Рішення № 124718685, 22.01.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/767/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 32 544,03грн. та судові витрати.

Свої вимоги обгрунтовує наступним.

Відповідач не належно виконує свої зобов`язання за договором № 00019059453 від 23.05.2019 про надання споживчого кредиту, укладеного із ТОВ "ФК "Форза".

Позивач також зазначав, що ТзОВ ФК "Форза" свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику кредит у розмірі 8 289грн з кінцевим терміном погашення не пізніше 21.06.2019р.

30.11.2020 року між ТзОВ "ФК "Артеміда-Ф" та ТзОВ «Фінансова компанія "Форза" був укладений договір факторингу №20201130-Ф, за умовами якого ТзОВ «ФК "Форза" згідно з умовами якого позивач має право грошової вимоги до відповідача.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 28.02.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 23.05.2019 між ТОВ "ФК "Форза" та ОСОБА_1 укладено Договір позики №00019059453. Договір укладений в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті: https://mycredit.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ "ФК "Форза" та акцептована відповідачем 23.05.2019 шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію» та ч.1 ст. 205 ЦК України) заявки на укладення договору №00019059453 від 23.05.2019 про прийняття пропозиції укласти договір позики.

Відповідно до п.3 договору позики №00019059453, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У п.5 договору позики передбачено, що сума позики становить сума кредиту складає 8289грн. строком на 30 днів до 21.06.2019р. Процентна ставка в день1,5 % , процентна ставка за кожен день у разі прострочення 2,5%. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики та у випадку дострокового її повернення підлягають відповідному перерахунку.

За умовами договору позики №00019059453 від 23.05.2019 грошові кошти передавались шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, вказаний ним при оформленні договору позики. Вказаний договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт1.6договору).

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано укладення договору шляхом прийняття публічної пропозиції (оферти) засобами електронного підпису одноразовим ідентифікатором, то суд приходить до переконання, що вказаний договір був укладений між сторонами.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Як стверджує позивач, 30.11.2020р. між ТОВ "ФК "Форза" та ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" укладено Договір факторингу №20201130-Ф,, за яким відбулося відступлення права грошової вимоги на користь ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" який набув статусу кредитора.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "ФК"Форза" в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова установа перерахувала на картковий рахунок НОМЕР_1 кредитні кошти у розмірі 8289 грн., а останній зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

У справі відсутні дані про виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання за цим договором.

З урахуванням взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, який ним не виконувався належним чином, та обов`язковості договору для сторін, доводи позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 8 289грн кредиту та 3707,70грн. заборгованості за відсотками є підставними та позов в цій частині підлягає до задоволення.

Також частковому задоволенню підлягає сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення від простроченої суми 8289 грн., за період з 28.07. 2020 року по 23.02.2022 року, а саме: 2059,58 грн. інфляційні втрати.

Розглядаючи вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 18 537,75грн, суд виходить з наступного.

Договір факторингу та витяг з реєстру прав вимоги до нього, які є похідними від договору, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості в цій частині. Оскільки за положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому установлені у своїй сукупності обставини свідчать щодо непідтвердженості позивачем позовних вимог у розмірі 18 537,75грн, що має наслідком відмови у позові в цій частині.

Разом з цим, відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому справа вирішується за наявними матеріалами. Водночас неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягару доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).

Також, позивачем заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу .

За умовами п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд у Постанові від 12 січня 2023 року (справа № 908/2702/21), здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, (вказані статті за своїм змістом є ідентичними до ст.137 та 141 ЦПК України) дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (ч.ч.3-5 ст.141 ЦПК України). При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України (ч.4 ст.137 ЦПК України), де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

За приписами ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У підтвердження понесення судових витрат позивач надає договір про надання правничої допомоги № 20240214/1 від 14.02.2024 року, укладений між адвокатом Дзундза О.В. та позивачем для захисту інтересів клієнта у даній справі та розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у даній справі, яка складає 9 000,00 грн., за наступні послуги: оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документи у ході розгляду справи.

У Постанові Верховного Суду у від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом вказаних вище послуг. Вказаний спір належить до категорій малозначних справ, розгляд справи проводився без повідомлення (виклику) сторін, про що позивачем заявлено вказане клопотання, щодо вирішення вказаного спору існує безліч судової практики, зокрема Верховного Суду, яка є сталою, підготовка позовної заяви для професійного досвідченого адвоката не складає дуже багато часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, а також беручи до уваги часткове задоволення позову суд прийшов переконання, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 4000 гривень. Отже заява підлягає частковому задоволенню.

У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 1500 грн. судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" заборгованість в розмірі 14 056 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн. 28коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" судовий збір пов`язаний з розглядом справи у сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф", ЄДРПОУ: 42655697, місцезнаходження: 79013, м.Львів, вул.С.Бандери, 87, оф.54.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: М. Я. Адамович