Постанова № 12470651, 26.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 серпня 2010 року 16:25 № 2а-17410/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Завгороднього Богдана Валерійовича

від відповідача: Шуневич Вікторії Вікторівни

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»

до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.11.2008 №0000112203/3 На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам розяснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексу постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 03.11.2008 №0000112203/3, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22 689,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано безпідставністю застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій розмірі 22 689,40 грн. та необґрунтованістю висновків акту перевірки, оскільки факт заниження податкового зобовязання був самостійно виявлений і відображений згідно чинного законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з посиланням на порушення позивачем приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду. За посиланням відповідача, при самостійному коригуванні податкового зобовязання, платником податків не виконано вимоги законодавства щодо сплати відповідного штрафу.

Крім того, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав порушення позивачем строків звернення до суду, встановлених статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

При розгляді питання щодо застосування строків звернення до суду із адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання, суд виходив з того, що підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Враховуючи, що частина третя статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення (зазначена позиція суду також підтверджується позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою ним у листі від 01.12.2009 № 1624/13/13-09).

Під час судового розгляду справи позивач підтримав свої позовні вимоги, відповідач підтримав свої заперечення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.06.2006 по 31.12.2007, за наслідками якої складено акт від 04.04.2008 №139/122-30-34423981.

Перевіркою встановлено несвоєчасне відображення позивачем податку на прибуток в сумі 60814,00 грн., яке самостійно відкориговане позивачем в податковій декларації за 2007 рік, в тому числі по періодам:

-І квартал 2007 року 12871,00 грн.;

-півріччя 2007 року 31581,00 грн.;

-три квартали 2007 року 60814,00 грн.

За порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22 689,40 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За наслідками апеляційного узгодження, скарги позивача залишені без задоволення, а державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2008 № 0000112203/3.

За таких обставин, в ході апеляційного узгодження, суму штрафних санкцій позивача, визначену у податковому повідомленні-рішенні не змінено.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із приписами підпункту 4.1.6 названого пункту валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Перевіркою встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»уклало договір №ФР-06/11/06 від 06.11.2006 з товариством з обмеженою відповідальністю «Фарватер Інвест»на отримання поворотної фінансової допомоги у розмірі 3600000,00 грн. Згідно умов договору товариство з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»повертає отриману фінансову допомогу до 01.06.2007.

В подальшому, згідно додаткової угоди від 22.02.2007 №1, сума поворотної фінансової допомоги була збільшена до 8500000,00 грн., а строк повернення встановлено до 31.12.2007.

Згідно умов додаткової угоди від 25.10.2007 №2, сума поворотної фінансової допомоги була збільшена до 8700000,00 грн., а строк повернення встановлено до 01.04.2008.

При проведенні перевірки встановлено, що поворотна фінансова допомога надходила на розрахунковий рахунок позивача з 06.11.2006 по 31.12.2007, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Станом на 31.12.2007 сума поворотної фінансової допомоги позивачем повернута не була.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги є безповоротною фінансовою допомогою, отриманою платником у звітному періоді.

Як вбачається з розрахунків та не оспорюється сторонами, сума отриманої поворотної фінансової допомоги та умовно нарахованих відсотків складає, в тому числі по періодам:

-І квартал 2007 року 51 483,00 грн.;

-півріччя 2007 року 126 323,00 грн.;

-три квартали 2007 року 243 254,00 грн.

Разом з тим, позивач в поданих до державної податкової інспекції деклараціях задекларував суму умовно нарахованих відсотків в деклараціях:

-І квартал 2007 року 0,00 грн.;

-півріччя 2007 року 0,00 грн.;

-три квартали 2007 року 2,00 грн.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до абзацу другого пункту 16.4 статті 16 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Несвоєчасне відображення податку на прибуток за І квартал 2007 року, за І півріччя 2007 року та за три квартали 2007 року в сумі 60814,00 грн., було самостійно скориговано товариством з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»в декларації за 2007 рік. Проте доказів щодо сплати штрафу у розмірі 5 відсотків від суми недоплати, як це передбачено зазначеним вище приписом Закону, позивачем суду не надано.

За таких обставин, застосування державною податковою інспекцією в Голосіївському районі міста Києва штрафних (фінансових) санкцій відносно позивача є обґрунтованим. Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова

Постанову складено в повному обсязі 01 вересня 2010 року