Ухвала суду № 124713937, 28.01.2025, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 947/37026/24

Провадження № 2-а/947/29/25

УХВАЛА

Іменем України

28.01.2025 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючогосудді Цирфи К.А., за участю секретаря судового засідання Ващенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одеса адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 , поданим в його інтересах представником Байло Євгеном Сергійовичем, про визнання протиправною та скасування постанови серії БАД №035533, винесеної інспектором взводу 1 роти 5 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП НП України, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП у виді накладення штрафу в розмірі 3400 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2024 позов залишено без руху у зв`язку з неналежним вмотивуванням позивачем пропуску строку зі зверненням до суду.

16.12.2024 до суду надійшла заява про усунення вказаних недоліків у якій представник позивача посилався на те, що копія оскаржуваної постанови не була надана позивачу на місці її складення, не роз`яснено його права на її оскарження, відтак строк на подання цього позову необхідно обраховувати з дати отримання копії оскаржуваної постанови на адвокатський запит представника позивача, тобто з 23.10.2024.

Ухвалою суду від 26.12.2024 позовна заява були прийнята судом до розгляду та відкрито провадження

07.01.2025 представником відповідача подано заяву про залишення позову без розгляду.

19.01.2025 від представником позивача подано відзив.

На визначені дату та час судового розгляду, 28.01.2025, сторони та їх представники не з`явилися. Про причини їх відсутності не повідомили. Будь-яких клопотань щодо перенесення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відтак суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

На обґрунтування своїх позицій представниками сторін надані такі документи:

- копія постанови серії БАД №035533від 20.08.2024, винесену інспектором взводу 1 роти 5 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Чумаком Р.І., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП у виді накладення штрафу в розмірі 3400 грн, відповідно до якої вбачається, що від отримання копії постанови позивач відмовився. Остання була направлена поштою 21.08.2024;

- відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських (відеозаписи «ПВР 471836.mp4» та «ПВР 473744.mp4»), переглядом яких установлено, що поліцейськими на місці складення оскаржуваної постанови позивачу роз`яснювалися права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, зокрема порядок та строк оскарження вказаної постанови. Після ознайомлення з постановою позивач від підпису та одержання копії оскаржуваної постанови відмовився;

- постанова від 24.10.2024 у справі №947/28208/24 Київського районного суду м.Одеси, відповідно до якої провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення визначено ст.288 КУпАП згідно з якою скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

За приписами ч.1,3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, питання, пов`язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано вказаними положеннями законодавства.

Окрім цього, ч. 2 ст.44 КАС України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і у ч.1 ст.45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Наведені правові норми КАС України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15.

У даному випадку, строк звернення до суду щодо оскарження спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентовано спеціальним актом законодавства - Кодексом України про адміністративні правопорушення, і такий строк становить десять днів та обчислюється з дня винесення постанови.

Суд звертає увагу на те, що діюче законодавство (КУпАП або КАС України) не ставить в залежність початок перебігу строку на оскарження із фактом отримання копії постанови, тобто сам факт відсутності копії постанови у особи, яка була притягнута до адміністративної відповідальності, не впливає автоматично не перебіг строку оскарження.

З огляду на положення ст. 122 КАС України в частині строків оскарження постанови, суд надає оцінку як самому факту відсутності у особи копії постанови, так і факту її обізнаності про винесення оскаржуваної постанови.

Зі змісту самої позовної заяви, заяви про усунення недоліків та відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності складена поліцейським у його присутності 20.08.2024. ОСОБА_1 зі змістом вказаної постанови було ознайомлено на місці її складення. Тобто позивачу було відомо про наявність самої адміністративної справи щодо порушення ним вимог правил дорожнього руху України за ч.2 ст.126 КУпАП та винесеної постанови від 20.08.2024. Від підпису в оскаржуваній постанові та отримання її копії позивач відмовився.

З урахуванням інформації, отриманої судом після перегляду відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських, які спростовують доводи представника позивача про поважність пропуску строку оскарження постанови (приховування факту її складення, не роз`яснення прав позивачу тощо) суд не вбачає наявності поважних причин пропуску позивачем строку на оскарження вказаної постанови.

Відтак суд відхиляє доводи позивача про наявність поважних причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що про факт порушення своїх прав у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 було достеменно відомо з дати винесення оскаржуваної постанови, тобто з 20.08.2024. З цього часу у позивача була наявна можливість для звернення до суду з відповідним позовом та повідомленням суду про відсутність копії оскаржуваної постанови, яка могла б бути витребувана у відповідача.

Згідно з положеннями ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому законодавець не пов`язує право суду про залишення позовної заяви без розгляду із наявними заявами сторін у справі.

Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалися Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Також у постанові від 25.03.2020 у справі №9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України», нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (п. 41).

Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №800/474/17.

У постанові від 30.04.2021 у справі №520/15510/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду зазначив, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обставини, встановлені судом у цій справі дозоляють дійти висновку, що строк звернення до суду із оскарженням постанови від 20.08.2024 було пропущено позивачем без поважних причин, так як останнім не наведено вагомих і переконливих аргументів, які свідчили б про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди ОСОБА_1 у реалізації належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.

Указані обставини дають суду достатні підстави для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 240, 241, 248, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий в його інтересах представником Байло Євгеном Сергійовичем, про визнання протиправною та скасування постанови серії БАД №035533, винесеної інспектором взводу 1 роти 5 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП у виді накладення штрафу в розмірі 3400 грн - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяті днів з дня її проголошення.

Суддя Цирфа К. А.