Вирок № 124720406, 28.01.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/454/25

Провадження № 1-кп/487/431/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

секретаря: ОСОБА_2

за участі прокурора: ОСОБА_3

представника потерпілого: ОСОБА_4

обвинуваченої: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Миколаєві кримінальне провадження, внесеному до ЄРДР № 12024152030000430 від 12.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, із професійно технічною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 11.11.2024 о 14:43 год., знаходячись на зупинці громадського транспорту «Курортна» на перехресті вулиць Крилова та Курортна у місті Миколаєві разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 , здійснили посадку до тролейбусу «ДНІПРО Т-203» №0036 Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», який слідував за маршрутом №7, під керуванням ОСОБА_7 , де розмістились на задньому місці для пасажирів.

Перебуваючи у салоні вказаного тролейбуса, який являється громадським місцем, у присутності інших громадян, у тому числі жінок та малолітніх дітей, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, демонструючи явну неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставляючи себе іншим громадянам, порушуючи правила проїзду у громадському транспорті, ОСОБА_5 почав гучну розмову із свідком . ОСОБА_6 , із використанням нецензурної лайки, що змусило пасажирів тролейбуса, які сиділи поруч, змінити зайняті ними місця.

Пасажир тролейбуса ОСОБА_8 , з метою припинення протиправних дій ОСОБА_5 , почав робити зауваження щодо недопустимості такої поведінки у громадському транспорті у присутності жінок та дітей, однак ОСОБА_5 на зауваження не відреагував та продовжував вчиняти хуліганські дії, а саме виражатись нецензурною лайкою, в результаті чого пасажири тролейбуса почали скаржитись на його дії водію ОСОБА_7 ..

В подальшому, о 14:50 годині, водій ОСОБА_7 зупинила тролейбус на зупинці громадського транспорту «Спорткомплекс «Надія» та, вийшовши з ведійської кабінки, направилась до ОСОБА_5 , який продовжував знаходитись із свідком ОСОБА_6 , з метою припинення його протиправних дій та перевірки наявності проїзного документу. Окрім того, зі свого місця підвівся ОСОБА_8 , який також направився до місця, де знаходились ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_6 .

Підійшовши до вказаних осіб, ОСОБА_8 в чергове зробив зауваження ОСОБА_5 щодо недопустимості протиправної поведінки та запропонував йому та свідку ОСОБА_6 вийти з тролейбуса, а ОСОБА_7 вказала, що усі їхні дії фіксуються на камерах відео спостереження. Після даних зауважень, ОСОБА_6 залишив тролейбус, а ОСОБА_5 у грубій формі відмовився припинити свої хуліванські дії та добровільно залишити громадський транспорт, при цьому ображаючи ОСОБА_8 нецензурною лайкою. Далі, ОСОБА_8 , намагаючись припинити хуліганські дії ОСОБА_5 , узяв останнього за руку з метою вивести його з громадського транспорту.

ОСОБА_5 , продовжуючи свої хуліганські дії, з метою опору ОСОБА_8 , який намагався припинити його хуліганські дії, почав пручатись та наніс один удар рукою в область тулуба ОСОБА_8 , спричинивши останньому фізичний біль, та використовуючи нецензурну лайку, всіляко опирався спробам ОСОБА_8 та, в подальшому, іншого невстановленого під час досудового розслідування пасажира, якого на допомогу закликала водій ОСОБА_7 , припинити його хуліганські дії, тобто чинив їхнім діям активний опір.

В подальшому, після того, як ОСОБА_8 та невстановлений під час досудового розслідування чоловік виштовхали ОСОБА_5 з тролейбуса, останній свої хуліганські дії не припинив та, перебуваючи біля задніх дверей тролейбуса, продовжив звертатись нецензурною лайкою до ОСОБА_8 , який перебував біля дверей та не давав змоги ОСОБА_5 повернутись до тролейбуса. У цей же час ОСОБА_7 , яка повернулась до кабіни водія тролейбуса, зачинила двері з метою продовження руху по маршруту.

ОСОБА_5 у цей же час, продовжуючи свої хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, демонструючи явну неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Спорткомплекс Надія» на вулиці Генерала Олекси Алмазова у місті Миколаєві, узяв із землі камінь, та діючи умисно, усвідомлюючи можливість створення загрози життю та здоров`ю пасажирів, об 14:52 годині кинув його у вікно тролейбуса, в результаті чого віконне скло зазнало пошкоджень, чим спричинено Комунальному підприємству Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» матеріальний збиток на суму 6847,30 грн., та його було знято з маршруту, а пасажирів пересаджено в інший транспортний засіб.

Таким чином, хуліганські дії ОСОБА_5 , які виразились у порушенні громадського порядку та правил проїзду у громадському транспорті, тривалий час та вперто не припинялись, супроводжувались особливою зухвалістю, яка виразилась у висловлюваннях нецензурною лайкою у присутності інших пасажирів, у тому числі жінок та малолітніх дітей, а також пошкодженні майна КП ММР «Миколаївелектротранс», та були пов`язані з опором громадянам, які намагались припинити його хуліганські дії.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив всі обставини скоєння кримінального правопорушення, свою вину в скоєному визнав повністю. У вчиненому щиро кається та визнає вину.

Крім того, обвинувачений заявив про те, що він з доказами, добутими органами досудового слідства в підтвердження його провини згоден, їх не оспорює і просить суд в судовому засіданні їх не досліджувати.

Представник потерпілої сторони в судовому засіданні зазначив, що КП ММР «Миколаївелектротранс» обвинуваченим завдана матеріальна шкода в розмірі 6847,30 грн., яку останній зобов`язався відшкодувати у добровільному порядку, щодо призначення міри покарання підтримав позицію сторони обвинувачення та просив не застосовувати реальне покарання та призначити обвинуваченому іспитовий строк.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого, дослідження доказів щодо речових доказів, процесуальних витрат та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.Дії обвинуваченого, суд вважає за необхідне кваліфікувати за ч. 3 ст. 296 КК України, а саме як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, поєднане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує вимоги пунктів 1 та 2постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога та психолога не перебуває, раніше не судимий. До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання судом не вбачаються та стороною обвинувачення в обвинувальному акті не зазначено.

Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у розмірі, визначеному санкцією ч.3ст.296 КК України.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 (справа №753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, щозаконодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, усвідомлення останнім протиправності своєї злочинної поведінки, щире каяття, дані про особу винного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, тому в силу ст.75 КК України останнього можливо звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Саме таке покарання суд вважає справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута.

В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст.349,368,370, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі із випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід не обирати.

Речовий доказпо справі,а самекамінь,розміром 10х 10см знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбаченихст. 394 КПК України,до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити сторонам.

Суддя ОСОБА_1