Рішення № 124714145, 27.01.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6926/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

29 листопада 2024 року, представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» адвокат Столітній М.М. звернувся до суду з названим позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідачки на користь позивачів борг, який станом на 29.11.2024 р. становить 28842,82 грн., з яких 10188,93 грн. тіло кредиту, 18248,37 грн. проценти за користування кредитом та 405,52 грн. нараховані проценти за 2 календарних дні, а також витрати на правову допомогу 10000 грн. та судовий збір у сумі 2422,40 грн., посилаючись на невиконання останньою умов кредитного електронного договору № 6733571 від 04.06.2023 р., укладеного між відповідачкою та ТОВ «Авентус Україна», що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується протоколом електронного підпису, і які в подальшому, за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 р. відступили права вимоги за вказаним договором позивачам.

В резолютивній частині позову, представник позивачів підтримав позов, який просив розглянути без його участі в спрощеному порядку (а.с. 16).

У визначений ухвалою суду від 16.12.2024 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачка відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надала, хоча доступ до вказаних матеріалів судової справи та ухвали суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України було надано в системі «Електронний суд» за письмовим клопотанням представниці відповідачки адвоката Зачепіло З.Я. з проханням про відкладення судовому засідання для надання відзиву на позов, а також направлялись за останньою відомою судові адресою зареєстрованого місця проживання відповідачки, що підтверджується довідкою ВАДР ГУДМС України в Одеській області від 11.12.2024 р., згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 26.01.20218 р. за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 167-173).

На підставі ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач не подав відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2 ст. 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З матеріалів позову вбачається, що 04.06.2023 р. між ТОВ «Авентус Україна», які є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ФК № 870 від 28.02.2017 р., видане НБУ та ліцензією на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, видану розпорядженням Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.03.2017 р. № 756 та відповідачкою за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір № 6733571 про надання споживчого кредиту (кредитного договору), укладеного відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 р. та розміщених на сайті останніх, попередньо, уклавши паспорт споживчого кредиту (а.с. 27-42).

Так, за умовами кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 11000 грн (п. 1.3. кредитного договору); строк кредиту 360 днів зі сплатою процентів за його користування кожні 30 днів, під 1,99% в день, дата повернення кредиту вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору, (п. 1.4. Кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Аветус Україна» свої зобов?язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало повністю, надавши останній кредит в сумі 11000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору, знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов : якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для споживача як для учасника Програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим договором. Якщо споживач є учасником Програми лояльності розмірі зниженої процентної ставки зазначений в договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в договорі. Якщо споживач не є учасником Програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв`язку з чим цей підпункт договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для споживача.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується:у межахстроку кредиту,вказаного вп.1.4цього договору; у межахнового строкукредиту,якщо відбуласяпролонгація заініціативою споживача,відповідно доп.4.2договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Так, в період з 04.06.2023 р. по 26.05.2024 р. відповідачкою здійснено оплату на рахунок первісного кредитора у розмірі 11124,70 грн., з яких на оплату тіла кредиту спрямовано 811,07 грн. та на оплату процентів за користування кредитом 10313,63 грн. згідно детального розрахунку заборгованості на оплат, здійснених відповідачкою, вказаних у картці обліку договору (розрахунок заборгованості).

Крім цього, позивачами нараховано проценти за 2 календарних дні (27.05.2024 р. по 28.05.2024 р.) у сумі 405,52 грн.

27.05.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом та позивачами, як фактором, було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, за умовами якого клієнт відступив факторові права грошової вимоги за Кредитним договором № 6733571 від 04.06.2023 р., про що ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідачку шляхом направлення на її електронну пошту, вказану у договорі відповіде повідомлення.

Однак, станом на 29.11.2024 р. становить 28842,82 грн., з яких 10188,93 грн. тіло кредиту, 18248,37 грн. проценти за користування кредитом та 405,52 грн. нараховані проценти за 2 календарних дні, передбачених договором, що підтверджується карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) (а.с. 45-65).

ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (позивачі) є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022 р., видане НБУ та витягм з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в тому числі і на надання послуг факторингу, яка була видана позивачам НБУ від 24.01.2022 р.

В зв`язку з чим, позивачі мають право на укладення договору факторингу, будучи новим кредитором відповідача за вказаним вище кредитним договором.

Підпунктом 3 п. 5.1. кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.

Згідно п. 1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор (позивачі) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід?ємною частиною цього договору (а.с. 69-75,79-107).

Суд встановив, що після придбання права вимоги до відповідачки, позивачами не здійснювалось додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за кредитним договором, що підтверджується карткою обліку договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, ст. 629 ЦК України встановлює, що договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статті 546,549 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов?язання неустойкою.

Згідно ст. 552 ЦК України, сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов?язку в натурі, а також не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов?язання.

Відповіднодо приписівст.625ЦК України-боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 1054,1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 етапі 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» - електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним стапею 12 цього Закону - є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 етапі 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, що мається у даному випадку, шляхом підписання вищевказаного кредитного договору відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 7-11).

Так, після прийняття первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачці, їй було зроблено пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання та після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого відповідач отрима кредит в сумі 11000 грн. на свою платіжну карту, що підтверджується вищевказаною довідкою про перерахування коштів.

Відповідно до ч. 2. ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписи ст.ст. 526,527,530 ЦК України передбачають, що зобов?язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов?язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов?язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 512 ЦК України встановлює, що кредитор у зобов?язанні - може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України - предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, до позивачів, відповідно до укладеного договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.20234 р. перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 6733571 від 04.06.2023 р. у розмірі 28842,82 грн., з яких 10188,93 грн. тіло кредиту, 18248,37 грн. проценти за користування кредитом та 405,52 грн. нараховані проценти за 2 календарних дні

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Суд наголошує - в Україні визнається і діє принцип Верховенства Права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України - цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК Українивказано, що зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Зобов?язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивачів всієї суми кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, підтвердженого вищевказаними письмовими доказами і таким, що підлягає задоволенню повністю.

В зв?язку з розглядом даної справи в суді, позивачі понесли наступні витрати : сплачений судовий збір 2422,40 грн. (а.с. 164).

Для подання даної позовної заяви, позивачі звернулися за правовою допомогою до адвоката Столітнього М.М., ордер якого долучений до матеріалів справи, та з яким було укладено відповідний договір про надання правової допомоги № 17/07-2024 від 17.07.2024 р., у відповідності до умов якого, адвокату було доручено здійснити стягнення суми боргу в судовому порядку, а саме, встановити обставини справи, зібрати та аналізувати докази і документи, підготувати необхідні документи, сформувати правову позицію по справі, зняти копії документів, скласти та подати позовну заяву, що підтверджується звітом та заявкою про надання правової допомоги (а.с. 21-23,38,76-78).

За надання правової допомоги, позивачами було обумовлено суму гонорару адвоката в розмірі 10000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт № 5439 від 21.11.2024 р. та рахунком на оплату вказаної суми (а.с. 44,66-68).

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Частинами 1,3 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги і встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 111).

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Витрати на правову допомогу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України - належать до судових витрат.

Отже, враховуючи повне задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідачку зобов`язання компенсувати позивачам документально підтверджені витрати на судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, ст.ст. 207,526,549,551,626,628,633,634,638,1054,1055,1077,1078 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ : 44559822)заборгованість за кредитним договором у розмірі 28842,82 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27.01.2025 р.

Суддя Д.М. Гандзій