОБА_1 №1453/2605 від 02.09.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 № 1453/2605 від 02.09.2024 та прийняти відповідне вмотивоване рішення за результатом розгляду.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 27.01.2025.

Суддя Б.В. Богатинський