Рішення № 124699089, 27.01.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Справа № 280/9182/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., представника позивача: Колодки Б.О., представника відповідача: Лисенка Є.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовною заявою

Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 57; код ЄДРПОУ 43968079)

до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі позивач, СМУ ДПС по роботі з ВПП) до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі відповідач, ПАТ «Запоріжжяобленерго»), в якій просять суд стягнути з відповідача податковий борг в загальній сумі 326 326 754,85 гривень на користь державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що загальна сума податкового боргу ПАТ «Запоріжжяобленерго, що не заявлялась до стягнення станом на 01.10.2024 становить 326 326754,85 грн (податок на додану вартість), яка виникла у зв`язку з несплатою відповідачем податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями, яке було узгоджено в судовому порядку, а також за рахунок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань та нарахованої пені. Платнику податків направлялась податкова вимога про сплату боргу, однак сума податкового боргу самостійно не сплачена, у зв`язку з чим у контролюючого органу виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу такого платника податків на виконання повноважень, наданих Податковим кодексом України (далі ПК України). Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 07.10.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 06.11.2024.

Ухвалою суду від 28.10.2024 часткового задоволено заяву представника СМУ ДПС по роботі з ВПП, Колодки Богдана Олеговича, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

05.11.2024 до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких викладено заперечення проти позову. Водночас, за змістом статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 162 КАС України заперечення проти позову викладаються відповідачем у відзиві на позовну заяву. Оскільки заперечення проти позову викладені відповідачем у непередбачений процесуальним законом спосіб, вказані письмові пояснення не підлягають врахуванню судом.

Ухвалою суду від 06.11.2024 відкладено підготовче засідання на 04.12.2024.

Ухвалою суду від 02.12.2024 задоволено заяву представника ПАТ «Запоріжжяобленерго», Лисенка Євгена Андрійовича, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 04.12.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.12.2024.

06.12.2024 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позову заперечує, зазначає, що податковим органом на підставі положення п. 95.5 ст. 95 ПК України прийнято Рішення №8 від 29.10.2020 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», яке є чинним та дозволяє податковому органу самостійно здійснювати стягнення заборгованості. Вважає, що позивач вже застосував механізми примусового стягнення податкового боргу з ПАТ «Запоріжжяобленерго» за спірний період, тому у разі задоволення позовних вимог матиме місце подвійне стягнення з відповідача податкового боргу, що є протиправним. Посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №802/1176/17-а. Крім того, посилається на те, що на відповідача поширюються положення п. 69.40 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, як на платника податків, податкова адреса якого станом на дату початку можливих бойових дій є територією можливих бойових дій, щодо заборони контролюючим органам з 01.08.2023 здійснювати передбачені статтями 59-60, 87-101 ПК України заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року. Разом із тим, всупереч наведеним положенням чинного законодавства позивач продовжує застосовувати до позивача заходи, передбачені пунктом 87.9 статті 87 ПК України, здійснюючи зарахування коштів, що сплачує відповідач в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, не зважаючи, що згідно платіжних доручень, напрямом сплати є погашення поточних податкових зобов`язань. Таким чином, ПАТ «Запоріжжяобленерго» сплачувало поточні податкові зобов`язання у цей період і якби податковим органом були дотримані вимоги ПК України, зазначений податковий борг не утворився би. Крім того, податковим органом заявлено до стягнення пеню за період з 16.02.2024 по 01.10.2024, яка має статус грошового зобов`язання платника податків, внаслідок чого позивач мав обов`язок приймати податкове повідомлення-рішення щодо визначення платнику податків зобов`язання з пені, однак, у даному випадку такого податкового повідомлення-рішення прийнято не було, а тому вказана пеня підлягає списанню та не може бути списана. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалами суду від 09.12.2024 поновлено строк подання відзиву на позовну заяву, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 08.01.2025.

08.01.2025 представником відповідача подано до суду заяву, в якій просить розстрочити виконання рішення суду у даній справі терміном на один рік, шляхом розстрочення сплати відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість рівномірними щомісячними платежами, посилається на те, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, у зв`язку з чим стабільна та безперебійна робота підприємства є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» є вкрай негативним, сума боргу, що стягується, є значною, одномоментне стягнення всієї суми податкового боргу може призвести до критичної неплатоспроможності підприємства.

Ухвалою суду від 08.01.2025 відкладено розгляд справи на 20.01.2025.

16.01.2025 представником позивача подано заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, за змістом якої звертає увагу, що наявний податковий борг підприємства становить 817 млн. грн, не обґрунтовано доцільність надання розстрочення виконання судового рішення та яким чином це вплине на фінансовий стан підприємства, не надано розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення. Наголошує на тому, що розстрочення виконання рішення у даній справі не призведе до виконання рішення рівними частинами (платежами), а буде дозволом на його невиконання, що суперечить цілям та завданням адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 20.01.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.01.2025.

Під час судового розгляду представник сторін підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справ. Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити. Представник відповідача наполягав на задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду, представник позивача просив в задоволенні даної заяви відмовити.

У судовому засіданні 27.01.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово та пояснення, надані представниками сторін, безпосередньо дослідивши письмові докази, надані до матеріалів справи, суд встановив такі обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) зареєстровано юридичною особою 17.05.2000 та 31.10.2004 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру (номер запису: 11031200000001469). Видами діяльності підприємства за КВЕД є 35.13 Розподілення електроенергії (основний); 85.32 Професійно-технічна освіта; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку, перебуває на податковому обліку у позивача.

За даними інтегрованої картки платника податку на додану вартість, ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 30.09.2024 має податковий борг в загальному розмірі 823573339,87 грн.

Даний позов подано щодо стягнення частини податкового боргу з податку на додану вартість, неохопленого заходами стягнення в судовому порядку, в сумі 326 326 754,85 грн, який виник з таких підстав.

Контролюючим органом за результатами проведених камеральних перевірок було встановлено недотримання ПАТ «Запоріжжяобленерго» вимог пунктів 201.1, 201.10 ПК України у зв`язку з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрів податкових накладних, у зв`язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення №000/224/32-00-51-04 (форма «ПС») від 29.07.2021 на суму 121 483,48 грн; №000/225/32-00-51-04 (форма «Н») вiд 29.07.2021 на суму 4695663,33 грн; №000/234/32-00-51-04 (форма «Ш») вiд 30.07.2021 на суму 178019086,62 грн; №000/235/32-00-51-04 (форма «ПС») вiд 30.07.2021 на суму 3821378,62 грн.

ПАТ «Запоріжжяобленерго» оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі №280/7271/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.06.2022, позовні вимоги задоволено, вказані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.

Проте, постановою Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №280/7271/21 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.06.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Загальна сума грошових зобов`язань відповідача з податку на додану вартість, визначена даними податковими повідомленнями-рішеннями, становить 186657612,05 грн.

Крім того, за відповідачем обліковується податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою ПАТ «Запоріжжяобленерго» самостійно задекларованих податкових зобов`язань в деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 117 756 760,00 грн, а саме: №9034381163 вiд 20.02.2024 термін сплати 01.03.2024 5726323,00 грн; №9064738677 вiд 20.03.2024 термін сплати 01.04.2024 19128577,00 грн; №9099257435 вiд 19.04.2024 термін сплати 30.04.2024 9986344,00 грн; №9134169365 вiд 17.05.2024 термін сплати 30.05.2024 16783889,00 грн; №9167482373 вiд 19.06.2024 термін сплати 01.07.2024 20546919,00 грн; №9201861312 вiд 19.07.2024 термін сплати 30.07.2024 17492968,00 грн; №9240928565 вiд 20.08.2024 термін сплати 30.08.2024 9972247,00 грн; №9274674155 вiд 19.09.2024 термін сплати 30.09.2024 18119493,00 грн.

Крім того, за відповідачем обліковується податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою ПАТ «Запоріжжяобленерго» самостійно задекларованих податкових зобов`язань в уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартiсть у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок на загальну суму 11 612,00 грн, а саме: №9095257982 від 16.04.2024 - 836,00 грн; №9095258798 від 16.04.2024 - 453,00 грн; №9137511984 від 22.05.2024 - 342,00 грн; №9137512023 від 22.05.2024 - 1431,00 грн; №9137512069 від 22.05.2024 - 341,00 грн; №9137511990 від 22.05.2024 - 1017,00 грн; №9137512054 від 22.05.2024 - 458,00 грн; №9143552997 від 28.05.2024 - 1,00 грн; №9143555724 від 28.05.2024 - 4168,00 грн; №9151271887 від 05.06.2024 - 2565,00 грн.

Крім того, в інтегрованій картці платника податку на додану вартість ПАТ «Запоріжжяобленерго» нарахована пеня відповідно п.п.129.1.1ст.129 ПК України за період з 16.02.2024 по 01.10.2024 на суму 21 900 770,80 грн.

Судом також встановлено, що податковий орган направляв на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» податкову вимогу форми «Ф» № 1-23 від 06.01.2016 на суму податкового боргу 67 185 679,54 грн, яка вручена 06.01.2016.

У зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість в загальному розмірі 326 326 754,85 грн, контролюючий орган звернувся до суду з даним позовом на виконання наданих ПК України повноважень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку і сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У силу п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено судом, грошові зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 186657612,05 грн, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №000/224/32-00-51-04 (форма «ПС») та №000/225/32-00-51-04 (форма «Н») вiд 29.07.2021, а також №000/234/32-00-51-04 (форма «Ш») та №000/235/32-00-51-04 (форма «ПС») вiд 30.07.2021, набули статусу узгоджених за результатами судового оскарження 21.03.2024.

Враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем грошових зобов`язань, визначених такими податковими повідомленнями-рішеннями протягом граничних строків, такі грошові зобов`язання у загальному розмірі 186657612,05 грн набули статусу податкового боргу.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст.56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як встановлено судом, частина заявленого до стягнення податкового боргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла внаслідок несплати підприємством самостійно задекларованих податкових зобов`язань згідно з деклараціями з податку на додану вартість та уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Вказане підтверджується даними інтегрованої картки платника податку на додану вартість ПАТ «Запоріжжяобленерго, а також долученими до матеріалів справи податковими деклараціями №9034381163 вiд 20.02.2024, №9064738677 вiд 20.03.2024, №9099257435 вiд 19.04.2024, №9134169365 вiд 17.05.2024, №9167482373 вiд 19.06.2024, №9201861312 вiд 19.07.2024, №9240928565 вiд 20.08.2024, №9274674155 вiд 19.09.2024, та уточнюючими розрахунками №9095257982 від 16.04.2024 за лютий 2024 року; №9095258798 від 16.04.2024 за січень 2024 року; №9137511984 від 22.05.2024 за липень 2022 року; №9137512023 від 22.05.2024 за грудень 2022 року; №9137512069 від 22.05.2024 за червень 2022 року; №9137511990 від 22.05.2024 за лютий 2024 року; №9137512054 від 22.05.2024 за березень 2024 року; №9143552997 від 28.05.2024 за червень 2022 року; №9143555724 від 28.05.2024 за липень 2022 року; №9151271887 від 05.06.2024 за травень 2022 року.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України визначено, що нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Згідно з п.131.1 ст.131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Судом встановлено, що контролюючим органом нараховано відповідачу пеню з податку на додану вартість у розмірі 21 900 770,80 грн за період з 16.02.2024 по 01.10.2024, яка відповідачем самостійно не сплачена.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно пункту 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

06 січня 2016 року податковим органом сформовано та направлено ПАТ «Запоріжжяобленерго» податкову вимогу форми «Ф» № 1-23 на суму податкового боргу 67 185 679,54 грн. Податкову вимогу від 06.01.2016 № 1-23 вручено представнику ПАТ «Запоріжжяобленерго» 06.01.2016.

Доказів погашення ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.06.2016 податкового боргу в повному обсязі матеріали справи не містять.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем доведено наявність у відповідача узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 326 326 754,85 грн, яке набуло статусу податкового боргу відповідача, що зумовлює необхідність виконання відповідачем обов`язку, встановленого статтею 67 Конституції України, та сплатити податковий борг у даному розмірі.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростовували наявність податкового боргу, суду не надано.

Суд відхиляє посилання відповідача на порушення контролюючим органом п. 69.40 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення ПК України в частині заборони на здійснення у період з 01.08.2023 передбачених статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходів з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року, щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є територією можливих бойових дій, оскільки заявлений у цій справі податковий борг виник після 24.02.2022.

При цьому, аргументи відповідача щодо протиправних дій позивача стосовно спрямування коштів поточних платежів у рахунок черговості погашення податкового боргу, а також правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань в частині пені, не підлягають оцінці судом в межах розгляду справи по стягнення податкового боргу.

Частиною 3 статті 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 13 лютого 2018 року у справі № 826/18379/14, від 19 лютого 2019 року у справі № 807/495/17, від 03 лютого 2022 року у справі № 560/4343/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 826/9711/17 при їх системному аналізі) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому, в постановах від 12.09.2024 у справі № 240/41812/21, від 21.03.2024 у справі № 300/2859/22, від 22.06.2023 у справі № 380/783/21 тощо, Верховний Суд наголосив, що при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених Податковим кодексом України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом, при цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову.

До суду не надано доказів оскарження відповідачем рішень, дій, або бездіяльності контролюючого органу, якими відповідач обгрунтовує заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Також безпідставними є посилання відповідача на прийняте контролюючим органом рішення №8 від 29.10.2020 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу».

Так, відповідно до умов, встановлених в абзаці 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України (у редакції станом на момент прийняття контролюючим рішення №8 від 29.10.2020), у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків за перелічених вище умов.

Водночас, реалізація такого права не є перешкодою для звернення податкового органу до суду щодо стягнення податкового боргу платника податків у порядку, встановленому ПК України, оскільки податкове законодавство не встановлює такої заборони.

Крім того, податковий борг з податку на додану вартість, про стягнення якого просить відповідач у даній справі, виник з різних підстав, а не лише у зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках.

При цьому, заявлений до стягнення податковий борг щодо всіх його складових виник після прийняття контролюючим органом рішення №8 від 29.10.2020 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», а тому не міг бути підставою для його прийняття.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №802/1176/17-а як нерелевантні до обставин даної справи, оскільки у справі №802/1176/17-а Верховним Судом встановлено, що при поданні позову у цій справі контролюючим органом заявлено дві вимоги, які спрямовані на: стягнення з відповідача податкового боргу з рахунків платника податків у банках та стягнення з відповідача податкового боргу у тій самій сумі за рахунок готівкових коштів, що належать такому платнику. Тобто, податковий орган просив суд першої інстанції стягнути один і той самий податковий борг двома способами, однак зазначивши свої вимоги таким чином, що в подальшому призвело би до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми як шляхом стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банках, так і шляхом стягнення такого боргу за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Водночас, у даній справі відповідних обставин судом не встановлено.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджується, що станом на момент розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість в загальному розмірі в сумі 326 326 754,85 грн, яка є узгодженою, набула статусу податкового боргу, та підлягає сплаті відповідачем.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням відсутності доказів сплати відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 326 326 754,85 грн, зважаючи на приписи статті 95 ПК України, вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду, а тому суд доходить до висновку, що даний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, позивачем не надано, а тому підстави для розподялу судових витрат відсутні.

Пунктом 2 частини 6 статті 246 КАС України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 378 КАС України передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин.

Оцінюючи доводи заяви про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення слід враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Таким чином, при вирішення порушеного питання суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (як то, зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, а також: неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів); загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі; недостатність майна заявника - фізичної особи для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі або відсутність у нього такого майна; сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) заявником; виконання заявником плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі № 2а-25767/10/0570.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду, відповідач вказує, що відповідно до висновків Аналізу фінансово-господарської діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 15.08.2024, на кінець 2023 р. на 1 тис. грн. поточних зобов`язань і забезпечень припадає 0,8 тис. грн. поточних активів, що свідчить про наявність неліквідного балансу Підприємства, тобто відсутність можливості погасити поточні зобов`язання терміном до 1 року. За останній рік коефіцієнт зменшився на -0,03, що є негативним фактором. у 2023 р. коефіцієнт оборотності активів склав 0,6. Тривалість обороту активів у 2023 р. становить 599,2 дн. За останній рік тривалість обороту активів збільшилась на 140 дн., що, на думку позивача, свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. За 2022 рік ПАТ «Запоріжжяобленерго» отримало збитки у розмірі 204,75 млн. грн. За 9 місяців 2024 року отримало збитки у розмірі 168,43 млн. грн. Відповідно до річних Звітів про фінансовий стан (Звіт про сукупний дохід) (ф.2), показник прибутку (чистого фінансового результату) ПАТ «Запоріжжяобленерго» значно зменшився з 272 672 тис.грн. у 2021 році до 1 187 тис.грн. у 2023 році , отже зменшено на 99%. За період 2021 2023 обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) зменшився на 42%, головним чином за рахунок основного виду діяльності розподілення електроенергії. За період 2022-2024 рік середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв зменшилася на 2462 осіб (з 4834 осіб до 2372 осіб), що становить 51%. Також, ПАТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394. Таким чином, стабільна та безперебійна робота ПАТ «Запоріжжяобленерго» є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Будь-які серйозні ураження енергетичних об`єктів, у тому числі об`єктів ПАТ «Запоріжжяобленерго», будуть мати серйозні наслідки для функціонування всієї енергосистеми країни.

Суд першочергово враховує, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу - це встановлення порядку сплати заборгованості, який передбачає систематичне та регулярне погашення такого боргу.

З урахуванням наведеного, оцінюючи в сукупності наведені відповідачем (представником відповідача) доводи на обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду, суд вважає, що заявником не доведено наявності об`єктивних підстав для розстрочення виконання судового рішення.

Так, згідно даних інтегрованої картки платника податку на додану вартість, загальна сума податкового боргу відповідача станом на 30.09.2024 становить 823573339,87 грн.

Відповідачем не надано доказів того, що розстрочення виконання рішення суду в даній справі в частині сплати податкового боргу в сумі 326 326 754,85 грн рівними частинами протягом 12 місяців будь-яким чином може вплинути на спроможність відповідача здійснити погашення такого боргу, оскільки відповідачем не доведено наявність реальних можливостей та намірів виконати рішення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд доходить до переконання про те, що подана заява про розстрочення виконання судового рішення, на дату прийняття даного рішення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, 297, 378 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» податковий борг в загальній сумі 326 326 754,85 гривень (триста двадцять шість мільйонів триста двадцять шість тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 85 коп.) на користь державного бюджету України.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 57; код ЄДРПОУ 43968079.

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926.

Повне судове рішення складено 27.01.2025.

Суддя М.О. Семененко