Рішення № 124719943, 28.01.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9417/24

(2/199/877/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200512877. Відповідно до умов кредитного договору, ПАТ «Банк Михайлівський» надав ОСОБА_1 у користування кредитні кошти в розмірі 10200,00 грн., із встановленим строком користування з 22.04.2016 року по 22.04.2021 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за вказаним кредитним договором.

Позивач зазначає, що банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, у той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у погоджений сторонами строк. Станом на 23 жовтня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 24485,00 грн., із яких: 8099,46 грн. заборгованість за кредитом; 16385,54 грн. заборгованість за відсотками. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на його користь разом із сумою збитків з урахуванням 3% річних 2206,04 грн та сумою збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 10680,81 грн, а також просить відшкодувати понесені судові витрати, що складаються із витрат на правову допомогу та витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачеві надіслано ухвалу про відкриття провадження по справі, іншим учасникам справи надіслано копії позовної заяви та додані до неї документи.

Відповідачу визначено строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачеві роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів із дня отримання відзиву відповідача на позов.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи які беруть участь у справі, не викликались.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200512877. Відповідно до умов кредитного договору, ПАТ «Банк Михайлівський» надав ОСОБА_1 у користування кредитні кошти в розмірі 10200,00 грн., з встановленим строком користування з 22.04.2016 року по 22.04.2021 рік, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами (а.с.29-35).

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року (а.с.40-42), що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за вказаним кредитним договором (а.с.17-28).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №200512877 від 22.04.2016 року на суму 24485,00 грн., що складається із 8099,46 грн. заборгованості за тілом кредиту, 16385,54 грн. заборгованості за відсотками (а.с.46 зворот).

Заборгованість відповідача за кредитним договором №200512877 розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів (а.с.40-42,46 зворот).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частина 1 ст. 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частина 1 ст. 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів і користування ними та обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, які підтверджуються випискою по особових рахунках (а.с.47-115), суд визнає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 24485,00 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з 8099,46 грн. заборгованості за тілом кредиту та 16385,54 грн. заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Заборгованість відповідача за кредитним договором №200512877 від 22.04.2016 року - 24485,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних 2206,04 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 10680,81 грн. Разом заборгованість становить 37371,85 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, наданим позивачем (а.с.13-14).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

В силу вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, за змістом наведених норм права, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином,враховуючи вищевикладене,суд вважаєстягнути із ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ДіджиФінанс» заборгованістьза кредитнимдоговором №200512877від 22.04.2016року урозмірі 37371,85грн.,із яких:24485,00грн.-заборгованість закредитним договором№200512877від 22.04.2016року;10680,81грн.-сума збитківінфляційних втратза несвоєчасневиконання кредитнихзобов`язань;2206,04грн.- сума збитків з урахуванням 3% річних.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (§ 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (§ § 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

До позовноїзаяви ТОВ«Діджи Фінанс»долучено:договір пронадання правовоїдопомоги №26від 15.02.2024року (а.с.43-45);додаткову угодудо Договору№26про наданняправової допомогивід 15.02.2024року (а.с.39);детальний описробіт (наданихпослуг),виконаних Адвокатськимбюро «АнастасіїМіньковської»,необхідних длянадання правчиної(правової)допомоги (а.с.46);акт пропідтвердження фактунадання правчиної(правової)допомоги від24.09.2024року (а.с.117), відповідно до яких сума оплати за надані адвокатські послуги становить 7000,00 гривень та понесена позивачем..

Однак, як встановлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» у частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 207, 549, 551,626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №200512877 від 22.04.2016 року у розмірі 37371 (тридцять сім тисяч триста сімдесят одну) гривню 85 копійок, з яких: 24485,00 грн. - заборгованість за кредитним договором №200512877 від 22.04.2016 року; 10680,81 грн. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань; 2206,04 грн. - сума збитків з урахуванням 3% річних.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422(двітисячі чотиристадвадцять дві)гривні 40копійок витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову, - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко