Рішення № 124699235, 27.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року справа № 320/5078/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Апарату Верховної Ради України до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Апарат Верховної Ради України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 30.12.2022 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 за виконавчим листом №640/8849/21, виданим Окружним адміністративним судом м. Києва 20.10.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є, а саме Державною казначейською службою України.

У справі №640/8849/21 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії предметом є нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток за період його роботи на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у зв`язку з чим спірна постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 30.12.2022 прийнята державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без належного з`ясування обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що постанови державного виконавця від 30.12.2022 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_1, також винесені усупереч положень ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір визначений у розмірі 26800,00 грн., як за виконання рішення суду немайнового характеру, але рішення суду від 29.11.2021 у справі №640/8849/21, на підставі якого судом виданий виконавчий лист, є рішенням майнового характеру, адже передбачає нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку.

В Інформації із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень зазначено, що сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом - 0 гривень, що не відповідає рішенню суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження, адже рішення передбачає виплату позивачу певних грошових сум.

Вказуючи на те, що постанови державного виконавця від 30.05.2023 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, також є незаконними, та є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження, Апарат Верховної Ради такі постанови не оскаржує.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 позов залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід було надати докази належного уповноваження Романюка Т.В. на вчинення процесуальних дій від імені Апарату Верховної Ради України (зокрема, витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із відображенням відомостей про Романюка Тараса Володимировича).

29.03.2023 на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 08.03.2023 надійшла заява б/н б/д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 продовжено Апарату Верховної Ради України процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2023, а саме строк для усунення недоліків позовної заяви, - на 10 календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання уточненої позовної заяви, в якій відповідачем зазначити відповідний орган державної виконавчої служби, а також ідентифікаційний код позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), та номери засобів зв`язку та офіційної електронної адреси позивача та відповідача.

28.08.2023 на адресу суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2023 надійшла заява від 04.08.2023, до якої додано уточнену позовну заяву.

В уточненій позовній заяві б/н б/д, яка надійшла до суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви 28.08.2023, позивач звертається до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 30.12.2022 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 за виконавчим листом №640/8849/21, виданим Окружним адміністративним судом м. Києва 20.10.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 поновлено Апарату Верховної Ради України строк звернення до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 витребувано від відповідача: копію Положення про Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; копії всіх матеріалів НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №640/8849/21, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 20.10.2022 із копією заяви про його примусове виконання, докази направлення та вручення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 30.12.2022.

22.11.2023 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий через підсистему Електронний суд, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що у державного виконавця відсутні підстави для не відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом зобов`язального характеру № 640/8849/21, виданим Окружним адміністративним судом м. Києва 20.10.2022.

Посилаючись на ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідач зазначає, що виконання рішення суду щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, юридична особа, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Виконавчий лист, на підставі якого відкрито спірне виконавче провадження, містить вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення коштів чи майна, що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання рішення, виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання перерахунку та виплати, а не стягнення періодичних платежів, рішення суду у справі № 640/8849/21 не містить звернення стягнення, як форми заходу примусового виконання рішення, у вказаному рішенні позивача зобов`язано вчинити певні дії, тому спір несе зобов`язальний характер.

Відповідач вважає, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби діяв на підставі та в межах своїх повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2022 у справі № 640/8849/21 позов ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за періоди роботи з 26 вересня 2006 року по 23 листопада 2007 року, з 05 лютого 2009 року по 12 грудня 2012 року, з 02 січня 2013 року по 27 листопада 2014 року.

Зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток за періоди з 26 вересня 2006 року по 23 листопада 2007 року, з 05 лютого 2009 року по 12 грудня 2012 року, з 02 січня 2013 року по 27 листопада 2014 року.

Зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2021 справі № 640/8849/21 набрало законної сили 16.09.2022.

На виконання зазначеного вище рішення суду, 20.10.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист № 640/8849/21.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюком Романом Анатолійовичем від 30.12.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого № 640/8849/21, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 20.10.2022.

30.12.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюком Романом Анатолійовичем у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (401,85 грн.), якою стягнуто з боржника (Апарату Верховної Ради України, код ЄДРПОУ 20064120) мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 401,85 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича від 30.12.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 26 800 грн.

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду щодо захисту порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання (ст. 1 Закон № 4901-VI).

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Також, суд зазначає, що стаття 7 вказаного Закону № 4901-VI визначає, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 та пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки, а також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону 1404-VIII боржник, серед іншого, зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 6 вказаної статті визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частинами 1-3 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відтак, порядок виконання таких рішень за якими боржник має вчинити дії, регулюється розділом VIII вказаного Закону.

До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, належать рішення: про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною тощо; про виселення боржника, вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

Суд зазначає, що немайновий характер спору відповідно наявний, коли боржнику необхідно вчинити певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, та в свою чергу майновий характер може бути лише в тому разі, коли виконавчим документом визначено стягнення з боржника певної заборгованості, сум, наприклад, аліментів, заборгованість по заробітній платі.

Виходячи з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 640/8849/21, останнім в резолютивній частині, зазначено про зобов`язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток за періоди з 26 вересня 2006 року по 23 листопада 2007 року, з 05 лютого 2009 року по 12 грудня 2012 року, з 02 січня 2013 року по 27 листопада 2014 року.

Суд зазначає, що резолютивна частина рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №640/8849/21 має саме зобов`язальний характер, що передбачає вчинення Апаратом Верховної Ради України дій по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 компенсації невикористаної основної щорічної та додаткової відпусток. Вказане рішення не містить зазначення конкретної суми, яка підлягає стягненню, а містить саме зобов`язання нарахувати такі виплати.

Відповідно, суд доходить висновку, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 640/8849/21 пред`явлене правильно до примусового виконання стягувачем за виконавчим листом від 20.10.2022 №640/8849/21 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та державним виконавцем правомірно винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що рішенням суду у справі у справі №640/8849/21 питання стягнення конкретної суми з відповідача судом не вирішувалось, а отже стягувач за таким судовим рішенням не може звернутись до Державної казначейської служби України із заявою про виконання судового рішення про стягнення коштів.

Отже, постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.12.2022 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 є правомірною, відповідає вимогам Закону №1404-VIII та підстав для її скасуванню суд не вбачає.

Щодо доводів позивача, що постанови державного виконавця від 30.12.2022 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_1, також винесені усупереч положень ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частина 5 статті 27 Закону № 1404-VIII визначає випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а, від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17, від 28.01.2021 у справі №640/24233/19.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.

Згідно з ч.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5) про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 42 Закону № 1404-VІІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 визначено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Отже, як приписами ст. ст. 27, 42 Закону №1404-VІІІ так і положеннями Інструкції №512/5 чітко визначено обов`язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження та про стягнення витрат виконавчого провадження.

В силу наведених вище положень Закону № 1404-VІІІ виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 360/3324/19.

Вказані постанови про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження від 30.12.2022 позивач у справі не оскаржує, але зауважує про їх протиправність в силу наявності предмету майнового характеру за виконавчим листом №640/8849/21, проте, враховуючи вищезазначене, суд вважає такі постанови правомірними.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору, а тому задоволенню не підлягають. Інші доводи не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 27.01.2025.

Суддя Кушнова А.О.