Рішення № 124717057, 27.01.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8981/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі судового засідання Штогрині В.-Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Яресько Тарас Віталійович (04071, м. Київ, а/с 2, РНОКПП: НОМЕР_2 ), до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» (юридична адреса: 79019, м. Львів, вул. Під Дубом, 26 А, код ЄДРПОУ: 41614728) про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 20000 грн., судових витрат в розмірі 968,96 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 22.04.2024 року позивач помилково перерахував на рахунок, що належить ТОВ «ЛІГЛ», грошові кошти з власного карткового рахунку в розмірі 20000 грн. Позивач зазначає, що при введенні в систему реквізитів платежу було помилково вказано неправильний номер банківської картки, внаслідок чого кошти надійшли неналежному отримувачу. АТ КБ «Приватбанк» повідомив позивачу, що повернути кошти може отримувач платежу ТОВ «Лігл». 10.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно набутих коштів згідно ст. 1212 ЦК України. Проте, кошти повернуті не були. Тому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2024 року відкрито загальне провадження у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.12.2024 року закрито підготовче провадження та справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги просили задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачу надсилались копія ухвали суду та копія позовної заяви з додатками рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації. Судові повістки відповідачу скеровувалися рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації. У судове засідання 27.01.2025 року відповідач не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації. Згідно з інформацією поштового відстеження лист повернувся за зворотною адресою у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Суд вжив всіх можливих заходів для належного і вчасного повідомлення відповідача про судові засіданні, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п.4 ч.8 ст.128, ч.9 ст.130 ЦПК України, вважаються належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення чи про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин , суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності представника позивача та відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК Українивизначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22.04.2024 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «ЛІГЛ» грошові кошти з власного карткового рахунку в розмірі 20 000 грн., що стверджується копією платіжної інструкції від 22.04.2024 року № 9339-9541-5782-1800.

10.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЛІГЛ» із заявою про повернення безпідставно набутих коштів згідно ст. 1212 ЦК України. З поданої заяви вбачається, що позивач звертався в банк із проханням повернути платіж у зв`язку із помилковою оплатою, проте АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що повернути кошти може отримувач платежу ТОВ «Лігл».

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні врегульовані Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591- ІХ (Закон № 1591-ІХ).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591-ІХ дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації.

Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591-ІХ).

Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі (п. 52 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591-ІХ).

Пунктами 42, 43 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591-ІХ визначено, що неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормамиглави 83 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) , від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21), особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Згідно з копією платіжної інструкції від 22.04.2024 року ОСОБА_1 було перераховано на рахунок ТОВ «ЛІГЛ» грошові кошти з власного карткового рахунку в розмірі 20 000 грн.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження правомірності набутих грошових коштів у розмірі 20000 грн., перерахованих позивачем на рахунок ТОВ «ЛІГЛ». При матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо укладення договорів між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІГЛ». Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами виникнення правовідносин з позивачем, не доведено того факту, що ОСОБА_1 звертався до ТОВ «ЛІГЛ» для надання йому послуг.

Судом встановлено факт перерахування грошових коштів у сумі 20000 грн. ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «ЛІГЛ» 22.04.2024 року, що підтверджується копією платіжної інструкції від 22.04.2024 року. Даних щодо наявності правових підстав для набуття таких грошових коштів ТОВ «ЛІГЛ» суду не надано. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт безпідставного набуття грошових коштів. Відомості про повернення вказаної грошової суми позивачу при матеріалах справи відсутні. Відповідач в судове засідання не з`явився та не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про збагачення відповідача за рахунок позивача без наявності на те правових підстав, передбачених законодавством, іншими правовими актами чи правочинами. Відтак, безпідставно набуті грошові кошти відповідачем без належної правової підстави підлягають поверненню позивачу відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів п.13 ч.3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Верховного суду від 02.12.2021 року у справі 280/5176/20 зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

До матеріалів справи долучено договір про надання правничої (правової) допомоги № 24134 від 12.07.24 р.; копію ордера про право на надання правничої (правової) допомоги; акт приймання передачі послуг № 1 від 29.10.2024 року, відповідно до якого адвокатом була надана правнича допомога за повернення безпідставно набутих грошових коштів ТОВ «ЛІГЛ» від 22.04.2024 року, загальна вартість наданих послуг становить 10000 грн.; детальний опис наданих послуг згідно з договором про надання правової допомоги № 24134 від 12.07.2024 року; копію квитанції № 29/10/24 від 29.10.2024 року про оплату ОСОБА_1 наданої правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) передбачено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

При цьому, чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який просить стягнути з відповідача позивач в сумі 10000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, яку суд вважає адекватним розміром, з врахуванням рівня складності справи, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду стороною документів, їх значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 258,259, 263 -265, 351-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Яресько Тарас Віталійович (04071, м. Київ, а/с 2, РНОКПП: НОМЕР_2 ), до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» (юридична адреса: 79019, м. Львів, вул. Під Дубом, 26 А, код ЄДРПОУ: 41614728) про стягнення безпідставно набутих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» (юридична адреса: 79019, м. Львів, вул. Під Дубом, 26 А, код ЄДРПОУ: 41614728) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 20000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» (юридична адреса: 79019, м. Львів, вул. Під Дубом, 26 А, код ЄДРПОУ: 41614728) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» (юридична адреса: 79019, м. Львів, вул. Під Дубом, 26 А, код ЄДРПОУ: 41614728) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є. Радченко