Вирок № 124707205, 27.01.2025, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1251/23

Провадження №: 1-кп/343/31/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області кримінальне провадження №1-кп/343/31/25, внесене 16.08.2021 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021091160000109, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, працюючого старшим водієм 10 ДПРЧ (м. Долина) 3 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано - Франківській області, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - ОСОБА_5 ,

потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника цивільного позивача - 3 ДПРЗ - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину:

ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Злочин вчинено за таких обставин.

16 серпня 2021 року, близько 09.00 год., обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи технічно справним спеціальним транспортним засобом марки «МАЗ», моделі «530905», реєстаційний номер НОМЕР_1 , із включеними проблисковими маячками та звуковим сигналом, рухаючись на заокругленій вправо ділянці дороги (Р-21, сполученням «Долина - Хуст»), в с-щі Вигода, по вул. Д.Галицького, з мокрим, без вибоїн асфальтним покриттям, прямуючи на місце пожежі (с. Пшеничник) та перевозячи особовий склад 2 - го відділення 10 ДПРЧ (м. Долина) 3 ДПРЗ (м. Калуш) ГУ ДСНС України в Івано - Франківській області, проявив неуважність при наближенні до заокруглення дороги вправо, у зв`язку із чим виникає обмеження видимості дороги, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, під час роз`їзду з автобусом, який рухався назустріч, втратив контроль над керованим транспортним засобом, допустив виїзд на прилеглу до смуги зустрічного руху територію, де внаслідок ударів до дерев, у місці розгалуження смуги руху у напрямку м. Хуст, із рами зірвалась кабіна та впала на проїзну частину дороги, а пасажири від ударів до елементів кабіни отримали травми.

Своїми діями, обвинувачений ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.3. б, 12.1., 12.3. ПДР України, а саме: для забезпечення безпеки дорожнього руху, він зобов`язаний був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування транспортним засобом в дорозі; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху урахувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний виявити, він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання дорожньо - транспортної пригоди.

У причинно - наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП перебуває п. 12.1. ПДР України.

Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді розриву лівого акроміально - ключичного з`єднання з вивихом ключиці, які відповідно до висновку судово - медичної експертизи від 07.12.2022 відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я та саден і синців на руках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правої ключиці з відламковим переломом та зміщенням і вивихом в акроміально - ключичному суглобі, які відрповідно до висновку судово - медичної експертизи від 15.12.2022 відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я, та саден в ділянці голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ІІ. Пояснення учасників судового провадження:

обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України не визнав та пояснив, що 16.08.2021 заступив на чергування. Того дня, близько 08.30 год., пролунав сигнал «тривога» і він з іншими рятувальниками поїхали на місце пожежі. Керуючи пожежним автомобілем, він слідкував за дорожньою обстановкою. У с-щі Вигода бачив тимчасові дорожні знаки про проведення дорожніх робіт. Йому на зустріч рухались автобус та легковий транспортний засіб. Намагаючись уникнути зіткнення з екскаватором, він виїхав на смугу зустрічного руху, на якій були колії з водою та болотом. Після потрапляння в колію, керований ним транспортний засіб почало заносити. І хоча він намагався втримати керування, однак йому цього не вдалось і автомобіль вдарився в дерево. Після удару він втратив свідомість. Вважає, що причиною ДТП була неналежна організація проведення дорожніх робіт на дорозі та неналежний стан дорожнього покриття. Оскільки ДТП сталась не з його вини, просив ухвалити виправдувальний вирок. Пред`явлений цивільний позов не визнає, оскільки сума такого не доведена і спеціальне обладнання з автомобіля після ДТП було знято.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначив, що стороною обвинувачення не доведено вини його підзахисного. Так, слідчим при призначенні інженерно - транспортної експертизи, у вихідних даних, було вказано його передчасні висновки з обвинувальним ухилом, а саме - слідчим не було вказано про можливе створення аварійної ситуації іншими учасниками дорожнього руху. Так, з висновку судової автотехнічної та дорожньо - технічної експертизи встановлено, що експертним дослідженням неможливо встановити чи мав обвинувачений ОСОБА_4 технічну можливість уникнути ДТП. В матеріалах кримінального провадження немає жодного доказу, який би підтверджував об`єктивну можливість у обвинуваченого ОСОБА_4 вчасно виявити перешкоду і уникнути дорожньо - транспортної пригоди. Крім того, стороною обвинувачення поставлено у вину ОСОБА_4 порушення вимог п. 2.3. б, 12.3. ПДР України, проте жодного доказу на підтвердження цих пунктів правил - не надано. Водночас, стороною обвинувачення не зазначено про порушення обвинуваченим п. 3.1. ПДР України, в частині не забезпечення безпеки дорожнього руху. Посилаючись на Статут дій органів управління та підрозділів Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, зазначає, що прибуття пожежно - рятувальних підрозділів до місця пожежі в найкоротший час забезпечується, зокрема, максимально можливою, але безпечною швидкістю руху пожежно - рятувальних автомобілів з увімкненими проблисковими маячками та спеціальним звуковим сигналом з дотриманням ПДР України.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

не зважаючи на невизнання вини, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у тому, що він керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що того дня, вона в складі рятувального загону, їхала на виклик в с. Пшеничник. По дорозі сталось ДТП, причиною якої на її думку було поганий стан дорожнього покриття. Претензій матеріального або морального харакетеру до обвинуваченого ОСОБА_4 немає.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що того дня їхали на виклик в с. Пшеничник. На його думку ДТП трапилась через поганий стан дорожнього покриття та через наявність глини на дорозі. Занос пожежного автомобіля відбувся за поворотом в с-щі Вигода. Претензій матеріального або морального харакетеру до обвинуваченого ОСОБА_4 немає.

У судовому засіданні представник цивільного позивача - 3 ДПРЗ - ОСОБА_8 пред`явлений цивільний позов підтримав, просив його задовольнити, з підстав викладених у такому. Додатково зазначив, що ГУ ДСНС України в Івано - Франківській області проводилось службове розслідування у зв`язку із спричиненою обвинуваченим ОСОБА_4 дорожньо - транспортною пригодою, однак за результатами такої, рішення про стягнення з останнього завданих матеріальних збитків - не приймалось.

Свідок ОСОБА_10 , суду надав покази про те, що 16.08.2021, близько 09.10 год., він їхав у с-ще Вигода і бачив пожежний автомобіль, який потрапив у ДТП. Сам момент ДТП він не бачив. З правої сторони, по ходу руху пожежного автомобіля, стояв трактор, який копав траншею. Перед даним трактором, орієнтовно за 2-3 метри до нього, стояв знак аварійної зупинки. Цей трактор виконував там роботи і напередодні ДТП. В той день падав дощ, асфальтне покриття на ділянці дороги де сталась ДТП, було забруднено. На повороті дороги була яма, де накопичувалась вода із брудом.

Свідок ОСОБА_11 суду надав покази, що він працює водієм пожежного автомобіля. 16.08.2021 прибув за викликом на місце ДТП. На місці пригоди бачив розбитий пожежний автомобіль їхньої частини, який знаходився в кюветі з лівого боку (зустрічна смуга руху). З правого боку, на проїзній частині дороги, знаходився екскаватор. На дорозі було видно сліди від коліс пожежного автомобіля, однак чи це був гальмівний шлях, чи слід заносу, він сказати не може. Даною ділянкою дороги він проїжджає кожного дня і екскаватор там знаходився задовго до дня, коли сталась ДТП. Зазначив, що того дня падав дощ, дорожнє покриття було забруднене. В сторону с-ща Вигода, за мостом, була яма, де накопичувалась вода. На даній ділянці дороги знаходились знаки обмеження швидкості руху. Обвинуваченого ОСОБА_12 охарактеризує як вправного, професійного, спокійного та врівноваженого водія.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду дав покази про те, що він працює на посаді пожежного - рятувальника. 16.08.2021, близько 09.00 год., пролунав сигнал «тривога». Він одягнувши спорядження, сів у пожежний автомобіль ззаду водія, і вони вирушили на виклик. На його погляд, обвинувачений ОСОБА_4 рухався зі швидкістю орієнтовно 60 км/год. На вулиці падав дощ. По дорозі він відчув, що пожежний автомобіль заносить, після чого відбувся удар і він втратив свідомість. В якому стані було дорожнє покриття - він не бачив. Обвинуваченого ОСОБА_4 на день ДТП знав близько одного року і охарактеризовує його як вправного та спокійного водія. Внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він працює водієм - пожежником. В день коли сталась ДТП він виїжджав із колегами на місце. Бачив, що пожежний автомобіль був перекинутим. З правої сторони, по ходу руху пожежного автомобіля, стояв екскаватор. Оскільки падав дощ, дорожнє покриття було брудним.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 , суду дав покази про те, що він працює пожежним - рятувальником. Того дня їхав з дружиною в лікарню. По дорозі, в смт. Вигода, бачив пожежний автомобіль, який потрапив у ДТП. В той день падав дощ. Дорожнє покриття було забрудненим, оскільки за мостом знаходиться яма, куди стікає вода. Виявити забрудненість дорожнього покриття можна фактично з самого повороту. Екскаватор знаходився з правої сторони по ходу руху пожежного автомобіля. Він здійснював там роботу орієнтовно 2-3 дні до дня ДТП. Тією ділянкою дороги він проїжджає майже кожного дня, однак інших ДТП там ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що працює пожежним - рятувальником. На місце ДТП приїхав десь через дві години. Пожежний автомобіль знаходився з лівої сторони, а екскаватор - з правої (в напрямку смт. Вигода). В той день падав дощ. Дорожнє покриття було забрудненим від моста до місця ДТП. Вважає, що забрудненість дорожнього покриття неможливо було виявити до повороту.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_17 надав покази про те, що в той день виконував обов`язки командира підрозділу пожежної частини. Близько 09.00 год надійшло повідомлення про пожежу автомобіля в с. Пшеничник. Після сигналу «тривога», особовий склад одягнувся і сів в пожежний автомобіль. Він пересвідчившись, що на автомобілі увімкнені проблискові маячки та звуковий сигнал, надав вказівку виїжджати. По дорозі проводив із особовим складом інструктаж. Він сидів на передньому сидінні пожежного автомобіля. На повороті в с-щі Вигода, назустріч пожежному автомобілю, рухався автобус та легковий автомобіль. Ні автобус, ні легковий автомобіль перешкод пожежному автомобілю не створювали. Обвинувачений ОСОБА_4 здійснив маневр праворуч для безпечного роз`їзду. Після чого автомобіль почало заносити. Обвинувачений ОСОБА_4 намагався втримати керування, однак автомобіль став некерованим та в`їхав в дерево. Після удару він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то він вже знаходився на обочині дороги. Зазначив, що за поворотом, дорожнє покриття було забрудненим. З правого боку, по ходу руху пожежного автомобіля, знаходився екскаватор. Чи об`їхав пожежний автомобіль даний екскаватор, він не пригадує. Перед зміною автомобіль перевіряється на технічний стан. Протектор коліс пожежного автомобіля був достатнім для його безпечної експлуатації. Вважає, що ДТП сталось через погодні умови та забрудненість дорожнього покриття. Внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, однак стаціонарно в лікарні не лікувався. Характеризує обвинуваченого ОСОБА_4 , як відповідального, спокійного і уважного водія.

Свідок ОСОБА_18 будучи допитаним в судовому засіданні суду дав покази, що обвинуваченого ОСОБА_4 знає близько п`яти років. Останній має хороші навички водіння та, як людина, є спокійним. Пригадує, що ДТП сталась зранку, в понеділок. Після того, як він приїхав на місце ДТП, пожежний автомобіль знаходився з правої сторони, а з лівої сторони знаходився екскаватор (в напрямку м. Долина). Біля екскаватора був насип ґрунту. Чи були дорожні знаки перед екскаватором - не пригадує. Асфальтне покриття було забрудненим. Вважає, що ДТП сталась через погодні умови.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 суду пояснив, що він працює на посаді пожежного - рятувальника, в одній пожежній частині із обвинуваченим ОСОБА_4 . В день ДТП повертався із чергування до дому. Орієнтовно о 09.00 год., із групи в соціальній мережі, дізнався, що автомобіль пожежної частини, в якій він працює, потрапив у ДТП. Коли він приїхав на місце ДТП, потерпілих вже не було. З правої сторони, по ходу руху пожежного автомобіля, стояв екскаватор, а перед ним були розміщені дорожні знаки - дорожні роботи та об`їзд ліворуч. Дорожнє покриття було в болоті (від моста до місця ДТП). Проте болота на дорозі не було в такій кількості щоб проїжджаючі автомобілі утворювали колію. Вважає, що ДТП сталась через те, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснював роз`їзд із автобусом, і через екскаватор, який проводив там роботи. Ймовірність того, що цистерна пожежного автомобіля була неповною, він виключає. Обвинуваченого ОСОБА_4 охарактеризовує як професійного водія.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що працює в одній пожежній частині із обвинуваченим ОСОБА_4 . В день коли сталась ДТП він був після зміни. Поїхавши на місце ДТП бачив, що дорожнє покриття було забрудненим. З правої сторони стояв екскаватор. Перед екскаватором знаходився дорожній знак. Зазначив, що на тій ділянці дороги, а саме - за мостом, завжди утворювалась калюжа з намулом і проїждажаючі автомобілі попадали в занос. Вважає, що ДТП сталась саме через калюжу за мостом. Обвинуваченого ОСОБА_4 також охарактеризовує як професійного водія.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 дав показання про те, що в той день обвинувачений ОСОБА_4 керував пожежним автомобілем і вони їхали на виклик. Вважає, що ДТП трапилась через те, що обвинувачений з метою недопущення зіткнення із екскаватором, який проводив дорожні роботи, вживав всіх заходів, однак потратив у занос і перевернувся.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_22 суду надав покази про те, що працює майстром «ПБС». На місце ДТП приїхав близько 11.00 год - 11.30 год за проханням начальника відділу безпеки руху поліції. Дорожнє покриття було мокрим у зв`язку із дощем. Зазначив, що за мостом завжди утворювалась калюжа, оскільки не було водовідведення. На ділянці дороги де сталась ДТП були встановлені дорожні знаки обмеження швидкості від 50 км/год аж до 10 км/год. Перед екскватором, який і проводив роботи із водовідведення, стояли також дорожні знаки. Всі дорожні знаки були встановленні відповідно до вимог закону. Вважає, що ДТП сталась через недотримання водієм пожежного автомобіля безпечної швидкості руху.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_23 суду дав показання про те, що того дня він був свідком ДТП за участю пожежної машини. Бачив, як пожежний автомобіль здійснив роз`їзд з автобусом і після цього його почало заносити, що і спричинило його зіткнення із деревом. Екскаватор проводив роботи на ділянці дороги від моста до АЗС і перед ним стояли дорожні знаки про проведення дорожніх робіт. Після ДТП він допомагав витягувати водія із пошкодженого пожежного автомобіля. Думає, що ДТП трапилась через те, що падав дощ, у зв`язку із чим була слизька дорога.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні надав покази про те, що працює в ТОВ «ПБС» на посаді тракториста. В той день, зранку, пройшовши інструктаж та виставивши дорожні знаки про проведення дорожніх робіт (за 15 метрів до місця знаходження екскаватора), приступив до виконання своїх посадових обов`язків. На момент ДТП жодних робіт ним не проводилось. На ділянці дороги де сталась ДТП ґрунту та забрудненості дорожнього полотна не було.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується також і письмовими доказами:

- протоколом огляду місця події від 16.08.2021, схемою до нього та фототаблицею, відповідно до яких, місцем огляду є частина вулиці Данила Галицького в смт. Вигода Калуського району Івано - Франківської області (автодорога Р-21, сполученням «Долина - Хуст», 6 км). Огляд проводиться в напрямку до с. Старий Мізунь, в світлу пору доби. Асфальтне покриття дороги та узбіччя дороги є мокрими. Під час огляду опадів не було. В напрямку огляду, на правому узбіччі, розміщена опора лінії електропередач з надписом «14». Автомобільна дорога має два протилежні напрямки руху, без дорожньої розмітки. Від електроопори, в напрмку руху, ділянка дороги є прямою, без заокруглень. Від даної електроопори, в напрямку огляду, на відстань 53 м здійснено перенесення умовної лінії, від якої в подальшому здійснено заміри. На місці ДТП, на правому узбіччі, є бордюр, до якого примикає асфальтне покриття дороги. Праворуч від бордюра є пішохідна доріжка, а ліворуч від асфальтного покриття є ґрунтове узбіччя, яке переходить в трав`яне узбіччя та у подальшому примикає до кювету. Праворуч на пішохідній доріжці, на відстані 1,8 м, від умовної лінії знаходиться дорожній знак 5.20.1 «Початок додаткої смуги руху». На правій частині дороги, на проїзній частині, на відстані 4,5 м від умовної лінії та на відстані 0,5 м від бордюра, знаходиться дерев`яна конструкція у вигляді щита, на якому знаходиться дорожній знак 4.8 «Об`їзд перешкоди з лівого боку», а також прикріплено дорожній знак 1.37 «Дорожні роботи». Дані дорожні знаки видно, оскільки такі знаходяться на відстані близько 0,70 м від землі. Від вказаних дорожніх знаків, в напрямку руху, на правому краю дороги, в напрямку с. Старий Мізунь, знаходиться екскаватор марки «Comatsu», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з опущеним в яму ковшем. Екскаватор розміщений на відстані 12,7 м від умовної лінії та правим заднім краєм доторкається до бордюра в місці повороту, де є розширення дороги. На відстані 3,2 м до центральної частини дороги знаходиться насип із каменю та глини, максимальною довжиною 8,5 м, шириною 1,2 м, висотою 1 м. Насип розміщений приблизно на відстані 15,2 м від умовної лінії. Паралельно насипу знаходиться канава. На відстані 34,6 м від умовної лінії, на правій частині дороги знаходиться автомобіль «Mercedes - Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який припаркований в напрямку м. Долина. На відстані 30,6 м від умовної лінії, знаходиться дерев`яна конструкція, на якій, на висоті пиблизно 0,5 м, із ліва на право, розміщений дорожній знак 4.7 «Об`їзд перешкоди з правого боку», знак 1.37 «Дорожні роботи». Дані знаки розміщено відповідно до вимог ПДР України. В місці де відсутня додаткова смуга для руху, ширина дороги становить 8,2 м. Такаж ширина асфальтного покриття, яке переходить в гравійне покриття дороги, і в місці знаходження автомобіля «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ліворуч асфальтне покриття дороги примикає до ґрунтового узбіччя, максимальною шириною 0,6 м та до трав`яного узбіччя, приблизною максимальною шириною 2,2 м, яке у подальшому переходить кювет, шириною 1,8 м, глибиною (відносно рівня дорожнього покриття) 0,75 м, який переходить в горб, висотою берега 2 м. Уздовж дороги на горбі та у кюветі ростуть дерева. На лівому узбіччі дороги, відносно напрямку руху, в напрямку проведення огляду, на відстані 4,4 м, на трав`яному узбіччі, під кутом від асфальтного покриття, в глиб кювету, виявлено вдавлення трави, часткове зняття ґрунту та слід схожий на слід від ковзання коліс, максимальною довжиною 14 м, максимальною шириною до 0,6 м. Даний слід, схожий на слід ковзання коліс, переходить в частину земельної ділянки берега, де знято верхній шар ґрунту та трави, приблизним діаметром колеса до 3 м. На відстані 27 м до правого переднього колеса виявлено автомобіль «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Від кювету де закінчуються сліди ковзання коліс і в напрямку до автомобіля виявлено значну кількість частин пластику червоного та чорного кольорів, залишки частин скла. Автомобіль «МАЗ» має значні пошкодження (т. 1 а.п. 114-148);

- копією технічного талона транспортного засобу оперативно - рятувальної служби цивільного захисту серії ТРС №016389 від 21.02.2018, згідно із яким транспортний засіб марки «МАЗ», моделі «530905», реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, випущений 2017. Тип транспортного засобу - спеціальний. Група експлуатації - стройова. Даний транспортний засіб належить 10 Державно пожежно - рятувальній частині УДСНС України в Івано - Франківській області (т. 1 а.п. 149, зворотна сторона);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.05.2023, схемами №1, 2, 3, 4 та фототаблицею до нього, відповідно до яких, слідчий експеримент проведено за участю підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_25 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , у присутності понятих: ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , із застосуванням технічних засобів фіксації - фотоапарату марки «Cannon», з метою перевірки і уточнення показів свідків та на виконання ухвали слідчого судді. Так, на час проведення слідчого експерименту, дорожнє покриття є асфальтним, без вибоїн. Максимально наближений за своїми характеристиками до пожежного автомобіля транспортний засіб марки «МАЗ», було зупинено на місці в повороті, в напрямку руху до м. Хуст, на правій смузі руху, та встановлено місце, із якого утворюється видимість в напрямку до м. Хуст та видно дорожній знак про проведення дорожніх робіт, місце, де знаходився екскаватор та насипи глини. Ями - не видно. Із сидіння водія видно дорожній знак на відстані 128,5 м. Екскаватор видно із відстані 136,7 м. Насип глини видно із відстані 139,2 м. Після цього, свідок ОСОБА_10 на асфальті позначив місце знаходження насипу з ґрунту, який знаходився на відстані 65 м від умовнолії лінії (електроопора №14) та гальмівний шлях, який знаходився на відстані 51,6 м від умовної лінії, в напрямку руху до м. Долина та на відстані 3,6 м від правого краю огорожі моста. Свідок ОСОБА_15 також схематично відобразив на асфальті місце розташування бруду та гальмівного шляху. Однак останній зазначив, що гальмівного шляху він не бачив, але забруднення знаходиться на відстані близько 65 м від умовної лінії. Свідок ОСОБА_11 позначив забруднення на дорозі на відстані 65 м від умовної лінії, а на відстані 22 м слід гальмівного шляху. Таким чином було встановлено, що слід перетинає суцільну смугу руху та виходить із асфальтного покриття із правої сторони дороги, якщо рухатись в м. Долина. На відстані 16,2 м від початку сліду, слід знаходиться на відстані 1,9 м до краю асфальтного покриття дороги, якщо рухатися в м. Хуст. Через 9,5 м слід на відстані 4,5 перетинає смугу, яка розділяє протилежні потоки руху та через 5 м від краю асфальтного покриття із права та на відстані 9 м із правої сторони закінчується на асфальтному покритті (т. 1 а.п. 150-190);

- висновком інженерно - транспортної експертизи №СЕ-19/109-22/12102-ІТ від 16.01.2023, відповідно до якої, на момент екпертного огляду та дослідження, робоча гальмівна система, рульове керування автомобіля марки «МАЗ», моделі «530905», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у стані відмови. Дані несправності, у вигляді пошкодження розламу головного гальмівного крану, зриву з конструктивного місця пластикових магістралей, зриву з місця кріплення рульового валу та пошкодження штуцера насоса гідропідсилювача, не носять експлуатаційного характеру, а виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на них значних по величині зусиль ударного характеру. Вказі несправності виникли в результаті розвитку ДТП та водій не мав можливості виявити їх до настання ДТП (т. 1 а.п. 192-197);

- висновком інженерно - транспортної експертизи №СЕ-19/109-23/2003-ІТ від 17.02.2023, згідно із яким, водій ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами п. 2.3.б ПДР України, а із технічної точки зору - вимогами п. 12.1. та 12.4. ПДР України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України, в ситуації, яка склалася на дорозі безпосердно перед ДТП, водій ОСОБА_4 , для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікаючись від керування цим засобом у дорозі та рухатися із такою швидкістю, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, однак не більше 50 км/год. В діях водія автомобіля «МАЗ 530905», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 є невідповідності вимогам п. 12.1. ПДР України, які перебувають у причинно - наслідковому зв`язку із настанням ДТП (т. 1 а.п. 198-199);

- висновком судової автотехнічної та дорожньо - технічної експертизи №1791-Е від 26.11.2024, відповідно до якої, організація дорожнього руху на ділянці дороги (Р-21, сполученням «Долина - Хус»), в сщі Вигода, на вул. Д.Галицького, де 16.08.2021 відбулась дорожньо - транспортна пригода, в частині відсутності знаків 1.4.2 «Напрямок об`їзду перешкоди на дорозі» та 1.5.2 «Звуження дороги», не відповідала вимогам регламентуючих документів. Роботи з проведення ремонту дороги Р-21, сполученням «Долина - Хуст», в с-щі Вигода, по вул. Данила Галицького, не відповідали вимогам безпеки дорожнього руху перед ДТП, оскільки були відсутні дорожні знаки 1.4.2 «Напрямок об`їзду перешкди на дорозі» та 1.5.2 «Звуження дороги». Ділянка дороги в с-щі Вигода, на вул. Д.Галицького, за своїми техніко - експлуатаційними показниками та організацією дорожнього руху не відповідала вимогам регламентуючих документів і не забезпечувала безпеку руху транспортних засобів, а тому дані невідповідності могли перебувати у причинному зв`язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди. В діях водія автобуса жовтого кольору та легкового автомобіля червоного кольору, які перед ДТП рухались назустріч пожежному автомобілю «МАЗ 53905», немає невідповідностей вимогам п. 3.2. ПДР України. З технічної точки зору, небезпека для руху водія пожежного автомобіля «МАЗ 53905» виникає з моменту настання об`єктивної можливості виявити на смузі свого руху екскаватор та насип ґрунту (глини), а в подальшому забрудненої ділянки проїзної частини. Водій пожежного автомобіля «МАЗ 53905», рухаючись з увімкненими проблисковими маячками та спеціальним звуковим сигналом на місце пожежі, відповідно до п. 3.1. ПДР України, міг відступати від деяких положень ПДР України, зокрема від вимог розділу 12 «Швидкість руху», за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, а у разі виникнення небезпеки для руху - згідно з вимогами п. 12.3. ПДР України, негайно вжити заходів для зменшення швидкості. Оскільки організація дорожнього руху на ділянці дороги де сталась ДТП не забезпечувала безпеку дорожнього руху, зокрема не інформувала водія своєчасно, ще до моменту настання об`єктивної можливості виявити у смузі свого руху екскаватор та насип ґрунту (глини), про наявність попереду перешкод та звуження проїзної частини, що б дало водію змогу завчасно вжити заходів для зменшення швидкості, то дані невідповідності в організації дорожнього руху могли перебувати в причинному зв`язку з фактом ДТП (т. 2 а.п. 162-173);

- протоколом огляду предмета (оптичний носій DVD-R) від 27.02.2023, при перегляді якого встановлено, що відеозапис проводиться із салону автомобіля на відеореєстратор. Дата і час початку запису «2021/08/16» «08:56:09». Проїзна частина дороги асфальтно - бетонна, мокра. Транспортний засіб рухається із включеним звуковим сигналом. По ходу руху автомобіля, із правої сторони є дорожні знаки 1.37 (дорожні роботи) та 3.29 з обмеженням максимальної швидкості до 70 км/год. Далі по ходу руху автомобіля знову є дорожній знак 1.37 та 3.29 з обмеженням максимальної швидкості до 50 км/год., після чого є інформаційний знак населеного пункту «Вигода», за яким є дорожні знаки 1.37 та 3.29 з обмеженням максимальної швидкості до 30 км/год. Транспортний засіб заїхав на ділянку дороги із заокругленням у праву сторону, де роз`їхався із автобусом «ПАЗ», після чого пожежний автомобіль занесло передньою частиною у правий бік, а далі його понесло у лівий бік на зустрічну смугу руху. Перед пожежним автомобілем, на краю проїзної частини дороги знаходився екскаватор, який проводив роботи. Перед даним екскаватором знаходився дорожній знак 1.37 та 4.8 (об`їзд перешкоди із лівого боку). Однак, пожежний автомобіль не вийшовши із заносу вдарився у дерева, які знаходились на лівій стороні дороги (т. 2 а.п. 2-3);

- висновком судово - медичної експертизи №51, відповідно до якого, у потерпілої ОСОБА_6 наявні тілесні ушкодження у вигляді саден та синців на руках, розриву лівого акроміально - ключичного з`єднання з вивихом ключиці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень і ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя в момент мпричинення (т. 2 а.п. 19-23);

- висновком судово - медичної експертизи №59, згідно із яким, у потерпілого ОСОБА_7 наявні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правої ключиці з відламковим переломом та зміщенням і вивихом в акроміально - ключичному суглобі, саден в ділянках голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень і ушкоджень середнього стукпеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення (т. 2 а.п. 24-27);

- витягом із наказу (по особовому складу) ГУ ДСНС України в Івано - Франківській області №63 від 01.06.2021, згідно із яким, ОСОБА_4 призначено з 01.06.2021 старшим водієм 10 ДПРЧ (м. Долина) 3 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано - Франківській області (т. 1 а.п. 204);

- посадовою інструкцією старшого водія ДПРЧ-10 (м. Долина) УДСНС України в Івано - Франківській області, затвердженою 08.12.2020 начальником ДПРЧ-10 УДСНС в Івано - Франківській області ОСОБА_29 , з якою обвинувачений ОСОБА_4 ознайомлений, про що засвідчив власним підписом, згідно із якою, серед його завдань та обов`язків є: вивчення району виїзду частини, вивчення дороги, під`їзду та проїзду, а також він повинен знати район виїзду підрозділу та правила дорожнього руху (т. 1 а.п. 206-212);

- копією журнала обліку інструктажів водіїв, відповідно до якої, ОСОБА_4 16.08.2021 при заступлені на чергування пройшов інструктаж гальмівного шляху тз та допустимого гальмівного шляху (т. 1 а.п. 250-251);

- копією журнала проведення щоденного інструктажу ДПРЧ-10 УДСНС України в Івано - Франківській області, відповідно до якого, ОСОБА_4 16.08.2024 пройшов інструктаж при заступленні на чергування з питань: при зборі і виїзд, при виконанні АРР, при роботі в НДС, при роботі на висоті, при роботі із засобами зв`язку (т. 1 а.п. 252-253);

- копією книги служби ДПРЧ-10 м. Долина, згідно із якою, обвинувачений ОСОБА_4 16.08.2021 о 08.48 год., автомобілем «МАЗ 53095», виїжджав на виклик в с. Пшеничник з метою гасіння пожежі автомобіля (т. 1 а.п. 254-256).

Зазначені вище докази зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України, надані стороною обвинувачення та долучені в судовому засіданні до кримінального провадження, є допустимими та такими, що в сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Навпаки, ст. 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до загальних засад кримінального судочинства обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь - який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

При цьому, кваліфікуючи дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України суд виходить не лише з висновку експерта, в якому встановлено наявність причинного зв`язку між порушенням ним ПДР України та наслідками, що настали, а із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості даного складу злочину. Оцінці також підлягали наявність технічної можливості у водія ОСОБА_4 уникнути наслідків злочину та джерело створення аварійної ситуації.

Суд звертає увагу, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, є злочином із матеріальним складом і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони є не будь - які з допущених обвинуваченим порушень вимог ПДР України, а лише ті, які спричинили суспільно небезпечні наслідки, передбачені в цій частині статті КК України, тобто тільки такі порушення ПДР України, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв`язку.

При цьому, причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження, зокрема із висновку інженерно - транспортної експертизи, судом встановлено, що в діях ОСОБА_4 є невідповідність вимогам п. 12.1. ПДР України, згідно із яким, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Водночас, п. 3.1. ПДР України передбачає, що водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог, в тому числі, розділу 12 цих Правил, за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 керувавав оперативно - рятувальним транспортним засобом служби цивільного захисту та виконував невідкладне службове завдання, а саме - прямував на місце пожежі.

Однак, суд звертає увагу, що положення п. 3.1. ПДР України, навіть при виконанні невідкладних службових завдань передбачає можливість лише відступу від окремих вимог ПДР України, проте з обов`язковістю забезпечення безпеки дорожнього руху під час керування будь - якими транспортними засобами.

Рyx оперативного транспортного засобу з увімкненими проблисковими маячками синього кольору і спеціальним звуковим сигналом забезпечує йому перевагу в русі та дає право водію відступати від вимог певних розділів ПДР України, за умови забезпечення безпеки руху.

З оглянутого в судовому засіданні, в порядку ст. 359 КПК України, оптичного носія із відеозаписом, судом встановлено, що даний відеозапис відображає подію, яка відбулась 16.08.2021 в період часу з 08:56:09 год до 08:57:59 год. З відео встановлено, що у пожежному автомобілі увімкнений спеціальний звуковий сигнал та працюють склоочисники. Дорожнє покриття є мокрим на всій протяжності руху транспортного засобу. О 08:57:27 год, зафіксовано, що пожежний автомобіль проїжджає ділянку дороги, на якій розміщені тимчасові дорожні знаки: 1.37 «Дорожні роботи» та 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху», який забороняє рух транспортних засобів більше 70 км/год. О 08:57:32 год пожежний автомобіль проїжджає тимчасові дорожні знаки 1.37 та 3.29, однак вже із забороною руху більше 50 км/год. Далі в напрямку руху пожежного автомобіля був розміщений інформаційний знак 5.49 «Початок населеного пункту Вигода». О 08:57:35 год пожежний автомобіль проїжджає тимчасові дорожні знаки 1.37 та 3.29, із забороною швидкості руху більше 30 км/год. О 08:57:49 год видно, що перед екскаватором розміщені тимчасові дорожні знаки 4.8 «Об`їзд перешкоди з лівого боку» та 1.37 «Дорожні роботи».

Тобто, обвинувачений ОСОБА_4 проїжджав ділянку дороги, на якій були обмеження максимальної швидкості із 70 км/год аж до 30 км/год.

Більше того, із даного відеозапису судом встановлено, що пожежний автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 потрапив у занос вже після роз`їзду з автобусом (08:57:48 год відео), тобто ще задовго до знаходження на дорозі екскаватора. Дана обставина підтверджується і показами свідка ОСОБА_17 , який сидів на передньому сидінні пожежного автомобіля та вказав, що саме після роз`їду з транспортними засобами, які рухались їм назустріч, пожежний автомобіль почало заносити, та показами свідка ОСОБА_23 , який бачив ДТП і також вказав, що саме після роз`їзду пожежного автомобіля із іншими транспортними засобами, які рухались йому назустріч, пожежний автомобіль почало заносити.

В той же час, забрудненості дорожнього покриття, при чому на всій протяжності діялнки дороги, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини, а також те, що згідно із посадовою інструкцією, обвинувачений ОСОБА_4 , як старший водій пожежно - рятувальної частини, зобов`язаний був вивчати і знати район виїзду частини, в тому числі, дороги, під`їзди та проїзди, знати правила дорожнього руху і у разі відступлення в порядку п. 3.1. ПДР України, від вимог розділу 12 «Швидкість руху», забезпечити безпеку дорожнього руху, а тому обвинувачений окрім ввімкнення проблискових маячків та спеціального звукового сигналу повинен був саме забезпечити безпеку дорожнього руху, шляхом вибору безпечної швидкості, яка б надала йому технічну можливість уникнути зіткненнія.

Отже, виїхавши на заокруглену в праву сторону ділянку дороги, без достатнього аналізу дорожньої обстановки, вибору безпечної швидкості руху та забезпечення безпеки руху керованого ним автомобіля, маючи технічну можливість уникнути зіткнення, обвинувачений ОСОБА_4 допустив зіткнення.

При цьому, за наслідками розгляду даного кримінального провадження не встановлені будь - які причини технічного характеру, які б завадили водію ОСОБА_4 діяти відповідно до вимог п. 3.1. ПДР України.

Більше того, судом встанволено, що під час руху пожежного автомобіля, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 , інших учасників дорожнього руху, які б не виконали вимоги п. 3.2. ПДР України (у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів)), не було, що підтверджується висновком судової автотехнічної та дорожньо - технічної експертизи (п. 5(6) висновку).

Окрім цього, суд звертає увагу, що, як висновком інженерно - транспортної експертизи, так і висновком судової автотехнічної та дорожньо - технічної експертизи, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи оперативним транспортним засобом, хоча і мав право відступати від вимог розділу 12 ПДР України «Швидкість руху», однак, він зобов`язаний був забезпечити безпеку дорожнього руху, а саме у конкретному випадку - вибрати безпечну швидкість руху та у разі виникнення небезпеки для руху, у відповідності до вимог п. 12.3. ПДР України, негайно вжити заходів для змешення швидкості. А тому, в основу даного обвинувального вироку, суд бере за основу те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 є невідповідність вимогам п. 12.1. ПДР України, який і перебуває у причинно - наслідковому зв`язку із настаттям даної ДТП.

При цьому, судом не береться до уваги висновок судової автотехнічної експертизи та дорожньо - технічної експертизи, в частині того, що невідповідності організації дорожнього руху, на ділянці дороги де сталась ДТП, не відповідала вимогам нормативних документів та не забезпечувала безпеку дорожнього руху, а тому дані невідповідності могли перебувати у причинному зв`язку з настанням ДТП, оскільки експертним шляхом достовірно не встановлено, що саме ця обставина перебуває у причинно - наслідковому зв`язкуіз настанням ДТП, а лише зроблено припущення, що така обставина може перебувати у причинному зв`язку. Більше того, з показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , судом встановлено, що екскаватор, який проводив на ділянці дороги де трапилась ДТП роботи, знаходився там задовго до дня ДТП, тобто, дорожні роботи там велись напередодні дня ДТП, а тому, обвинувачений ОСОБА_4 будучи старшим водієм оперативно - рятувального транспортного засобу, згідно із посадовою інструкцією, повинен був вивчати та знати район виїзду, в тому числі і дороги, під`їзди та проїзди, незалежно від забезпечення безпеки дорожнього руху, та виконуючи свої посадові обов`язки, вибирати таку швидкість керованого ним автомобіля, яка б забезпечувала безпечний проїзд будь - якої ділянки дороги.

Не береться до уваги судом і висновок вказаної вище автотехнічної та дорожньо - технічної експертизи, в частині того, що організація дорожнього руху не інформувала обвинуваченого своєчасно, ще до моменту настання у нього об`єктивної можливості виявити у смузі його руху екскаватор та насип ґрунту (глини), що б давало йому змогу завчасно вжити заходів для зменшення швидкості, у зв`язку із чим, дані обставини могли перебувати в причинному зв`язку із фатком ДТП, адже експертним шляхом також достовірно не встановлено, що саме ця обставина перебуває у причинно - наслідковому зв`язку із настанням ДТП, а лише зроблено припущення, що така обставина може перебувати у причинному зв`язку і враховуючи те, що показами свідків і відеозаписом із відеореєстратора пожежного автомобіля встановлено, що транспортний засіб під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 увійшов в заснос саме після роз`їзду з автобусом, а не під час об`їзду екскватора, неналежна організація дорожнього руху на ділянці дороги де сталась ДТП - не перебуває у причинно - наслідковому зв`язку із настанням ДТП.

Отже, саме недотримання обвинуваченим вимог п. 12.1. ПДР України перебувають у причинно - наслідковому зв`язку із настанням даної дорожньо - транспортної пригоди, що окрім висновку експерта підтверджується і письмовими доказами (протоколом огляду місця події, схемою та фототаблицею до нього; протоколом проведення слідчого експерименту, схемами та фототаблицею до нього; посадовою інструкцією старшого водія ДПРЧ-10 м. Долина; протоколом огляду оптичного носія з відеозаписом із відеореєстратора пожежного автомобіля; висновками судово - медичних експертиз), а також показами свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Таким чином, оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Стосовно доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 в частині того, що стороною обвинувачення поставлено у вину його підзахисному порушенням вимог п. 2.3. б та п. 12.3. ПДР України, однак на підтвердження цих пунктів не надано жодних доказів, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, п. 2.3. б ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно із п. 12.3. ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Посилання сторони обвинувачення в обвинувальному акті на вказані пункти Правил дорожнього руху України не свідчить про неконкрентність пред`явленого обвинувачення, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 керуючи оперативно - рятувальним транспортним засобом, з метою недопущення ДТП, повинен був бути уважним, шляхом стеження за дорожньою обстановкою, при проїзді дорожніх знаків про обмеження максимальної швидкості руху з 70 км/год до 30 км/год (дане обмеження максимальної швидкості руху відбувається на корткій ділянці дороги), та про проведення дорожніх робіт, що свідчить про зміну дорожньої обстановки, обрати таку швидкість керованого ним транспортного засобу, яка б дала йому можливість безпечно проїхати дану ділянку дороги. А тому дані пункти Правил дорожнього руху України перебувають у прямому взаємозв`язку із п. 12.1. ПДР України, який і перебуває у причинно - наслідковому зв`язку із настанням ДТП, і зв`язку із чим, не потребує окремого доказування посилання сторони обвинувачення на дані пункти.

Не заслуговують на увагу і доводи заисника ОСОБА_9 , в частині того, що в обвинувальному акті не зазначено про порушення обвинуваченим ОСОБА_4 п. 3.1. ПДР України, з огляду на таке.

Так, п. 3.1. ПДР України, встановлює право водіїв оперативних трнаспортних засобів, які виконують невідкладне службове завдання, відступати від вимог окремих розділів ПДР України, в тому числі розділу 12 «Швидкість руху», за умов: увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стороною обвинувачення поставлено у вину порушення ОСОБА_4 п. 12.1. ПДР України, який і перебуває у причинно - наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП.

В той же час, ПДР України, в пункті 1.10., визначає, що безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Таким чином, стороною обвинувачення поставлено у вину ОСОБА_4 порушення конкретного пункту Правил дорожнього руху України, недотримання якого і спричинило дорожньо - транспортну пригоду, у зв`язку із чим, не зазнчення в обвинувальному акті п. 3.1. ПДР України, жодним чином не свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення.

Посилання захисника ОСОБА_9 на положення Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, не потребує окремої оцінки, оскільки положення такого прямо вказують на те, що рух пожежно - рятувальних підрозділів до місця пожежі має відбуватись хоча і з максимально можливою, однак з безпечною швидкістю руху. Вказані положення статуту жодним чином не підтверджують невинуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому зочині.

Безпідставними є і доводи захисника ОСОБА_9 в частині того, що слідчий при призначенні інженерно - транспортної експертизи надав вихідні дані із обвинувальним ухилом, оскільки направлені експерту вихідні дані були отримані як за результатами проведення слідчих дій, так і з урахуванням показів учасників кримінального провадження про обставини дорожньо - транспортної пригоди. Тому суд, не встановивши порушень вимог КПК України при призначенні та проведенні даної експертизи, проаналізувавши її зміст та співставивши експертний висновок із фактичними даними, що містяться в інших доказах, приходить висновку про належність і допустимість як цього доказу, так і похідних від нього доказів.

Обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисником - адвокатом ОСОБА_9 зверталась увага і на інші недоліки та порушення, які на їх думку, були допущені стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні, проте, на переконання суду, ці доводи не потребують окремої оцінки, оскільки не мають вирішального значення для ухвалення законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.

Як зазначав ЄСПЛ, положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод хоча і зобов`язують суди обґрунтовувати свої рішення, однак не вимагають детальної відповіді на кожен з аргументів сторін. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та чіткі відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. При цьому, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 30 рішення «Boldea v. Romania», п. 84 рішення «Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2)», п. 40 рішення «S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania», п. 29 рішення «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення «Серявін та інші проти України».

ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

обставин, які б згідно із ст. 66, 67 КК України пом`якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

VІ. Мотиви призначення покарання та підстави звільнення від покарання:

відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно із п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09.06.2005), і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24.03.2005), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжким, особливості конкретного злочину, а саме те, що обвинувачений вчинив злочин, який із суб`єктивної сторони хоча і є необережним, однак є таким, внаслідок якого спричинено двом потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно з характеристикою від 23.09.2021 №290/01-16 (т. 2 а.п. 77) обвинувачений ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем роботи, неодноразово нагороджувався грамотами за працю (т. 2 а.п. 78-80), на утриманні має двох неповнолітніх дітей (т. 2 а.п. 81-82). За психіатричною та наркологічною допомогою до КДЦ КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» не звертався (т. 2 а.п. 31-32).

Згідно із досудовою доповіддю Калуського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» (т. 1 а.п. 52-53), ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи встановлені обставини та норми ст. 3 Конституції України, а також приймаючи до уваги характер допущених ОСОБА_4 порушень Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулася вказана дорожньо - транспортна подія та потерпілі отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, конкретні обставини його вчинення, які носять підвищений суспільно небезпечний характер, а також враховуючи думку потерпілих, позиції прокурора, який просив призначити покарання у виді обмеження волі, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, у виді штрафу.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху України, в результаті чого потерпілі отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв`язку із чим, суд приходить висновку про необхідність застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 саме такого виду покарання судом було враховано поведінку обвинуваченого та його відношення до скоєного, який свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав, однак, враховуючи всі позитивні обставини стосовно його особи, йому слід призначити найменш суворе покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, та у мінімальній межі, визначеній цією санкцією.

Водночас, судом встановлено, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_4 16.08.2021.

Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності, з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це визначений ст. 49 КК України проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально - правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2, 3 ст. 49 КК України) чи інших обставин, що визначають особливості застосування строків давності або взагалі виключають можливість їх застосування (ч. 5, 6 ст. 49 КК України).

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках, перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення строків давності у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

При цьому, ч. 5 ст. 74 КК України передбачає, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

В судовому засіданні, обвинуваченому ОСОБА_4 , було роз`яснено, що на момент судового розгляду закінчилися строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для його звільнення від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, однак обвинувачений заперечив проти закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України, не визнає та вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, а тому суд продовжив розгляд кримінального провадження відносно нього в загальному порядку, передбаченому КПК України.

Отже, оскільки обвинувачений заперечив щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, суд звільняє його від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, яка є спеціальною нормою та застосовується саме у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

З`ясувавши, що на момент судового розгляду минув строк, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а обвинувачений не висловив свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд приходить висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

VІІ. Вирішення питання цивільного позову:

відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до приписів, встановлених в ч. 1, 4, 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Також у ч. 1 ст. 368, ч. 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Так, представником цивільного позивача - 3 Державного пожежно - рятувального загону ГУ ДСНС в Івано - Франківській області - ОСОБА_8 пред`явлено цивільний позов (т. 1 а.п. 12-14), в якому він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 2 254 567,78 грн завданої ним майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у зв`язку із порушенням ОСОБА_4 вимог ПДР України, 3 ДПРЗ було завдано матеріальну шкоду у вказаному вище розмірі. На підтвердження розміру понесення матеріалної шкоди, представник позивача посилається на копію інвентарної картки №4 обліку об`єкта основних засобів 3 ДПРЗ ГУ ДСНС (т. 2 а.п. 43, зворотна сторона), згідно із якою, первісна вартість автоцистерни пожежної АЦ-4-60 (530905)-515М станом на 13.02.2018 становить 4 435 215,36 грн. Сума амортизації за 2018-2022 становить 2 180 647,58 грн. Таким чином, представник цивільного позивача беручи суму первісної вартості пожежного автомобіля і віднімаючи від неї суму амортизації, просить стягнути різницю між цими сумами 2 254 567,78 грн (4 435 215,30 грн - 2 180 647,58 грн).

Дослідивши даний цивільний позов, суд приходить такого висновку.

Як визначено ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, як на єдиний доказ розміру завданих матеріальних збитків обвинуваченим ОСОБА_4 , представник цивільного позивача посилається лише на копію інвентарної картки обліку об`єкта основних засобів, та віднімаючи від первісної вартості суму амортизації за п`ять років, в тому числі і 2022, хоча ДТП сталась 16.08.2021, просить стягнути вказаний розмір, як розмір заданих збитків.

Вказане суд не може взяти до уваги як належний доказ розміру майнової шкоди, оскільки жодних доказів про вартість пожежного автомобіля на день ДТП (16.08.2021) чи доказу вартості відновлювальних робіт, представником цивільного позивача не надано. Наданий представником цивільного позивача розрахунок різниці між первісною вартістю автомобіля і сумою амортизації, суд не може взяти до уваги, оскільки такий розрахунок не підтверджує ні вартості автомобіля на день ДТП, ні вартості його відновлювальних ремонтних робіт.

Окрім цього, ч. 1, 2, 4 ст. 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо - господарського ризику.

Відповідно до ст. 131 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно із ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Стаття 134 Кодексу законів про працю України передбачає випадки, за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 124 КЗпП України визначає, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Отже, до працівника може бути пред`явлений позов підприємством, установою, організацією про відшкодування шкоди у повному розмірі у випадку, коли працівник завдав таку шкоду підприємству не при виконанні ним трудових обов`язків.

Водначас, як встановлено судом та не заперечено і не спростовано учасниками кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 , 16.08.2021 (день ДТП) виконував свої посадові обов`язки, тобто останній спричинив дорожньо - транспортну пригоду, внаслідок якої 3 Державно пожежно - рятувальному загону заподіяно матеріальної шкоди у вигляді пошкодження пожежного автомобіля, виконуючи посадові обов`язки, а саме - прямував на місце пожежі.

Більше того, пред`являючи цивільний позов в межах повного відшкодування розміру шкоди цивільним позивачем не надано доказів і того, що між 3 ДПРЗ та обвинуваченим ОСОБА_4 було укладено письмовий договір про взятя на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості переданого йому майна.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить висновку, що представником цивільного позивача не надано ні належних доказів вартості завданої обвинуваченим ОСОБА_4 матеріальної шкоди, ні доказів на обґрунтування законності підстав про стягнення матеріальної шкоди саме в заявленому розмірі, а тому у задоволенні даного цивільного позову слід відмовити за безпідставністю такого.

VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався, обвинувачений виконував всі покладені обов`язки щодо явки до суду, а тому суд не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи по кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Витрати на залучення експерта в ході досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження, які слід стягнути з обвинуваченого, складають згідно з:

- довідкою Івано - Франківького НДЕКЦ на проведення експертизи № СЕ-19/109-22/12102-ІТ від 16.01.2023 в розмірі 1 887,80 грн (т. 2 а.п. 34);

- довідкою Івано - Франківького НДЕКЦ на проведення експертизи № СЕ-19/109-23/2003-ІТ від 17.02.2023 в розмірі 943,90 грн (т. 2 а.п. 35);

- актом здачі - приймання висновку експерта №1791-Е в розмірі 30 291,20 грн (т. 2 а.п. 174).

Ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано - Франківської області від 17.08.2021 (т. 2 а.п. 41-42) накладено арешт на автомобіль марки «МАЗ», моделі «530905», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Питання про скасування арешту суд вирішує відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів і документів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Звільнити ОСОБА_4 від покарання, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

У задоволенні цивільного позову 3 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзивичайних ситуацій в Івано - Франківській області до ОСОБА_4 , про стягнення майнової шкоди - відмовити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано - Франківської області від 17.08.2021 на автомобіль марки «МАЗ», моделі «530905», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Документи та речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

- оптичний носій DVD-R, із відеозаписом руху спеціального транспортного засобу «МАЗ 530905», реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 16.08.2021; завірену копію карти виїзду СШМД №119; завірену копію карти виїзду СШМД №124/119 - зберігати при матеріалах кримінального провадження №12021091160000109;

- медичну карту №2949 стаціонарного хворого № ІХ-210101/8068; медичну карту №2954 стаціонарного хворого №ІХ-210101/8075 - повернути КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради;

- медичні карти стаціонарного хворого №13499/2021, №13162/2022; дві рентгенограми; медичні карти стаціонарного хворого №13502/2021, №13156/2022 - повернути КНП «Обласна клінічна лікарня» Івано - Франківської обласної ради;

- інтерпретовану амбулаторну карту на шкільному зошиті - повернути ОСОБА_6 ;

- транспортний засіб марки «МАЗ», моделі «530905», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Івано - Франківській області (м. Калуш, вул. Глібова) - повернути 3 Державному пожежно - рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзивичайних ситуацій в Івано - Франківській області.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі 33 122 (тридцять три тисячі сто двадцять дві) гривні 90 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1