Рішення № 124722775, 28.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Справа № 160/34190/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046150016560 від 24.12.2024р., яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 з 18 грудня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки по батькові заявниці ( ОСОБА_2 російською мовою) має розбіжність з по батькові заявниці згідно паспорту ( ОСОБА_3 російською мовою); - період роботи з 15.06.1995 по 16.01.1997 згідно довідки від 04.11.2024 №202-01/06, оскільки по батькові особи ( ОСОБА_2 російською мовою) має розбіжність з по батькові заявниці згідно паспорту ( ОСОБА_3 російською мовою)

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію по Списку №2 відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення з 18 грудня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на призначення пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснено відповідачам про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Згідно наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідач 1 позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Зокрема, зазначив, що прийняте ним рішення про відмову позивачу призначенні пенсії відповідає фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не має.

Від відповідач 2 правом на надання відзиву не скористався, на вимогу суду надав відмовну пенсійну справу позивача.

Позивач надав суду відповідь на відзив, згідно змісту якої не погоджується з доводами викладеними у відзиві на позов, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

18 грудня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення.

Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №046150016560 від 24.12.2024 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

Згідно змісту вказаного рішення:

Відмова в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 18.12.2024.

Пенсійний вік відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 55 років. Вік заявниці 51 рік 10 місяців.

Необхідний страховий стаж відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Страховий стаж особи становить 24 роки 6 місяців 20 днів.

Пільговий стаж за Списком №2 становить 18 років 1 місяць 13 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки по батькові заявниці ( ОСОБА_2 російською мовою) має розбіжність з по батькові заявниці згідно паспорту ( ОСОБА_3 рокійською мовою); - період роботи з 15.06.1995 по 16.01.1997 згідно довідки від 04.11.2024 №202-01/06, оскільки по батькові особи ( ОСОБА_2 російською мовою) має розбіжність з по батькові заявниці згідно паспорту ( ОСОБА_3 російською мовою).

За доданими документами до пільгового стажу не зараховано період роботи з 09.12.1999 по 19.03.2000 та з 20.03.2005 по 17.04.2005 за період роботи в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» згідно довідки від 17.12.2024 №55-1986, оскільки наявні перерви в атестації робочих місць за умовами праці.

За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років та недосягненням пенсійного віку 55 років».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 3 Закону України Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:

а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За правилами статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), (надалі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Суд зазначає, що згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач був працевлаштований у наступних періодах:

- 01.091988-25.06.1993 навчання СПТУ №37, м. Кривий Ріг диплом 30099298 від 25.06.93;

- 30.07.1993 прийнята у сортопрокатний цех №1, сортувальником здавальником металу 1 розряда (розпор № 26 від 30.07.93);

- 09.09.1993 переведена у навчально-виробничу ділянку учнем машиніста крана металургійного виробництва (розпор № 88 від 07.09.93);

- 24.11.1993 звільнена за власною ініціативою (розпор № 10 від 24.11.1993);

- 15.06.1995 прийнята до енергоцеху на ділянку КСЦВ учнем-помічником машиніста турбокомпресорів на період відсутності основного працівника (розпор № 97 від 15.06.1995);

- 04.10.1995 переведена по енергоцеху на ділянку КСЦВ помічником машиніста компресорних устаткувань 3 розряду (розпор №140 від 04.10.1995);

- 16.01.1997 звільнена за власним бажанням по догляду за дитиною до 14 років (розпор №10 від 20.01.1997);

- 14.03.1997 призначено допомогу по безробіттю (наказ №634 від 14.03.1997);

- 14.09.1997 припинено виплату допомоги по безробіттю (наказ №2900 від 15.09.97);

25.12.1997 поновлено виплату допомоги по безробіттю (наказ №1199 від 27.02.1998);

- 17.06.1998 припинено допомогу по безробіттю (наказ №3939 від 17.07.1998);

- 08.09.1978 Державний учбово-виробничий комбінат зарахована на курси підготовки парикмахерів (наказ №223 від 08.09.1998);

- 10.12.1998 звільнена у зв`язку із закінченням навчання та присвоєнням кваліфікації парикмахер (наказ №1297 від 10.12.1998);

- 02.10.1999 прийнята у Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» транспортировщиком 3 розряду у ЦРМП;

- 08.04.2000 Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» перетворено у ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь»;

- 12.01.2006 ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» перетворено у ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг»;

- 14.06.2007 ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» перетворено у ВАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг»;

- 26.04.2011 - ВАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» перетворено у ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг»;

- 01.07.2012 переведена у ЦРМП транспортировщиком 3 розряду на ділянку по ремонту металургійного устаткування (наказ №513 від 29.06.2012);

- 10.04.2014 переведена у ЦКРМА транспортировщиком 3 розряду на ділянку по ремонту металургійний печей (наказ № 6 від 03.01.2024);

- 08.06.2025 за рахунок численності ділянки по ремонту металургійних печей ЦКРМА створена ділянка №2 (ремонт металургійних печей) ділянка ЦКРМА у ремонтному виробництві (розпор №108 від 06.05.2015);

- 28.03.2017 переведена до ЦПС машиністом крану металургійного виробництва 3 розряду (розпор №45 від 27.03.2017);

- 07.12.2017 переведена в ЦПС машиністом крана металургійного виробництва 3 разряда конвеєрного цеха, кранова служба Виробництво і технологія (розпор №1156 від 05.12.2017);

- 11.07.2018 звільнена за власною ініціативою (розпор №16 від 12.07.2018).

- 06.06.2019 розпочато виплату допомоги по безробіттю (наказ №НТ190612 від 12.06.2019);

- 10.07.2019 припинено виплату допомоги по безробіттю (наказ №НТ190711 від 11.07.2019);

- 27.12.2020 прийнято складальником (код КП 8141)у ТОВ «Персонал ренесанс»(наказ №359/22 від 24.12.2020);

- 23.07.2021 звільнено за угодою сторін (наказ №204/5 від 23.07.2021).

Так, дослідивши трудові книжки позивача, судом встановлено, що усі записі внесені розбірливо, зрозуміло, з посиланням на накази та інші документи, як на підставу внесення запису.

Такі саме відомості підтверджено довідкою №55-1986 від 17.12.2024 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у архівних довідках від 04.11.2024 №203-01/06, від 11.11.2024 №159-01/06 ДП «Кривбасшахтозакриття», у архівній довідці б/н б/д ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», та витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також згідно архівної довідки ДП «Кривбасшахтозакриття», від 04.11.2024 №202/01-06 ОСОБА_1 з 15.09.1995 по 03.10.1995 перебувала учнем машиніста турбокомпресорів, та з 04.10.1995 по 16.01.1997 помічником машиніста компресорних установок.

При цьому, відмовляючи у зарахуванні періодів роботи згідно трудової книжки № НОМЕР_3 , відповідач зазначив у рішенні про написання у трудових книжках та паспорті позивача різних по батькові на російській мові « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 ».

Проте, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з позицією Верховного Суду Суд, викладені у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Зазначене свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Позивач має відповідні записи у трудових книжках щодо своєї трудової діяльності, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.

Помилки в заповненні трудової книжки та недотримання роботодавцем встановленого на той час порядку заповнення трудової книжки не можуть нівелювати відомості трудової діяльності та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним стажу, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

При цьому, за наявності обставин зазначення у трудових книжках та паспорті позивача різної форми по батькові на російській мові, суд зауважує, що рік народження, прізвище та ім`я особи позивача збігається з даними трудових книжок та паспорту, що дає змогу ідентифікувати особу позивача в тій мірі, в якій дозволяють надані суду документи.

Отже, суд вважає безпідставними висновки пенсійного органу щодо причин не зарахування позивачу до страхового стажу згідно трудової книжки № НОМЕР_3 та не врахування довідки від 04.11.2024 №202-01/06 розбіжності у по батькові позивача викладеного російською мовою у трудовій книжці, паспорту та довідці від 04.11.2024.

Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою правильності заповнення довідок про заробітну плату, належне зберігання архівної документації, або неможливості підтвердження даних зазначених у трудовій книжці через надзвичайні або непереборні події, у тому числі війни чи ведення бойових дій на території, де розташоване підприємство, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами довідок про заробітну плату, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку їх заповнення.

При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Суд звертає увагу, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці та підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при її заповненні.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Тому, рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а також період роботи з 15.09.1995 по 16.01.1997 згідно довідки від 04.11.2024 №202-01/06, оскільки по батькові заявниці ( ОСОБА_2 російською мовою) має розбіжність з по батькові заявниці згідно паспорту ( ОСОБА_3 рокійською мовою) є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв`язку із чим також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , та згідно довідки ДП «Кривбасшахтозакриття» від 04.11.2024 №202/01-06.

При цьому позивач не ставить перед судом питання щодо зарахування цих періодів до пільгового стажу за Списком №2, однак просить у позові призначити йому пільгову пенсію за Списком №2.

Разом з тим, відповідачем -1 у оскаржуваному рішенні викладені також і інші висновки «за доданими документами до пільгового стажу не зараховано період роботи з 09.12.1999 по 19.03.2000 та з 20.03.2005 по 17.04.2005 за період роботи в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» згідно довідки від 17.12.2024 №55-1986, оскільки наявні перерви в атестації робочих місць за умовами праці».

При цьому, позивачем у позові не наведені доводи в обґрунтування порушення її прав щодо незарахування наведених періодів до пільгового стажу позивача, проте, позивач просить у позові визнати протиправним та скасувати рішення у повному обсязі.

Враховуючи, що у позові не викладено заперечень позивача із висновками відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів з 09.12.1999 по 19.03.2000 та з 20.03.2005 по 17.04.2005, у суду відсутні підстав надавати таким висновкам відповідача відповідну правову оцінку, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, виходячи із підстав та предмета даного позову суд позбавлений можливості встановлювати інші обставини, які не входять до предмета доказування у даній справі, тому, єдиним правильним та таким, що не буде свідчити про перебирання на себе дискреційних повноважень пенсійного органу, способом захисту права позивача в даній справі є зобов`язати відповідача - 1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 18.12.2024 з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів позивача про врахування під час вирішення даного спору Рішення КСУ від 23.01.2020 №1-р/2020, суд зазначає, що це питання є передчасним для вирішення його в межах даної справи, оскільки судом наразі не встановлюються обставини щодо наявності підстав для призначення пенсії позивачу.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд також відмовляє, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.

Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ухваленого у справі рішення, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача -1.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області №046150016560 від 24.12.2024 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у призначенні пенсії в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а також період роботи з 15.09.1995 по 16.01.1997 згідно довідки від 04.11.2024 №202-01/06.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , та згідно довідки ДП «Кривбасшахтозакриття» від 04.11.2024 №202/01-06.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 18.12.2024 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 28.01.2025 року.

Суддя Н.Є. Калугіна